Регламентаційні та нормативні (правові) методи.

Правові методи – юридичний вплив на соціально-правову сферу та її окремі елементи у процесі впорядкування суспільних відносин, основним учасником якого є державна влада.

Методи переконання та примусу		– цілеспрямованість управлінської діяльності; – функціонування встановленого державою режиму; – конструктивні взаємовідносини всіх учасників управлінських відносин;
Метод координації		– розвиток самоврядування, саморегулювання, взаємоконтролю, поінформованості, взаємодопомоги;
Метод субординації		– ієрархічна підпорядкованість; – схильність до ухвалення одноосібних, переважно директивних рішень, інструкцій; – надмірне втручання у повсякденну оперативну діяльність;

Економічні методи в державному управлінні.

Економічні методи управління⁵ – сукупність засобів, способів і прийомів впливу держави, її органів та інститутів на суспільно-економічні відносини з метою розвитку матеріальної бази суспільства, приросту національного валового продукту, здійснення соціальних програм. Сутність полягає в тому, щоб активізувати виробничу діяльність кожного працівника і водночас сприяти нарощуванню економічного потенціалу підприємства в цілому, використовуючи економічні важелі і стимули [16, с.181].

Індикативне планування – одна з форм державного регулювання ринкової економіки. Виокремлюють два типи індикативного планування:

кон’юнктурний – його сутність полягає в забезпеченні економічної рівноваги на ринку, тобто високої зайнятості, рівноваги платіжного балансу, стабілізації цін та ін.;

структурний – засіб досягнення певних структурних змін в економіці, який полягає в забезпеченні розвитку пріоритетних галузей [16, с.259].

Державне регулювання – система типових заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру, які здійснюються відповідними державними органами та громадськими організаціями.

Грошово-кредитна та фінансова політика – метод, за допомогою якого уряд регулює фінансово-економічні відносини в державі, стимулює виробництво, впроваджує розподільчу та перерозподільну функції.

Захист і заохочення конкуренції – метод, при якому держава повинна постійно підтримувати дію механізму конкуренції, заохочуючи створення малих і середніх підприємств, контролюючи угоди великих, визначаючи їх відповідність антимонопольному законодавству, забезпечуючи вільний доступ на внутрішній ринок іноземного капіталу, інвестицій тощо.

Ціноутворення – метод, що застосовується державою для соціального захисту окремих категорій населення, запобігання інфляції. Використовуються фіксовані та регульовані ціни.

Податкова система⁶ – сукупність принципів оподаткування, окремих видів податків, відповідних суб’єктів і суб’єктів оподаткування у їх взаємодії, підпорядкованих законам розвитку і функціонування економічної системи.

Економічне стимулювання – використання державних дотацій та субсидій, пільг в оподаткуванні, встановлення квот на виробництво певних видів продукції, стимулювання матеріально-технічними ресурсами. Види субсидій: товарні, кредитні, цінові.

Соціально-психологічні методи в державному управлінні.

Соціально-психологічні методи управління – способи і прийоми впливу на процес формування та розвитку колективу, а також на соціальні та психологічні процеси, що притаманні групам чи окремим особам. Такі методи ґрунтуються на використанні наукових положень психології та соціальної психології. Вони реалізуються через різні психологічні форми впливу: переконання, регулювання міжособистих та міжгрупових стосунків, особистий приклад, гуманізація праці. Колектив організації і її підрозділів – це складний соціальний організм, що відзначається певними закономірностями розвитку і принципами побудови, морально-психологічним кліматом. З метою управління соціальними процесами в колективі, слід проводити соціальні дослідження, які в організаціях, як правило, повинні проводитись спеціалістами-соціологами. За результатами цих досліджень розробляються і вживаються методи соціального регулювання, нормування та матеріального стимулювання для оптимального розв’язання завдань соціального розвитку колективу [16, с.181].

Соціально-психологічні методи управління базуються на використанні об’єктивних наукових положень соціального розвитку і психології, зокрема на системі засобів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, підвищенні ефективності діяльності організації та її окремих працівників, що спрямовані на гармонізацію соціальних відносин у колективі шляхом задоволення соціальних потреб персоналу – розвитку особистості, соціального захисту та ін.

Методи психологічного впливу спрямовані на:

формування сприятливого психологічного клімату у колективі на підставі чіткого дотримання прав людини і психологічних методів дослідження;

ефективне використання психологічних методів мотивації: переконання, спонукання, залучення;

проведення психологічного тестування службовців та організація індивідуальної роботи з ними з врахуванням типу особистості, темпераменту;

організацію психологічної служби в установі і психологічних консультації для службовців;

проведення психологічних тренінгів і семінарів для керівників усіх рівнів управління.