Тема 9. Лідерство і суспільна активність адміністративного менеджменту

Поняття іміджу та його значення для ефективної діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Комунікаційне забезпечення у формуванні іміджу керівника. Складові іміджу державного службовця.

Влада і суспільна активність. Владні відносини в управлінні державною установою. Використання владних повноважень і лідерства у досягненні цілей державних службовців. Статус і соціальні ролі державних службовців, групові норми і цінності. Лідерство в групах та колективах. Соціальна відповідальність керівника. Лідерські якості керівника у здійсненні політики держави.

Ефективність адміністративного менеджменту.

	Література:	2; 11; 12; 16; 20; 21; 22; 24; 26; 29; 31; 36; 37; 59;
Основні поняття:		імідж, імідж державного службовця; влада; державно-владні відносини; лідерство; статус державного службовця; ефективність адміністративного менеджменту

Імідж: образ організації, органу та ін., сукупність асоціацій і вражень про них, які формуються у свідомості громадськості; образ ділової людини, уявлення про неї, її репутація [16, с.138]; (від англ. image – образ) – враження, яке орган виконавчої влади та його службовці справляють на громадян, і яке фіксується в їх свідомості у формі певних емоційно забарвлених стереотипних уявлень [30, с.72]; сукупність уявлень, що склалися в громадській думці про те, як повинна поводитися людина відповідно до свого статусу, як повинні співвідноситися між собою права й обов’язки в цьому статусі [36, с.326].

Імідж державного службовця – це уявлення, враження широкого кола громадськості про риси, притаманні цьому колу працівників.

Імідж державного службовця проявляється в його діяльності, вчинках і поступках, зокрема в:

підходах до реалізації завдань державної установи, яку він представляє;

рівні професійної підготовки, володінні певним обсягом необхідних знань, умінь і навичок;

культурі етичній, спілкування, зовнішньому вигляді та ін.

Основні складові формування позитивного іміджу особистості державного службовця:

підвищення кваліфікації, удосконалення професійного добору; впровадження норм етичного кодексу;

вивчення громадської думки про якість і ефективність роботи державних службовців, виконання здійснюваних ними державних функції в межах визначених повноважень.

залучення представників засобів масової інформації для покращення комунікацій з громадськістю.

Обмін інформацією між людьми у процесі управління називається комунікацією. Комунікації (лат. communicatio) в управлінні – це процес спілкування, зв’язок між двома або більше індивідуумами, заснований на взаєморозумінні; повідомлення інформації однією особою іншої або ряду осіб.

Зв’язки з громадськістю – “паблік рилейшнз” (від англ. public relations — відносини з публікою, зв’язок з громадськістю) – одна із конкретних функцій управління, яка сприяє встановленню та підтриманню спілкування для виявлення спільних інтересів та досягнення взаєморозуміння й співробітництва між організацією і громадськістю. Метою органу державної влади, відповідального за зв’язки з громадськістю є встановлення двостороннього спілкування для виявлення спільних інтересів та досягнення взаєморозуміння між громадянами та державною владою, що засноване на природі, знанні та повній поінформованості. На практиці зв’язки з громадськістю реалізуються шляхом: 1) вжиття заходів спрямованих на досягнення доброзичливості; 2) збереження високої репутації (виявлення традиції організації, які можуть зашкодити громадській думці, і відмова від них); 3) внутрішні відносини (використання прийомів, зорієнтованих на створення у співробітників почуття відповідальності та зацікавленості у справах адміністрації).

Для формування позитивного іміджу політика, державного службовця потрібно чітко визначити наявність позитивних і негативних комунікативних якостей, які можна виокремити наступні, які подано нижче на табл.