ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Тема: Правопис складних слів (частина І)
План
Загальні правила правопису складних слів.
Правопис складних іменників.
Правопис складних прикметників.
Теоретичні відомості складні слова зі сполучними звуками і без них
Складні слова утворюються за допомогою сполучних звуків і без них і пишуться разом або через дефіс.
Основні правила творення складних слів за допомогою сполучних звуків о, є (є)
1. Якщо першою частиною складного слова є прикметник, то сполучним звуком виступає о: багатоземельний, малоповерховий, чорнослив; якщо прикметник м’якої групи, то перед о ставимо ь: верхньопалубний, давньоримський, нижньощелепний.
Увага. Із цими словами не слід сплутувати складних слів, першою частиною яких є вищий ступінь порівняння прислівника на е: вищевказаний, нижческазаний.
2. Якщо перша частина складного слова є іменником або займенником, то сполучним звуком буває:
а) після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, звук о: залізобетон, вантажопотік, але: овочесховище, очевидний;
б) після м’якого приголосного, яким закінчується основа іменника м’якої групи, пишемо е: серцебиття, місяцехід, сталевар, але: конов’язь, костогриз, костоправ, свинопас;
в) після й, яким закінчується основа іменника м’якої групи, або м’якого подовженого приголосного першої частини пишемо є: змієборець, життєрадісність.
Основні правила творення складних слів без сполучного звука
Складні слова можуть утворюватися без допомоги сполучного звука – шляхом безпосереднього приєднання основи до основи. При цьому перша основа може закінчуватися:
а) на голосний звук: всюдисущий, радіокомпанія; у словах із числівниками одно-, дво-, три-, чотири-: однобічний, двоповерховий, триніжок, чотирикутник. Сюди належать складні слова із числівниковими частинами, які в родовому відмінку мають закінчення -и: двадцятиметровий, п’ятизірковий;
б) на приголосний звук: Белград, Новгород; в абревіатурах: виконком; у словах із числівниками двох-, трьох-, чотирьох-, якщо наступна частина починається голосними а, о: двохосьовий, чотирьохактний.
Загальні правила правопису складних слів
Складні слова можуть писатися разом і через дефіс.
Разом пишуться:
а) Усі складноскорочені слова й похідні від них: Нацбанк, Міносвіти, міськрада, облвиконком, профспілка, соцстрах; профспілковий, соцстрахівський. Сюди належать і всі складноскорочені з першими частинами: авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й под.
б) Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначається цифрою): двобічний, сімдесятиріччя, трикутник, трипроцентний, чотиримісячний.
Через дефіс пишуться:
а) Повторення того самого слова з метою підсилення його основного значення (дієслова, прикметники, прислівники): писав-писав, робив-робив, ходив-ходив, білий-білий, легенький-легенький, багато-багато, синьо-синьо, тихо-тихо.
б) Поєднання синонімічних, антонімічних слів; слів близьких за значенням, що передають єдине поняття: зроду-віку, тишком-нишком, часто-густо; більш-менш, видимо-невидимо; батько-мати (батьки), хліб-сіль (їжа); а також слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами й суфіксами: великий-превеликий, давним-давно, з давніх-давен, з діда-прадіда, мало-помалу, повік-віки, радий-радісінький, сила-силенна, тихий-тихесенький.
Примітка. Два однакових іменники, з яких один має форму називного відмінка, а другий – орудного, пишуться окремо: кінець кінцем, одним одна, честь честю, чин чином. Так само й займенники: сама самотою.
в) Поєднання слів, що означають приблизність: день-другий, година-дві, не сьогодні-завтра, три-чотири.
г) Складні вигуки та звуконаслідування: бу-бух, ого-го.
д) Літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-134, АН-7.
д) Терміни, до складу яких входить літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний.