Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сам.работи 3 курс (Планування).doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.3 Mб
Скачать

Тема 1.1. Сутність і організаційно-методичні основи планування

Самостійна робота №1. Характеристика, форми відображення та джерела формування інформації для планування. Нормативна база планування

Мета: Розглянути інформаційні ресурси та нормативну базу планування.

Повинен знати: суттєву характеристику інформаційних ресурсів та нормативної бази, їх види.

Повинен вміти: визначити доцільність використання різних видів інформації та нормативів.

Завдання для самостійної роботи

1.1. Звернути увагу на питання:

  1. Методи обчислення планових показників.

  2. Суттєва характеристика інформаційних ресурсів.

  3. Види інформації для планування діяльності.

  4. Джерела інформації для процесу планування.

  5. Нормативна база планування.

  6. Класифікація економічних норм і нормативів.

Методичні вказівки

Студент повинен добре орієнтуватись у системі планових розрахунків. Саме тут відбувається процес перетворення наявної інформації у інформацію для планування, результатами якого є натурально-уречевлені, трудові і вартісні показники, які характеризують розвиток подій на підприємстві від початку і до кінця пла­нового періоду. Виходячи з того, що студент бакалавр ату вже має початкові знання про існуючі методи обчислення планових показ­ників, при вивченні цієї теми слід, виділити одну з класифікацій, що має принципове значення для; процесів планування. Йдеться про поєднання методів обчислення у три узагальнюючі групи: екстраполяції, по факторні та нормативні. Метод екстраполяції, який на практиці називають ще плануванням від досягнутого рівня, полягає в тому, що величина планових показників визначається на основі їхньої динаміки, яка склалась у попередніх періодах. Процедура обчислення набуває дуже спрощеного характеру: фактично досягнута величина показника у базисному (звітному) періоді коригується на середній відсоток її зміни. При цьому темпи зміни показника або приймаються такими, що склалися в минулому, або підправляються (з зменшуються чи збільшуються) плановиком, виходячи з власного досвіду та інтуїції. Метод екс­траполяції є простим і зручним у використанні, але він припускав збереження існуючих тенденцій, темпів і пропорцій у майбут­ньому і, по суті, не враховує наслідків можливих змін. Сфера доцільного використання цього методу обмежується попередніми укрупненими проробками альтернативних варіантів планів.

Більш обґрунтованим вважають по факторний метод. Він передбачає коригування фактичних показників за базисний період шляхом розрахунку їхньої зміни під впливом чинників. У прак­тиці традиційного техніко-економічного планування на вітчизняних підприємствах так по факторні розрахунки завжди супроводжували розробку планів із підвищення продуктивності праці і зниження витрат на виробництво продукції. Достатня методична відпрацьованість, гнучкість і простота, а також можливість інтегрування різних розділів планів і показників забезпечували досить високу ефективність його застосування, особливо у поточ­ному і перспективному плануванні.

Порівняно з попередніми найбільш точним є нормативний ме­тод, за яким планові показники обчислюються на основі встановлених норм і нормативів. Доцільне використання нормативного методу планування обмежується процесами з унормованим залученням ресурсів: праці, сировини та матеріалів, палива та енергії, обладнання, фінансових коштів тощо. Це вимагає чітко налагодженої нормативної бази, як правило, інтегрованої з системою бухгалтерського обліку.

Багатоваріантні планові розрахунки часто містять визначення очікуваних наслідків впливу великої кількості різноманітних чинників. Це вимагає використання математичних моделей: описових, аналітичних, імітаційних, а також моделей прийняття рі­шень. Значну допомогу студентам у поглибленні та систематизації знань про особливості використання вказаних моделей надасть звернення до відповідних дисциплін, а саме «Дослідження операцій», «Економетрія», «Статистика».

Інформація - це знання, необхідні для підготовки цілеспрямованих дій, важливий елемент для прийняття рішень.

За стадіями управління розрізняють прогнозну, планову, облікову, нормативну інфор­мацію, інформацію для аналізу господарської діяльності та оперативного управління.

Як правило, найбільша частина інформації надходить із внутрішніх джерел, вико­ристовуються дані оперативного та бухгалтерського обліку, планування тощо. Зби­рання інформації відбувається постійно (у строки бухгалтерської та статистичної звітності), або епізодично (у разі потреби). Збирання епізодичної інформації потре­бує розробки спеціальних процедур проведення обстежень, одержання індивідуаль­них та групових оцінок.

На сьогодні головну увагу треба спрямувати на розвиток інформаційних си­стем на підприємстві із створенням корпоративних інформаційних мереж (Інтернет), які об'єднують усі наявні комп'ютери підприємства, різноманітне про­грамне забезпечення і бази даних в єдину систему. Ця система дасть можливість швидше знайти необхідну інформацію, де б вона на даний момент не зберігала­ся. В основу її функціонування покладено Веб-технологію. Інтернет - це своєрідна індивідуальна система, яка використовує інфраструктуру і стандарти Internet World Wide Web, але є захищеною від несанкціонованого доступу із відкри­тої мережі Інтернет.

Нормативна база планування складається із системи норм і нормативів. Нор­мативний метод планування - це один із методів обґрунтування планів, що використо­вується на всіх стадіях планової роботи: у ході економічного аналізу результатів госпо­дарської діяльності, у визначенні потреби в різних видах ресурсів. В його основу по­кладено економічні норми та нормативи - науково-обґрунтовані величини, що харак­теризують кількісну та якісну міру витрат робочого часу, матеріалів і грошей.

Норми - це максимально припустима величина абсолютної витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, витрати праці для виготовлення одиниці продукції (чи вико­нання роботи) встановленої якості в умовах виробництва планового року.

Нормативи - це показники, які характеризують відносну величину (ступінь) вико­ристання знарядь і предметів праці, їх витрати на одиницю площі, ваги, обсягу.

Для підвищення якості норм і нормативів важливе значення мають методи їх роз­робки. На підприємствах застосовуються наступні методи нормування: розрахунково-аналітичний, дослідний, дослідно-статистичний і комбінований.