Відмінності у діяльності керівника і лідера

КЕРІВНИК	ЛІДЕР
Адміністратор	Інноватор
Доручає	Надихає
Працює по цілях інших	Працює по своїх цілях
Основа дій – план	Основа дій – бачення перспективи
Покладається на систему	Покладається на людей
Використовує доводи	Використовує емоції
Контролює	Довіряє
Підтримує ініціативу, починання	Генерує ініціативу, дає імпульс починанням
Професіонал	Ентузіаст
Ухвалює рішення	Втілює рішення в життя
Робить справу правильно	Робить правильну справу
Поважають	Обожнюють

Оптимальним для керівника є поєднання в собі якостей формального і неформального лідера. На думку багатьох вчених, лідерами “народжуються”, втім здебільше ними стають за допомогою навчання, наполегливій індивідуальній роботі, збагаченого набутими знанням, вміннями, навичками та практичним досвідом.

Вирізняють три типи лідерства:

1. ділове лідерство, в основі якого лежать такі якості, як висока компетентність, уміння краще за інших вирішувати організаційні питання, діловий авторитет, досвід та ін.; ділове лідерство справляє найбільший вплив на ефективність керівництва;

2. емоційне лідерство, яке виникає в соціально-психологічних групах на основі людських симпатій, привабливості міжособистісного спілкування; емоційний лідер викликає у людей довіру, випромінює теплоту, сповнює впевненістю, знімає психологічну напруженість, створює атмосферу психологічного комфорту;

3. ситуативне лідерство, яке за своєю природою може бути і діловим, і емоційним; втім його відмінною рисою є нестійкість, тимчасова обмеженість, зв’язок лише з певною ситуацією; ситуаційний лідер може повести за собою групу лише в окремо взятій ситуації.

Види лідера: 1) лідер-організатор (виконує функцію групової інтеграції); 2) лідер-ініціатор (очолює групу при розв’язанні нових проблем, висуває ідеї); 3) лідер-генератор емоційного настрою (домінує в формуванні настрою групи); 4) лідер-ерудит (відрізняється обширністю знань); 5) лідер-еталон (є центром емоційного тяжіння, відповідає ролі “зірки”, служить зразком, ідеалом); 6) лідер-умілець (фахівець у якомусь виді діяльності).

У групах та колективах виділяються і такі типи лідерів, як:

1. “один з нас” – лідер цього типу особливо не виділяється серед членів групи, він сприймається як “перший серед рівних” в певній сфері, найбільш удачливий або волею випадку що виявився на керівній посаді;

2. “кращий з нас” – лідер, що належить до даного типу, виділяється з групи по багатьом (діловим, етичним, комунікаційним і іншим) параметрам і загалом сприймається як зразок для наслідування;

3. “хороша людина” – лідер такого типу сприймається і цінується як реальне втілення кращих етичних якостей: порядності, доброзичливості, уважності до інших, готовності прийти на допомогу та ін.;

4. “служитель” – такий лідер завжди прагне виступати в ролі виразника інтересів своїх прихильників і групи загалом, орієнтується на їх думку і діє від їх імені.

Згідно із чинним законодавством державні службовці за порушення законодавства можуть нести такі види відповідальності: цивільну, адміністративну або кримінальну [37].

Лідерські якості керівника.

Для ефективного лідера необхідно вміти: здійснювати стратегічне окреслення перспектив розвитку керованої організації; моделювати складну ситуацію; прораховувати ризик; змінювати організаційну структуру й культуру.

Ефективного керівника-лідера з-поміж інших вирізняє певна система якостей: творча обдарованість, високий рівень інтелекту, харизматичність, ініціативність, упевненість у своїх силах та ін. Лідер має бути: турботливим - зважати на інтереси, сумніви й успіхи інших людей; наполегливим - уміти зосередитися на меті, незважаючи на обставини; товариським - вміти уважно слухати, проводити зустрічі, презентації, переговори та виступати на публіці; урівноваженим - вміло керувати серед метушні; відповідальним - розуміти значення своїх вчинків, їхній вплив на інших; зосередженим - орієнтуватися на майбутнє і робити все для розвитку організації, розробляти довгострокові плани.

Лідерські якості керівника як виразника і захисника інтересів членів колективу вимагають від нього вмілого поєднання у своїй роботі власних і колективних інтересів. Керівник колективу повинен сприяти працівнику, який прагне знайти краще використання своїм силам і здібностям на іншому робочому місці або в іншому підрозділі установи. Він повинен знати інтереси працівників і надавати їм допомогу у вирішенні соціальних та побутових проблем.

Роль керівника як споживача, генератора та розповсюджувача інформації полягає у тому, що інформаційна його підготовленість дає можливість краще управляти трудовим колективом, виконувати завдання з економічного і соціального розвитку об’єкта керівництва.

Одним із основних показників досконалості управління, що визначається за допомогою зіставлення результатів управління і ресурсів, затрачених на їх досягнення розглядають ефективність. Про ефективність адміністративного менеджменту можна говорити за таких умов:

1. витрати на управління скоротилися, а показники управління не змінилися або навіть покращилися; втрати на управління не змінилися, а якість управлінської діяльності покращилася;

2. витрати на управління збільшилися, але значно покращилися показники якості управління.

Ефективність адміністративного менеджменту може бути не тільки економічною, але й соціальною, соціально-економічною, політичною, соціально-психологічною та ін. Визначення ефективності адміністративного менеджменту базується на зіставленні результатів із витратами, пов’язаними з їх досягненням. Як стверджує Й. Кхол, “ефективність управлінських рішень і дій залежить переважно від характеру проблем, що вирішуються; від управлінських ситуацій; від умов, особливо організаційного характеру, в яких приймаються рішення та відбуваються управлінські дії, і менше – від характеристик особистості та становища управлінського працівника”.

На практиці використовують різні методи визначення ефективності управління. Найпоширенішими з них є оцінка ефективності управління за отриманим ефектом та за обсягом і характером (включаючи якість) дій. Кхолом запропоновано вважати визначальним критерієм ефективності управлінської праці якість вирішення управлінських ситуацій, а також кількість якісно вирішених управлінських ситуацій певним керівником або колективом, який він очолює. [14, с.82-83].

Ефективність адміністративного менеджменту – це результат, зіставлений із затратами на його досягнення (вони включають не лише прямі витрати на систему управління, а й витрати на реалізацію управлінських рішень) [12, с.153].

	ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте визначення понять імідж, імідж державного службовця. Яке значення має імідж для ефективної діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування?

2. Назвіть основні складові іміджу державного службовця.

3. Яке значення комунікаційного забезпечення у формуванні іміджу керівника?

4. Означте позитивні і негативні комунікативні якості державного службовця. Визначте та охарактеризуйте аспекти позитивного іміджу державного службовця.

5. Що таке влада та які її прояви? Які джерела влади вам відомо?

6. Охарактеризуйте владні відносини в управлінні державною установою.

7. Яким чином владні повноваження і лідерство використовуються для досягненні цілей у державній службі?

8. Охарактеризуйте статус державних службовців, їх складові.

9. Які відмінності у діяльності лідера та керівника в колективі?

10. Які типи лідерства Вам відомі? Охарактеризуйте їх.

11. Опишіть лідерські якості керівника.

12. Дайте визначення поняття ефективність адміністративного менеджменту. Охарактеризуйте підходи та аспекти оцінки ефективності адміністративного менеджменту.

Д О Д А Т К И

Додаток А

Додаток Б