Монетарна політика в Україні

У монетарній політиці України виділяють кілька етапів.

Перший етап (1992-96 рр.) характеризується заходами зі створення грошової системи України як незалежної держави. Після розпаду Радянського Союзу була порушена єдність рубльового простору, тому необхідно було ввести перехідну національну валюту – карбованець (купон) для задоволення потреб економіки в готівці. Головним завданням цього періоду була стабілізація карбованця та подолання інфляції. Проте відсутність юридичного статусу купона, наявність паралельних грошей, дефіцит товарного покриття грошей викликали швидкий розвиток інфляції, що і прогнозувалось багатьма економістами. Тільки за 1992 р. купонокарбованець знецінився відносно рубля в 6 разів.

Національний банк України нарощував емісію грошей для покриття потреб сільського господарства та у зв’язку зі зростанням у 56 разів цін на імпортовану нафту. Кабінет Міністрів прийняв рішення про обов’язковий продаж за курсом НБУ 50% валютних надходжень для забезпечення розрахунків за енергоносії та інший критичний імпорт.

Падіння курсу карбованця змусило уряд запровадити фіксований курс для обов’язкового продажу валюти. Це означало припинення ринкового курсоутворення. За 1993 р. офіційний курс карбованця стосовно конвертованих валют знизився майже у 20 разів. У 1994 р. НБУ починає здійснювати рестрикційну монетарну політику. Темп зростання грошової маси уповільнився втричі порівняно з 1993 р., а рівень інфляції знизився у 20 разів. Вперше за 4 роки темп інфляції був нижчим за темп зростання грошової маси. В цей період в економіці складалась глибока кризова ситуація. Для покриття дефіциту державного бюджету за 1994 р. уряд використав понад 132 трлн. крб. кредитів Національного банку України, що стало головним джерелом інфляції.

З середини 1994 р. НБУ починає вживати антиінфляційних заходів. Запроваджуються кредитні аукціони, облікова ставка за рік змінювалась 5 разів і була вищою за середню ставку комерційних банків. Офіційний курс карбованця до долара майже у 3,5 рази перевищував ринковий. Починають поширюватись бартерні операції у зовнішньоекономічній діяльності, щоб зменшити витрати. Припиняється рух іноземної валюти в готівковому обігу.

З 1995 р. НБУ припиняє надання кредитів комерційним банкам для суб’єктів господарювання та пільгового кредитування. В економіці намітились деякі позитивні тенденції: темпи падіння виробництва загальмувались,знизились темпи інфляції, дефіцит державного бюджету не перевищував 7,3% ВВП, як було заплановано. Покриття частини бюджетного дефіциту здійснювалось за рахунок неемісійних джерел – продажу державних цінних паперів.

Другий етап (вересень 1996 р.– кінець 1998 р.) мав завданням впровадження постійної національної валюти – гривні та забезпечення фінансової стабільності. Обмін гривні на купоно-карбованці відбувся в пропорції 1 грн. за 100000 крб. Для стримування темпів внутрішнього знецінення гривні в 1997 р. було запроваджено валютний коридор, який визначався межами 1,7-1,9 грн. за 1 дол. Негативний вплив на макроекономічну ситуацію в Україні мала фінансова криза в Південно-Східній Азії (1997 р.), хоч цей вплив був незначним, тому що незначною була частка України у світових фінансових потоках. НБУ вжив запобіжних заходів щодо стабілізації грошового ринку. Для обмеження пропонування грошей була підвищена облікова та ломбардна ставки, підвищена норма обов’язкового резервування, посилений контроль за дотримання комерційними банками вимог щодо проведення операцій з іноземною валютою та ін.

У 1998 р. серпнева фінансова криза в Росії справила відчутний вплив на економічну ситуацію в Україні. Знову почала стрімко зростати інфляція (20% за 1998 р.). Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), за якими виплачувались непомірно високі проценти (120-80% річних) і 60% яких знаходилось у нерезидентів, почали пропонуватись до викупу. Це зумовило зниження ціни ОВДП та одночасне зростання попиту на іноземну валюту. Валютні резерви НБУ зменшились, і уряд та НБУ змінили межі валютного коридору з 1,8 до 2,25, а згодом до 3,5 грн. за 1 дол.

Третій етап (з 1999 р.) відзначався стабілізацією реального сектора економіки. Вперше за всі роки незалежності було призупинено стрімке падіння ВВП – темп падіння реального ВВП становив 0,2%. Зусилля НБУ спрямовувались на підтримку купівельної спроможності гривні та стабілізацію фінансових ринків. Рівень інфляції за рік був відносно низьким (19,2%), дещо зріс коефіцієнт монетизації. Негативний наслідок дали операції НБУ на ринку ОВДП, де центральний банк став єдиним покупцем як на первинному, так і на вторинному ринку. Це означало повернення до фінансування бюджетного дефіциту виключно за рахунок емісії НБУ. В 1999 р., після прийняття Закон „Про Національний банк України“, який забороняв участь НБУ в операціях на первинному ринку ОВДП, надходження до державного бюджету від розміщення державних облігацій скоротились вдвічі у порівнянні з попереднім роком. Міністерство фінансів України призупинило погашення тієї частини облігацій, власником якої був НБУ.

У 2000 р. було проведено реструктуризацію ОВДП з метою погашення простроченої заборгованості та послаблення боргової залежності держави, що значно знизило довіру інвесторів до урядових зобов’язань. Відбулась подальша лібералізація валютного ринку. Літня криза на ринку енергоносіїв, значне зростання цін на пальне негативно вплинуло на курс гривні. Валютний коридор було розширено до 3,4-3,6 грн. Позитивні зрушення спостерігались в реальному секторі – вперше у 2000 р. після глибокої депресії почалось пожвавлення, ВВП за рік зріс на 5,8%. Рівень інфляції перевищив рівень 1999р., він склав 25,8%, але інфляційні явища були викликані не НБУ, а діями уряду, який в адміністративному порядку підвищив ціни і тарифи, провів лібералізацію цін в сільському господарстві.

Був запроваджений плаваючий курс для гривні, що сприяло притоку іноземної валюти на ринок України та поповненню золотовалютних резервів. У 2001 р. монетарна політика НБУ дала позитивні результати. На фоні економічного пожвавлення (9,1% приросту ВВП) знизився рівень інфляції (6,1%).

Зріс рівень монетизації економіки, обсяг валютних резервів, повністю були виконані зобов’язання щодо обслуговування зовнішнього боргу. НБУ шість разів за рік знижував облікову ставку (з 27% до 12,5%).

В наступні роки норма обов’язкового банківського резервування зменшувалась з 15 до 7%, облікова ставка знизилась до 7% річних у 2003 р. Було пом’якшено також умови та продовжено строки надання кредитів. Для забезпечення кредитів в НБУ стали прийматись державні цінні папери – векселі суб’єктів господарської діяльності – резидентів України, Державного казначейства України, облігації місцевих позик і суб’єктів підприємницької діяльності. Суттєво зменшились коливання обмінного курсу гривні щодо основних вільно конвертованих валют. Вчасно здійснювались платежі за зовнішніми борговими зобов’язаннями. Рівень забезпеченості грошової бази валютними активами зріс з 47,7% у 1999 р. до 83,8% у 2003 р.

У 2005 р. грошово-кредитна та валютно-курсова політика спрямовувалися переважно на нейтралізацію негативних шоків, спровокованих невизначеністю політичної ситуації 2004 р. напередодні президентських виборів та поточними економічними проблемами. Зростання цін переважно було обумовлене „залповим“ підвищенням бюджетних платежів соціального спрямування.

Між тим уряду вдалося запобігти загрозі неконтрольованого розвитку інфляційних тенденцій, яка була ймовірною, зважаючи на активне збільшення споживчого попиту при сповільненні економічного зростання. Активне залучення коштів нерезидентів для фінансування витрат бюджету через випуск ОВДП обумовило надходження на валютний ринок країни понад 1 млрд. дол., що спровокувало одночасно девальваційний тиск на гривню та прискорення інфляційної динаміки на споживчому ринку. Відіграло негативну роль загострення дисбалансів на кількох товарних ринках (м’яса, цукру) і підвищення витрат за рахунок зростання транспортних та енергетичних тарифів, заробітної плати, посилення фіскального тиску. Негативну роль відіграв „імпорт інфляції“ зі світових ринків, де ціна на нафту підвищувалася до рекордних позначок.

В умовах посилення інфляційних ризиків НБУ проводив стримувальну монетарну політику, яка включала неодноразове посилення вимог до банків з формування обов’язкових резервів, підвищення облікової ставки до 9,5% річних; проведення номінальної ревальвації обмінного курсу гривні (на 4,8%) з метою обмеження притоку спекулятивного капіталу та уповільнення розвитку інфляційних процесів.

Стрімке зростання цін відзначається з червня 2007 р., воно відбувається за рахунок підвищення цін виробників (23,3%) та споживчих цін (14,4%). Головними причинами розвитку інфляції НБУ вважає нагромадження макроекономічних дисбалансів, зумовлених неефективним управлінням економікою впродовж останніх років. Прискорення темпів зростання доходів населення вплинуло на темпи збільшення грошової маси за двома каналами: через зростання готівки поза банками (на 48,2% за рік) та через зростання обсягів кредитування фізичних осіб (на 97,9%)4. В умовах нерозвинутого фінансового ринку зростаючий попит на кредитні ресурси задовольнявся за рахунок активних запозичень за кордоном.

У зв’язку із загостренням ситуації на світових фінансових ринках з жовтня 2008 року доступ до зовнішнього фінансування став суттєво обмеженим.

Одночасно виникли проблеми з обслуговуванням розрахунків у деяких великих вітчизняних банків. У сукупності ці чинники спровокували посилення недовіри вкладників до банківської системи і масовий відплив коштів з банків. Вилучені з депозитних рахунків кошти перетворювалися у готівку і частково спрямовувалися на готівковий валютний ринок. За жовтень-грудень 2008 р. обсяг готівки поза банками зріс на 15,9%, а обсяги перевищення продажу банками іноземної валюти над її покупкою становили 3,3 млрд. дол.5

Станом на 1 січня 2009 р. рівень доларизації економіки зріс до 30,6%. Означені чинники зумовили скорочення кредитного потенціалу банківської системи. Одночасне погіршення ситуації на зовнішніх товарних ринках, яке призвело до скорочення обсягів українського експорту, зменшило пропонування іноземної валюти. Почався неконтрольований обвал курсу гривні.

У сучасній складній макроекономічній ситуації перед НБУ стоїть завдання стабілізації гривні, гальмування процесу зростання цін і утримання рівня інфляції в межах 6-7%, нарощування золотовалютних резервів, поліпшення структури грошової маси, підвищення рівня монетизації економіки, створення умов для здійснення банками на належному рівні кредитної підтримки процесів економічного розвитку. Потребують також вдосконалення банківське законодавство та нормативно-правові акти Національного банку України.