
- •Тема заняття: Визначення концентрації шкідливих газів і парів у повітрі експресним методом
- •І Обґрунтування досліджень
- •II. Обладнання, прилади та матеріали
- •III Порядок проведення роботи
- •IV Довідковий матеріал
- •V. Контрольні запитання і завдання
- •Токсикологічна характеристика деяких шкідливих речовин
- •Визначення вмісту пилу в робочих зонах.
- •І. Обґрунтування досліджень
- •Класифікація пилу:
- •2. Методи визначення запиленості, вимірювальні прилади та обладнання
- •2.1. Методи вимірювання запиленості повітря
- •Методи визначення запиленості повітря поділяють на дві групи:
- •2.1.1 Ваговий метод дослідження пилу
- •2.1.2 Лічильні методи дослідження запиленості
- •2.1.3 Мікроскопічні методи дослідження пилу
- •2.2 Прилади та обладнання, що використовуються
- •3 Порядок виконання роботи
- •V. Контрольні запитання і завдання
- •Vі. Довідковий матеріал
2. Методи визначення запиленості, вимірювальні прилади та обладнання
2.1. Методи вимірювання запиленості повітря
Для оцінки запиленості повітряного середовища необхідно визначити масову концентрацію пилу (мг/м3) у повітрі виробничого приміщення, його дисперсний склад, а також кількість порошинок в одиниці об’єму повітря і їх форму.
Із метою розробки ефективних методів боротьби з пилом проводять гігієнічну оцінку пилу. Вона включає його кількісну й якісну характеристику.
Кількісно виробничий пил може бути оцінений за всією масою пилу, наявним у зоні дихання, або за кількістю пилинок в одиниці об’єму повітря. Ці показники характеризують запиленість повітря в робочій зоні.
Якісну характеристику пилу дають на підставі вивчення його хімічних властивостей, дисперсності (співвідношення часток різного розміру), форми пилинок.
Методи визначення запиленості повітря поділяють на дві групи:
• прямі методи, які ґрунтуються на попередньому осадженні пилових часток (фільтраційні, седиментаційні та ін.) з подальшим їх зважуванням або підрахунком;
• непрямі методи (без виділення дисперсної фази або з осадженням її на підкладку) - механічний, вібраційно-частотний, електричний (полягає у вимірюванні зарядів часток пилу при розрахунку електричних імпульсів від заряджених часток, що надходять у датчик), радіаційний, оптичний (ґрунтується на поглинанні або розсіюванні світла завислими частками), радіоізотопний (за ступенем поглинання в-часток від ізотопу 14С з пилом, осадженим на підкладку), дисперсіометричний (на підставі визначення опору фільтра залежно від кількості відфільтрованого пилу), п’єзоелектричний (вимірювання частоти коливань п’єзоелектричної пластини залежно від осадженого пилу) та ін.
Дисперсність пилу і форму пилинок установлюють методом мікроскопії.
Гігієнічний пиловий контроль може бути періодичним (короткочасне разове вимірювання концентрації пилу) або постійним, здійснюваним за допомогою автоматичних приладів і систем або індивідуальних пиловідбірників. Для технічного контролю застосовуються експрес-пиломіри, які вимірюють концентрацію пилу за період, який не перевищує 5 хвилин.
Існує два типи автоматичних пиловимірювальних приладів і систем.
Вимірювання в них здійснюється за допомогою електричних, оптичних і радіоізотопних методів.
Розробляються автоматичні системи з дистанційною передачею інформації на диспетчерські пункти й автоматичним управлінням режимами роботи засобів боротьби з пилом.
Індивідуальні пиловідбірники - це прилади для оцінки пилового навантаження. За їх допомогою можна оцінити середньозмінні значення рівнів запиленості повітря, що вдихуються робітниками.
Для прямого (вагового) визначення концентрації пилу використовується система, що складається з комплексу приладів:
• аспіратора-822 (з витратою повітря 1,0-20,0 л/хв.) або портативних аспіраторів (з об’ємною швидкістю 5-50 л/хв.);
• аналітичних аерозольних фільтрів АФА-ВП-10, АФА-ВП-20 зі ступенем затримки аерозольних часток не менше 95 %;
• терезів;
• секундоміра.
Похибка цього методу вимірювання становить ± 10 %.
Для непрямого вимірювання концентрації пилу використовуються:
• радіоізотопний пиломір ПРИЗ-2 з автономним і мережним живленням (діапазон вимірювань становить 1-500 мг/м3 при тривалості вимірювань від 45 с до 4 хв., похибка вимірювань ± 20 %);
• вимірювач концентрації пилу ИКП-3Д (діапазон вимірів - 0,1-1000,0 мг/м3 при тривалості вимірювань від 0,2-2 хв., похибка ± 25 %);
• радіоізотопний пиломір ИЗВ-3 (діапазон вимірювань 0,25-50,0 мг/м3, похибка вимірювань - ± 30 %);
•радіоізотопний вимірювач концентрації пилу РИП-5 (діапазон вимірювань до 5 мг/м3 при відборі 200 л; до 50 мг/м3 - при відборі 20 л; похибка вимірювань ± 20%);
•портативний радіоізотопний швидкодіючий вимірювач із цифровою індикацією результатів вимірювань ИКАР-2 (діапазон вимірювань, 1-500 мг/м3);
•переносні лабораторії для контролю аерозольного забруднення навколишнього середовища АПЛ-1 і АПЛ-2 (діапазон вимірювань, відповідно, 0,01-50,0 мг/м3 і 0,1-25,0 мг/м3).
Для відбору проб повітря на промислових підприємствах в основному використовується електричний аспіратор «АЭРА».
У нашій країні вимірювання концентрації пилу регламентовано методичними рекомендаціями Міністерства охорони здоров’я України «Измерение концентрации аэрозолей преимущественно фиброгенного действия» № 4436-87.
Залежно від мети вимірювань визначають максимально-разові і середньозмінні концентрації пилу за масою часток (усіх часток, що витають у повітрі) в одиниці об’єму повітря. Для цього використовують прилади і пристрої, дія яких ґрунтується на прямому і непрямому методах вимірювання вмісту пилу.
Концентрацію пилу вимірюють у зоні дихання або на відстані від неї не більш ніж 1-1,5 м і на висоті 1,8 м від підлоги. Якщо робоче місце не фіксоване, вимірювання концентрації пилу проводять у точках робочої зони, в яких працівник перебуває більш ніж 50% часу зміни.