Висновки
Соціально-економічне життя Китаю владно контролював державний апарат. Воно розвивалося під впливом оригінальних ідеологічних систем, було мобільним, оскільки будувалося на клановій основі. Між кланами не існувало нездоланних соціальних перешкод, перехід з однієї соціальної групи в іншу здійснювався автоматично.
Їхнє землеробство не було іригаційним, а базувалося на повеневому та атмосферному зрошуванні земельних ділянок. Населення Шань-Інь займалося також тваринництвом. Саме шань-іньці започаткували знамените китайське шовківництво.
Соціальна структура суспільства мала ієрархічний характер земельної власності.
Важливі соціально-економічні зрушення в Китаї сталися в період Східного Чжоу: розчищено під ріллю великі лісові масиви та здійснено перехід до іригаційного землеробства.
У IV ст. до н. е. проведено реформи Шан Яна, які прискорили об'єктивний процес руйнації землеробської общини, узаконили приватну власність на землю. Вони замінили податок з урожаю земельним податком, що забезпечувало сталий прибуток державі.
Чиновників наділяли адміністративними, фіскальними, судовими та поліцейськими функціями, вони контролювали один одного, суттєво обмежували общинне самоврядування.
Цинь Шіхуан уніфікував державну валюту, запропонував єдину систему мір і ваги, розіслав усюди спеціальні еталони, уніфікував китайське письмо. Саме в цей період було збудовано "найдовше кладовище у світі" — Велику китайську стіну. Було відкрито перші китайські "університети". У Стародавньому Китаї значного рівня досягли природничо-наукові знання. Китайці винайшли "покажчик півдня" — компас.
Столипінська реформа була складним, часто суперечливим процесом у розвитку тодішнього суспільства, і наслідки її не були однозначними для різних прошарків населення. надання селянам агрономічної допомоги, посилила увагу до цього з боку держави та місцевих органів влади. Значну роль у збільшенні селянських наділів відіграв Селянський Поземельний банк, який був одним з важливих механізмів реалізації нової аграрної політики. Він сприяв перерозподілу землі у напрямі її більш ефективного використання новими землевласниками-селянами, які мали певний господарський досвід, бажання та можливості поступового поліпшення свого добробуту. Столипінська аграрна реформа позитивно вплинула на розвиток сільського господарства Правобережжя України. Перехід до відрубно-хутірської системи землеволодіння, агрономічні заходи сприяли, в свою чергу, посиленню зв'язків між сільським господарством та промисловістю Правобережжя. Зв'язок цей набував більшого значення і через те, що переважну частку промисловості складали виробництва, пов'язані з переробкою сільгосппродукції. Промисловість в цілому через декілька років після початку реформи переживала піднесення. Збільшення потреб внутрішнього ринку внаслідок аграрних перетворень сприяло більш стійкому розвитку промисловості, орієнтації на ці потреби. Це посилювало процеси подальшої монополізації у розглядуваних галузях промисловості. Аграрна реформа 1906 р. привела до позитивних зрушень у розвитку торгівлі і транспорту Правобережжя та України в цілому. Підвищення активності селян у справі покращання свого економічного становища змушувало їх шукати різні форми найвигіднішого збуту своєї сільгосппродукції. В першу чергу, це відбилося на розвитку хлібної торгівлі, яка набула нових форм через збутову діяльність селянських кредитних, сільськогосподарських кооперативів. Ці кооперативи поступово набували торговельного досвіду, включаючись до названих процесів.
У вересні 1965 року на Пленумі ЦК було прийнято постанову "Про покращання управління промисловістю, вдосконалення планування і посилення економічного стимулювання промислового виробництва", у відповідності з яким розпочалась нова економічна реформа. Було вирішено ліквідувати раднаргоспи і повернутись до галузевого принципу управління. Заново були створені союзно-республіканські і загальносоюзні міністерства у відповідності з галузевим принципом. Було визнано доцільним ліквідувати надто жорстку регламентацію господарської діяльності підприємств.
У відповідності з постановою було вирішено розширити економічні права підприємств, розвивати прямі зв'язки між виробниками і споживачами на принципах взаємної матеріальної відповідальності і зацікавленості. Передбачалось запровадити в практику відносини, які базувались би на господарських договорах між підприємствами.
Вплив реформи, звичайно, був значним, але не вирішальним. Тим більше, що значні зрушення в економіці відбулись якраз в першій половині восьмої п'ятирічки, коли масовий перехід на нову систему ще тільки розпочинався. Дійсна причина в іншому: в період повороту від раднаргоспів до міністерств підприємства отримали деяку свободу для маневру, певний час вони не були скуті жорстокою регламентацією, що і дало тимчасовий позитивний результат. В реформі були закладені несумісні принципи: розширення прав підприємств і посилення централізації.