Тема 4. Методи адміністративного менеджменту

Класифікація методів управлінської діяльності. Організаційно-розпорядчі (адміністративні) методи державного управління. Система нормативно-директивних і методичних документів державної установи (виконавчого органу управління); система взаємопов’язаних планів, програм, завдань. Організаційний та розпорядчий вплив в адміністративному управлінні.

Ситуативна детермінанта в прийнятті управлінського рішення. Погодження рішень при полісуб’єктному управлінні. Регламентаційні та нормативні методи. Особливості директивного і демократично-розпорядчого впливу.

Економічні методи в державному управлінні, їх сфера впливу, застосування. Соціально-психологічні методи в державних органах управління. Психологічний і соціальний вплив в управлінській діяльності. Методи формування соціально-психологічного клімату.

Взаємозв’язок функцій та методів адміністративного менеджменту.

	Література:	1; 4; 6; 9; 12; 14; 16; 17; 29; 30; 61;
Основні поняття:		методи державного управління; адміністративні методи державного управління;

Методи управління – це способи і прийоми управлінської діяльності, за допомогою яких здійснюються завдання органу, які спрямовані на досягнення її цілей. За змістом і характером переважного впливу на керовані об’єкти методи управління поділяються на три групи: економічні, організаційно-розпорядчі і соціально-психологічні [16, с.180-181]. Метод адміністративного управління – спосіб впливу вищих органів на об’єкт управління за допомогою адміністративних важелів (указів, наказів тощо), обов’язкових для виконання [16, с.179]. Метод державного управління – спосіб практичної реалізації функцій державного управління шляхом організаційно-розпорядчого впливу суб’єкта управління на поведінку і суспільну діяльність керованого об’єкта з метою досягнення поставлених управлінських цілей [30, с.102].

Класифікація управлінських методів

Критерії	Види
За функціональним змістом	адміністративні; економічні; правові; соціально-психологічні;
За спрямованістю впливу	на загальнодержавний рівень; на різноманітні структури (галузі, регіони, установи, організації та ін.); на окремих працівників;
За характером управлінського впливу	прямої дії; непрямої дії.

Практичне застосування методів державного управління.

1. Встановлення правил поведінки у сфері державного управління, тобто встановлення обов’язкових для учасників управлінських відносин нормативів. Наприклад: вважати боротьбу зі злочинами проти особи, злочинністю в економічній сфері головними напрямами діяльності.

2. Видання індивідуальних приписів на адресу конкретних учасників управлінських відносин. Наприклад: Міноборони провести військові навчання.

3. Вирішення в односторонньому порядку питань, які виникають з ініціативи керованих об’єктів. Наприклад: доручення Кабінету Міністрів України Державній податковій інспекції подати список неплатників податків.

4. Нагляд і контроль за поведінкою учасників управлінських відносин. Наприклад: здійснювати моніторинг підготовки до проведення Євро-2012.

5. Застосування стимулюючих засобів впливу на керовані об’єкти. Наприклад: Забезпечити виділення коштів для заохочення працівників правоохоронних органів, які відзначились у виявленні та/або знешкодженні злочинних угруповань та затриманні злочинців.

6. Застосування при потребі офіційних заходів примусового характеру з метою забезпечення належного порядку у сфері державного управління. Наприклад: визвати з відпустки державних службовців при потребі.

7. Затвердження конкретних адресних завдань. Наприклад: покласти на Міністерство аграрної політики розроблення програми розвитку аграрного комплексу України.

8. Призначення на посаду або звільнення з посади. Наприклад: звільнення з посади голову облдержадміністрації.

9. Видача дозволів різного роду. Міністерство Юстиції України видає ліцензію суб’єктам підприємницької діяльності на судову-експертну діяльність.

10. Установлення стандартів. Наприклад: встановлення стандартів в підготовці кадрів.

11. Оформлення державних замовлень. Наприклад: Міністерству оборони оформити замовлення комплектуючих до військово-морських суден.

Організаційно-розпорядчі (адміністративні) методи державного управління: 1) сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об’єктивних організаційних відносин між людьми та загально-організаційних принципів управління [30, с.12]; 2) сукупність засобів правового і адміністративного впливу на відносини людей в організації [16, с.181]; 3) способи і прийоми, дії прямого і обов’язкового визначення поведінки і діяльності людей з боку відповідних керівних компонентів держави [12, с.105].

Характерні ознаки адміністративних методів державного управління:

1) прямий вплив державного органу або посадової особи на керований об’єкт шляхом установлення його повноважень (прав, обов’язків, норм поведінки) і видання конкретних вказівок;

2) односторонній вибір суб’єктом управління найближчої та кінцевої мети, завдань управлінського процесу, порядку, термінів його виконання об’єктом, ресурсного забезпечення та умов поетапного виконання завдань;

3) юридична обов’язковість актів управління (указів, постанов, рішень, розпоряджень, наказів і резолюцій), невиконання яких розглядається як порушення обов’язків та може спричинити не тільки адміністративну чи дисциплінарну відповідальність, а й кримінальну.

Вирізняють три головні групи адміністративних методів управління: 1) регламентаційні, 2) розпорядчі, 3) дисциплінарні.

Застосування адміністративних методів управління гарантується чинною системою законів і нормативних актів, положеннями, інструкціями, наказами та розпорядженнями. Іноді ці методи називають адміністративно-правовими. Вони включають організаційні і розпорядчі дії у процесі управління організацією. Організаційні дії виявляються у чіткому розподілі функцій управління, в установленні прав і обов’язків працівників органу, регламентуванні основних процедур. Для цього використовується організаційне регламентування та нормування. Перше – встановлює правила, зміст і порядок управління згідно із правовими нормами та інструктивними матеріалами. Друге – передбачає розробку нормативів і норм: чисельності управлінського персоналу, витрат праці у сфері управління, тривалості управлінських операцій та процедур та ін.