1. Після вивчення матеріалу студент повинен: оформити стислі відповіді на питання:

1. Сутність і система показників якості продукції

2. Інструменти підвищення якості продукції

3. Організація контролю якості продукції

4. Сертифікація продукції і систем якості

2. Виконати практичне завдання по визначенню ефективності підвищенню якості продукції

Економічний ефект (Е) від підвищення якості продукції розраховується за формулою:

, де

- ціна виробу до і після підвищення якості, грн.

Т – термін служби виробу;

- середньорічні затрати на ремонт і техобслуговування до і після підвищення його надійності, грн.

- витрати у споживача за рік від простою виробу в ремонтах до і після підвищення надійності, грн.

Завдання №2

Визначити скільки економії одержать споживач за весь термін потреби технічного виробу і з покращеннями якості.

Показники	До підвищення надійності	Після підвищення надійності
1. Ціна виробу, тис. грн. 2. Термін страти (роки) 3. Середньорічні затрати на ремонт і технічне обслуговування, грн. 4. Витрати споживача вага за рік від простоїв виробу на ремонті, грн.	14.5 15 1850 970	? 15 ? ?

За рахунок удосконалення конструкції виробу число ремонтів скоротилось у 2 роки, а середньорічні витрати на ремонти і техобслуговування знизилось на 60%.

Завдання розв’язати двома способами:

1. Ціна виробу залишається незмінною;

2. Ціна виробу зростає на 20% за рахунок якості.

3. Реферати:

- Зарубіжний досвід управління якістю

- Якість продукції та покращення її оцінки

- Конкурентоспроможність якості

4. Результати роботи оформити у формі:

- тези;

- звіту.

5. Література:

1. Господарський кодекс України.

2. Мостенська Т. Л. «Організація виробництва на підприємствах харчової промисловості». К, 2012 р..

3. Петрович У. М. та інші «Організація виробництва». Практикум. К. 2005 р..

4. Р. А. Фатхутдинов. «Організація виробництва». М. 2005 р.

Тема 2.9. Комплексна підготовка виробництва ново продукції Самостійна робота №20. Оцінка ефективної підготовки виробництва підвищення техніко-економічного рівня нової техніки

Мета: Розглянути зміст і завдання підготовки виробництва, шляхи підвищення її ефективності та її оцінки.

Студент повинен знати: процес підготовки виробництва, його зміст, особливості.

Студент повинен вміти: оцінити ефективність підготовки виробництва та визначати напрямки підвищення рівня нової техніки.

Форми самостійної роботи: огляд літературних матеріалів та учбово – методичних матеріалів.

Методичні вказівки

Процес підготовки виробництва – це особливий вид діяльності, я кий працює сумісно з Науково - технічною інформацією та її перетворенням в матеріальний об’єкт – нову продукцію.

Послідовність робіт в процесі підготовки виробництва:

1. Організація технічної підготовки виробництва

2. Організаційно планова підготовка виробництва

Організація технічної підготовки виробництва охоплює сукупність взаємопов’язаних процесів, які забезпечують конструктивну, технологічну, організаційну готовність підприємства до виходу нового виробу.

Складається таких стадій:

Організацій проведення науково – дослідницьких робіт (НДР), організаційно – конструкторської підготовки (КП), організаційно – технічної підготовки (ТПВ), організаційно планової підготовки (ОПП), Організації освоєння нових виробів (ООНВ).

На всіх стадіях підготовки виробництва необхідно проводити оцінку економічної доцільності розроблення і впровадження нової продукції за різними критеріями і різними методами. Економічні розрахунки мають бути комплексними і охоплювати, як експлуатаційні так і виробничо – технолочіні показники .

Для оцінки ефективності капітальних вкладень використовують показники:

• Норма виробітку;

• Чиста дисконтована вартість;

• Внутрішній коефіцієнт окупності;

• Період окупності.

Економічна оцінка варіанта технологічного процесу включає порівняльний аналіз по приведених витратах (З_пр), вибір варіанта який забезпечує їх мінімальне значення:

З _прив=С_тех+Е_нК min, де

С_тех – виробнича собівартість виробу, грн./шт.,

Е_н – нормативний коефіцієнт дисконтування,

К питомі капітальні вкладення.

Серед ефективних заходів, які сприяють скороченню циклу підготовки виробництва, виділяють застосування типових конструкторських рішень, в основі яких закладенні принципи уніфікації та стандартизації.

Конструкторська уніфікація – це комплекс заходів, які забезпечують усунення необґрунтованої різноманітності типів і конструкцій виробів, форм і розмірів деталей та заготівок. Уніфікація є базою агрегування тобто створення виробів шляхом їх компонування з обмеженого числа уніфікованих елементів і конструкторської спадкоємності.

Стандартизація – це встановлення єдиних обов’язкових вимог, щодо типів розмірів,якості та інших основних властивостей виробів.

Показники, які розраховуємо при цьому:

1. Коєфіціент уніфікації виробу (К_ун)

К_ун=N_ун/N_заг, де

N_ун – номенклатура уніфікованих деталей, шт.,

N_заг – загальна номенклатура стандартних деталей., шт.,

2. Коєфіціент стандартизації (К_ст)

К_ст = N_ст/N_заг, де

N_ст номенклатура стандартизованих деталей

3. Коєфіціент спадкоємності (К_сп)

К_сп = N_з/N_заг, де

N_з - номенклатура запозичених деталей

4. Узагальнений показник уніфікації та стандартизації (К_уз)

К_уз = К_ун + К_ст + К_сп