Визначення вмісту пилу в робочих зонах.

Мета роботи: вивчення методів дослідження виробничого пилу; засвоєння вагового і лічильного методів визначення запиленості повітря; ознайомлення з вимірювальною апаратурою та експериментальне визначення вмісту пилу в повітрі, гігієнічна оцінка запиленості повітря робочої зони.

І. Обґрунтування досліджень

Виробничий пил, джерела та фактори, що визначають ступінь його шкідливості

Виробничий пил - це тверді частки різних речовин розміром від кількох десятків до часток мікрометра, які здатні тривалий час перебувати в повітрі у зваженому стані.

Пил може бути в стані аерогелю, тобто який уже осів, і в стані аерозолю, тобто той, що перебуває у завислому стані.

Аерозоль - це складна аеродинамічна дисперсна система, в якій дисперсним середовищем є повітря, а дисперсною фазою - пилові частки.

Пил з’являється в результаті процесів дезінтеграції (аерозоль дезінтеграції) і конденсації з пароподібного стану (аерозоль конденсації).

Процеси подрібнювання і руйнування матеріалів - основна причина утворення пилу в повітрі робочої зони при помолі, бурінні, вибухових і вантажно-розвантажувальних роботах, при механічній обробці виробів (шліфуванні, поліруванні) та ін.

Аерозоль конденсації утворюється при термічних процесах сублімації твердих речовин (плавленні, електрозварюванні та ін.), охолодженні та конденсації парів металів (плазмовому напилюванні) і неметалів (пластмас). Іноді при металорізальних, шліфувальних, полірувальних та інших роботах мають місце аерозолі змішаного характеру. Їхня дисперсна фаза містить частки, які утворюються як при дезінтеграції матеріалів, так і при конденсації парів.

Класифікація пилу:

За природою пил поділяють на органічний, неорганічний і змішаний.

Органічний може бути природним (деревний, кістковий, вовняний та ін.) і штучний (аерозолі пластмас, барвників, антибіотиків, гормонів, отрутохімікатів та ін.).

Неорганічний пил може бути мінеральним (цементним, азбестовим тощо) і металевим (залізним, цинковим, свинцевим та ін.).

За розмірами часток пил класифікують на

видимий (понад 10 мкм),

мікроскопічний (0,25-10 мкм) і

ультрамікроскопічний (менше 0,25 мкм).

За пошкоджуючим ефектом виробничі пили поділяють на

фіброгенної (що викликають ураження органів дихання),

загальнотоксичної (пил отруйних речовин, який викликає порушення життєдіяльності організму),

канцерогенної (що сприяє розвитку новоутворень в організмі, в тому числі злоякісних),

подразнюючої,

алергічної,

радіоактивної та іншої дії на організм.

Крім того, пилові частки можуть бути носіями вірусів, бактерій, інших мікроорганізмів і ставати причиною захворювань (туберкульозу, легеневої форми сибірської виразки та ін.).

При вдиханні пилів 30-50% їх затримується у верхніх дихальних шляхах - порожнині носа і носової частини глотки, 10% проникає в бронхіоли і альвеоли, решта затримується слизовою оболонкою трахей і бронхів.

Надходження пилів у дихальну систему може бути причиною гострого запалення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, особливо порожнини носа, її гіпертрофії, а дія токсичних пилів може призвести до її некротичних змін. При тривалій дії пилів гострий запалювальний процес може перейти в хронічний з ураженням слизових оболонок глотки, гортані і трахеї, її атрофії.

Найбільш характерними хронічними пиловими профзахворюваннями є пневмоконіози і хронічний бронхіт.

При пневмоконіозах відбуваються фіброзні зміни легенів. Виділяють такі основні види пневмоконіозів:

♦ силікоз - розвивається в результаті вдихання пилу, який містить вільний двоокис кремнію;

♦ силікатоз - виникає при вдиханні пилу мінералів, які вміщують двоокис кремнію у зв’язаному стані (азбест, тальк, цемент, скловолокно та ін.);

♦ металоконіози - з’являються від дії пилу металів (берилію, марганцю тощо).

Найважча форма пневмоконіозу - силікоз, при якому, поряд із розростанням фіброзної тканини вздовж бронхів, судин, альвеол та порушенням функції дихання, відзначається розвиток емфіземи, хронічного бронхіту, легеневого серця, реєструються зміни імунної системи, обмінних процесів, порушення діяльності нервової системи.

Постійно зростаючий при силікозі імунний дефіцит спричиняє розвиток туберкульозу, бронхіту, злоякісних новоутворень у легенях.

Пил може несприятливо впливати на органи зору: викликати запалювальні процеси в кон’юнктиві - кон’юнктивіти, помутніння кришталика - катаракту, кератити та ін.

На шкіру пил чинить подразнюючу, сенсибілізуючу і фотодинамічну дію. Подразнення шкірних покривів пилом викликає появу дерматит ів. Тривалий контакт з аерозолями мастильно-охолоджувальних рідин (МОР) спричиняє розвиток масляних фолікулів. Вплив на шкіру виробничих алергенів (синтетичні клеї, капрон, пил міді, хрому, кобальту), пил трав, бавовни, льону, пір’я тощо призводить до виникнення алергічних дерматозів і екзем. Постійний контакт із продуктами переробки кам’яного вугілля і нафти на тлі інсоляції зумовлю є розвиток фотодерматозів.

Ступінь шкідливої дії пилу залежить від його фізико-хімічних властивостей (хімічного складу, розчинності, дисперсності, форми і структури часток, електрозарядженості, радіоактивності) і пилового навантаження (ПН).

ПН - маса часток пилу, яка надходить в органи дихання за певний відрізок часу (робочу зміну, місяць, рік, увесь період роботи).

Від ступеня дисперсності пилу залежить тривалість його перебування в повітрі і глибина проникнення в органи дихання. Найбільшу небезпеку для організму має дрібнодисперсний пил із розміром часток менше 10 мкм (особливо розмірами 1-2 мкм). Мають значення форма часток пилу (найнебезпечніша форма - голчата) та їх електрозарядженість (негативно заряджені частки довше затримуються в повітрі). При вдиханні з повітрям радіоактивних часток і при затриманні їх у легенях і лімфатичних вузлах можуть виникати променеві опіки, при адсорбції в крові вони стають джерелом внутрішнього опромінювання інших тканин.

Пилове навантаження залежить від ступеня запиленості повітря.

Отже, для запобігання професійних отруєнь і захворювань вміст пилу в повітрі не повинен перевищувати гранично допустимих концентрацій (ГДК, мг/м3), запроваджених санітарними нормами і наведених у таблиці 2.

Крім шкідливої дії на організм людини пил також підвищує зношення обладнання, головним чином тих частин, які труться одна об одну, збільшуючи кількість бракованої продукції. При певному вмісті горючих пилів у повітрі можуть утворюватися вибухові суміші.

Значна концентрація пилу в повітрі погіршує видимість, що спричиняє зростання травматизму, зниження продуктивності праці.

Крім того, з вихідними промисловими газами (повітрям) викидається багато цінних продуктів (у вигляді пилу), які забруднюють атмосферу і безповоротно втрачаються, що завдає економічних збитків народному господарству.

При роботі в приміщеннях з високою запиленістю слід користуватися індивідуальними захисними засобами: респіраторами (масками зі спеціальними протипиловими фільтрами), киснеізолювальним приладдям, а також протипиловими окулярами і спецодягом.