Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет водного господарства та природокористуання

Інститут післядипломної освіти Контрольна робота

з дисципліни:

«Економіка підприємства»

Варіант № 7

Виконала:

Студентка ІПО

Спеціальності «Облік і аудит »

Існюк І. О

Перевірила:

Левун О. І

Рівне 2013

ПЛАН

Вступ....................................................................................................................................3

1. Теоретичні основи підвищення використання виробничих та трудових ресурсів підприємства………………………………………………………………………….4

1.1 Сутність понять «Ефективність», «Трудові ресурси», «Виробничі ресурси».........4

1.2 Формування і використання виробничих фондів…………………………………...6

1.3 Економіка трудових ресурсів…………………………………………………………7

4. Ефективність використання ресурсів праці………………………………………...10

1.5 Чинники підвищення ефективності і використання виробничих та трудових ресурсів підприємства………………………………………………………………………….11

2. Аналіз існуючого стану використання виробничих і трудових ресурсів підприємства…………………………………………………………………………………...12

2.1 Показники стану і руху основних фондів………………………………………….12

2.2 Показники оснащеності підприємства і робітників основними фондами……….13

2.3 Показники ефективності використання основних фондів………………………...14

2.4 Показники ефективності використання оборотних засобів………………………15

2.5 Показники ефективності використання трудових ресурсів………………………16

3. Заходи по підвищенню ефективності використання виробничих та трудових ресурсів і їх вплив на результати господарської діяльності…………………………….17

3.1 Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по поліпшенню використання ОВФ………………………………………………………………17

3.2 Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по прискоренню оборотності оборотних коштів………………………………………………...20

Висновки………………………………………………………………………………….22

Список використаної літератури………………………………………………………..23

Вступ

1.Теоретичні основи підвищення використання виробничих та трудових ресурсів підприємства

1.1 Сутність понять «Ефективність», «Трудові ресурси», «Виробничі ресурси».

В загальному ефективність (від лат. Effectivus – діяльний, творчий) – це відношення результату (ефекту) до витрат, які були затрачені на його отримання. Принципова схема визначення показника ефективності може бути виражена формулою:

Термін “ефект” (від лат. Effectus – дія, результат) в широкому розумінні означає результат будь-якого процесу. Тому і ефект і результат можна розглядати як синоніми. Однак, як відмічають окремі автори, у деяких випадках ці терміни розмежовують. При цьому під умовним поняттям економічний результат мають на увазі загальний результат (зокрема, виручка, дохід), а під поняттям економічний ефект – чистий результат (зокрема, прибуток).

Що стосується категорії “ефективність”, то вона на відмінну від “ефекту” є значно ширшим поняттям і враховує не лише отриманий результат, але й витрати, які були затрачені на його отримання. Разом з цим, при визначенні ефективності потрібно приймати до уваги умови в яких був досягнутий даний результат і як це вплине в подальшому на діяльність підприємства. Якщо, наприклад, підприємство для розширення своєї діяльності вирішило придбати нове устаткування, внаслідок чого воно збільшило свій прибуток і понесло мінімальні витрати на отримання бажаного результату. То можна було б сказати, що така зміна на підприємстві є ефективною, оскільки в даному випадку виконується співвідношення результату та понесених витрат. Чи можна погодитися з цією думкою? Якщо при визначенні ефективності були враховані додаткові умови, які мають місце в проведенні даного господарського заходу, тоді можна вважати його ефективним. Що розуміється під додатковими умовами? В даному випадку це може бути якість новопридбаної продукції, вплив її на навколишнє середовище, умови праці працівників тощо. Визначення єдиних умов, що мають місце при оцінці ефективності, не можливо. Тому що проведення кожного господарського заходу має свої індивідуальні особливості, а тому й додаткові умови ефективності будуть різні.

Ефективність за Мочерним С.В. – це здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат .

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання. Ефективність розкриває характер причинно-наслідкових зв’язків виробництва. Вона показує не сам результат, а те якою ціною він був досягнутий. Тому ефективність найчастіше характеризується відносними показниками, що розраховуються на основі двох груп характеристик (параметрів) – результату і витрат. Це, в тім не виключає використання і абсолютних значень вихідних параметрів .

Економічна ефективність – це максимальна вигода, яку можна отримати при мінімальних затратах в процесі економічної діяльності з урахуванням додаткових умов, які мають місце в момент визначення ефективності відповідного господарського заходу. Під господарськими заходами мається на увазі введення нових видів продукції, укладення договорів з постачальниками, покупцями, придбання або модернізація нової техніки, збільшення виробництва продукції тощо.

Трудові ресурси - це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.

Трудові ресурси являють собою категорію, що займає проміжне положення між економічними категоріями "населення" і "сукупна робоча сила".

Щоб зрозуміти сутність поняття "трудові ресурси", треба знати, що все населення залежно від віку поділяється на:

- осіб молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно);

- осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: жінки - від 16 до 59 років, чоловіки - від 16 до 64 років включно);

- осіб старших працездатного віку, по досягненні якого установлюється пенсія за віком (в Україні: жінки -з 60, чоловіки - з 65 років).

Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і непрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці - це інваліди 1-ї та 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці - це підлітки і працюючі пенсіонери за віком.

До трудових ресурсів належать:

- населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з тяжкими й шкідливими умовами праці);

- працюючі особи пенсійного віку;

- працюючі особи віком до 16 років.

Величина трудових ресурсів залежить від офіційно встановлених вікових меж - верхнього і нижнього рівнів працездатного віку, частки працездатних серед населення працездатного віку, чисельності осіб, що беруть участь у громадській праці та тих, хто знаходиться за межами працездатного віку.

Вікові межі встановлюються в кожній країні чинним законодавством. В Україні працездатним віком вважається: у чоловіків - 16-65 років, у жінок - 16-60 років. Межі працездатного віку в різних країнах неоднакові. У ряді країн нижня межа встановлена 14-15 років, а в окремих країнах - 18 років. Верхня межа в багатьох країнах складає 65 років для всіх чи 65 років - для чоловіків і 60-62 роки - для жінок.

Процес виробництва має свої причини, або чинники, які економісти називають виробничими ресурсами, або факторами виробництва.

Сучасна економічна наука виділяє чотири групи виробничих ресурсів:

- капітал у виробничій формі (засоби праці);

- праця (робоча сила);

- земля, або природні ресурси (власне земля, предмети праці і деякі засоби праці –зокрема, паливо і енергія);

- підприємницькі здібності (здібності до особливого виду праці – по управлінню виробництвом та його організації).

Як правило, чинники виробництва групують у два фактора виробництва – матеріально-речовий і особистий. Матеріально-речовий фактор – це засоби виробництва (засоби праці і предмети праці), а особистий фактор – робоча сила (праця)людини та її підприємницькі здібності.

Важко переоцінити роль особистого фактора у виробництві. По-перше, людина з її здатністю до праці, як уже відомо, є вирішальною рушійною силою виробництва, яка оживляє у його процесі мертві засоби виробництва (засоби і предмети праці). По-друге, усі засоби виробництва є результатом розуму і творчої праці людини. По-третє, від кваліфікації, вміння, творчості працівників залежить ефективність використання матеріально-речового фактора, а відтак – і результати виробництва.

Найважливішою особливістю виробничих ресурсів є їх обмеженість, або рідкісність, як називають цю особливість в економічній теорії. В економіці діє закон рідкісності виробничих ресурсів.

Обмеженість (рідкісність) ресурсів виробництва визначається різноманітними причинами – природними, економічними і соціальними.

Природні причини полягають в обмеженості нашої планети в цілому, її грунтів, надр, вод, атмосфери, населення. Економічні причини визначаються тим, що безмежний розвиток виробництва вимагає безмежного зростання кількості ресурсів. Соціальні причини зумовлюються умовами і темпами зростання населення, народжуваності і смертності людей, тривалості життя, набуття відповідних фаху і кваліфікації.

Водночас, рідкісність (обмеженість) ресурсів потрібно розуміти не у фізичному плані (хоча й він має значення), а як неможливість одночасного задоволення постійно зростаючих людських потреб. Неспівпадання потреб і можливостей їх втамування внаслідок обмеженості виробничих ресурсів змушує як окремих людей чи їх групи, так і суспільство в цілому вирішувати, які потреби задовольнити негайно, а втамування яких відкласти на той чи інший час.