1. Оформити стислі відповіді по питанням

   1. Значення інфраструктури та її складові

   2. Шляхи удосконалення інфраструктури

   3. Ремонтне господарство, його ефективність

   4. Види транспорту та його використання

   5. Система матеріально технічного забезпечення

   6. Інструментальне господарство

   7. Оцінка рівня організації праці

2. Виконати практичне завдання Методика виконання практичних завдань

Інструментальне господарство

1. Потреба в інструменті на плановий період часу (Іп), складається з витрати (Ів) і різниці між нормативною величиною оборотного фонду (Іо.н.) і фактичною величиною його на початок планового періоду (Іо.ф.), і визначається за формулою:

Іп = Ів + Іо.н. - Іо.ф.

2. Річна витрата ріжучого і абразивного інструмента визначається різними методами.

а) В масовому і серійному виробництві застосовується точний метод за нормами витрат. Норма витрати інструмента визначається за формулою:

t_м*N_н Нв = ,

Т_і(1-η)

де t_м - машинний час обробки однієї деталі даним інструментом, хв.;

N_н - кількість деталей, що обробляються, стосовно до яких визначається норма витрати (100, 1000 і т.д. деталей);

Ті - термін служби інструмента до повного зносу, хв.;

η - коефіцієнт випадкової втрати інструмента (приймається в межах 0,05 - 0,15).

Термін служби інструмента до повного зносу (Ті) рівний:

Z

Ті = t _зт( -------+ 1),

1

де t _зт - час робота інструмента між двома черговими заточуваннями (стійкість інструмента), хв.;

Z - товщина всієї ріжучого краю інструмента, мм;

1 - величина ріжучого краю, що вточується за одне заточування, мм.

Витрата інструмента:

Nд Ів = --_х НВ,

Nн

де Nд - річна програма деталей, що обробляються даним інструментом, шт.

б) У дрібносерійному та одиничному виробництві, коли не можна заздалегідь встановити найменування і число деталей і виробів, що підлягають обробці даним інструментом, витрату ріжучого і абразивного інструмента визначають на основі наближеного методу.

де m - число верстатів, на яких застосовується даний інструмент;

Фе - річний ефективний фонд часу робота одного верстата, годин.;

К₁ - коефіцієнт машинного часу, що відображає частку машинного часу в загальному часі робота верстата (його встановлюють за найбільш характерними деталями-представниками);

К₂ - коефіцієнт застосовності даного інструмента на верстаті, що визначається за картами типового оснащення верстатів інструментом.

3. Річна витрата вимірювального інструмента визначається за формулою:

де n - кількість деталей, при виготовленні яких використовується даний вимірювальний інструмент;

d- середня кількість вимірів на одну деталь;

k - коефіцієнт вибірковості контролю;

D - кількість вимірів до повного зносу інструмента.

4. Витрата штампів визначається за формулою:

де k_уд - кількість ударів, необхідних для виготовлення однієї або декількох деталей;

N - річна програма деталей, що штампуються;

k_шт - кількість деталей, що одночасно штампуються;

Тзн. - число ударів, що здійснюються до повного зносу штампу:

де t_ст - стійкість матриці між двома заточуваннями, що вимірюється числом зроблених ударів;

β_м- коефіцієнт, що враховує стійкість матриці після кожного її заточування;

З_м - число заточування матриці до повного зносу штампу.

Енергетичне господарство

1. Необхідна кількість електроенергії для технологічних цілей розраховується двома способами: а) на задану програму; б) за потужністю встановленого обладнання. Перший спосіб (більш точний) застосовується в крупно серійному і масовому виробництві. У цьому випадку кількість необхідної електроенергії (W тех) визначається за формулою:

де m - кількість найменувань виробів j-го типорозміру;

Nп - потужність електродвигунів, що споживається при обробці виробів, квт;

tm_j - норма машинного часу на обробку одного виробу, нормо-год;

n_j - річний обсяг виробництва виробів j-го типорозміру, шт;

Кв.д. - коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в двигунах.

2. У середньо-і дрібносерійному виробництві планові витрати електроенергії на технологічні цілі розраховуються за формулою:

де N - сумарна потужність встановленого обладнання, квт;

Т - річний ефективний фонд часу робота цеху, год;

К₁ - коефіцієнт використання обладнання в часі;

К₂ - коефіцієнт використання машинного часу;

Кв.д. - коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в двигунах.

3. Кількість електричної енергії, що йде на освітлення (Wосв), визначається за формулою:

W_осв = N_вст х Т_гор х k_о,

де N_вст - потужність усіх встановлених світлових місць, квт;

Т_гор - середній час горіння в плановому періоді, година;

kо - коефіцієнт одночасного горіння світлових місць.