Теми рефератів

1. Виникнення і розвиток вітчизняної емпіричної соціології.

2. Опитування в студентській аудиторії.

Рекомендована література

1. Гречихин В. Лекции по методике и технике социологических исследо­ваний. М., 1988.

2. Зборовский Г.Е., Орлов Г.В. Введение в социологию: Учебное пособие. Екатеринбург, 1992.

3. Иванов В.Н. Социология сегодня: опыт и проблемы социологических исследований. М., 1989.

4. Как провести социологическое исследование. 2-е изд. М., 1990.

5. Методы сбора информации в социологическом исследовании: В 2-х книгах. М., 1990.

6. Общественное мнение: стратегия массовых опросов ("круглый стол") //Социол. исследования. 1993. № 6. '

7. Піка В. М., Вовканич С. И., Маковецький В. М. Як підготувати, про­вести і узагальнити результати соціологічних досліджень. Львів, 1996.

5. Рабочая книга социолога. М., 1983.

6. Словник соціологічних і політологічних термінів. К., 1993.

10. Социологический справочник. К., 1990.

11. Ядов В.А. Социологическое обследование. М., 1972.

312

ЛЕКЦІЯ 21

ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

• Розробка програми соціологічного дослідження • Ви­сування і перевірка гіпотез • Стратегічний та робочий плани дослідження

Актуальність теми. Майбутній спеціаліст повинен мати за­гальну уяву щодо складання програми соціологічного дослід­ження, яка є теоретико-методологічною основою виконання процедури дослідження.

Провідна ідея лекції. Створення та обгрунтування програ­ми соціологічного дослідження — запорука його успішного проведення на якісно високому рівні. Побудова програми дослідження являє собою виклад і обгрунтування логіки та методів дослідження об'єкта відповідно до поставлених зав­дань.

Розробка програми соціологічного дослідження.'Безпосе­реднім приводом для проведення практично орієнтованого до­слідження може бути та чи інша соціальна проблема, яка вик­ликає у людей інтерес і вимагає вирішення. ^'Проблемна соціальна ситуація відображується в науковій програмі, в якій фіксується суперечність між знанням про потреби суспільства та пошуками напрямів для їх задоволення. Постановка нау­кової проблеми означає вихід за межі вже дослідженого у сфе­ру того, що повинне бути вивчене. В даній ситуації виникає необхідність у проведенні як теоретичних, так і прикладних досліджень, спрямованих на одержання нового знання і роз­робку практичних рекомендацій. Часто теоретично орієнтова­не дослідження не дає конкретних матеріалів для розробки практичних рекомендацій. І тоді на допомогу приходить емпі­ричне дослідження, яке досить часто буває змішаним, оскільки спрямоване на вирішення як практичних, так і теоретичних проблем.

\^Після постановки проблеми і вибору об'єкта дослідження розробляється його програмаЗїїош являє собою теоретико-ме-тодологічну основу здійснюваних соціологами дослідницьких процедур збирання, опрацювання і узагальнення отриманої інформації, формулювання теоретичних висновків і рекомен­дацій. (Гірограма — науковий документ, який включає визна-

313

чення об'єкта і предмета дослідження, його мету, методику збирання й опрацювання інформації, тип вибірки, робочу гіпо­тезу, рекомендовану науково-методичну літературу.-

Єдність наукового і практичного підходів до дослідження знаходить своє втілення у постановці центральних питань проблеми, які також фіксуються в програмі .""Наприклад, пи­тання про низьку продуктивність суспільної праці по суті зво­диться до двох: які основні причини цього соціального явища, і як добитися більш якісної і продуктивної праці. Отже, для вирішення певної соціальної або наукової проблеми слід на­самперед всебічно вивчити її і на основі одержаних знань здійснити систему заходів практичного характеру для її ви­рішення.

Проміжною ланкою між проблемою і теоретичною моделлю є гіпотеза як своєрідне передбачення того, що можна отримати в процесі дослідження. Гіпотезою соціолог керується протягом всього дослідження. Формулювання гіпотез залежить від проб­леми, а тому постановка наукової проблеми на початку до­слідження визначає її напрям і зміст майбутньої теоретичної моделі через гіпотезу.

Не слід ставити надуманих проблем, які не відбивають ре­альної життєвої ситуації, або давно вже вирішені. Тому со­ціолог повинен володіти широким науковим кругозором і гли­боким знанням реалій життя, вміти зіставляти проблеми, які перед ним виникають, знаходити їм відповідне місце у системі як наукового знання, так і суспільно-історичної практики.

Вирішення будь-якої соціальної проблеми спрямоване на досягнення тих чи інших цілей (наприклад, підвищення ефек-' тивності суспільної праці, стримання подальшого зростання цін, стабілізації соціально-політичної обстановки в країні, від­родження і розвитку національних культур тощо). Мета соціо­логічного дослідження визначає його орієнтацію — теоретичну чи прикладну. Якщо ж цілі дослідження не зовсім ясні як соціологам, так і замовникам, можуть виникнути розбіжності і суперечності за результатами дослідження. Щоб цього не до­пустити, в програмі дослідження розробляється чітка система основних і додаткових завдань.

Визначення об'єкта і предмета дослідження. Одиниця спос­тереження. Об'єктом соціологічного дослідження є діяльність людей та умови, в яких вона здійснюється. При описі об'єкта соціологічного дослідження повинні враховуватися такі його характеристики: професійна (галузгва) приналежність, про­сторова характеристика (республіка, регіон, область, місто, се­ло), функціональна спрямованість (виробнича, політична, на­уково-пізнавальна, культурологічна та ін.), часові рамки) Наявність галузевих меж дозволяє зосередити всю увагу на

найважливіших характеристиках соціальної системи, просто­рові кордони конкретизують об'єкт з точки зору виробничо-територіальної спільності.

Часові рамки конкретизують строки проведення досліджен­ня, пов'язані з особливостями виробництва, його постійним чи сезонним характером. При цьому визначається час прове­дення дослідження, пов'язаний з циклом виробництва (робоча зміна, день, тиждень, місяць).

Якщо об'єктами соціологічного дослідження є діяльність людей та її умови, то одиницями спостереження, як правило, виступають носії діяльності — люди. Одиницею спостереження в соціології називається той елемент досліджуваної сукупності, по відношенню до якої проводиться збирання соціальної ін­формації. /Залежно від об'єкта дослідження це можуть бути робітники Та інженерно-технічні працівники, викладачі вузу, студенти, представники творчої інтелігенції тощо.

Предметом дослідження прийнято вважати ту сторону об'єкта, яку планується безпосередньо вивчати. Одному й то­му ж соціальному об'єкту можуть відповідати декілька різних предметів дослідження (наприклад, щодо студентів вищого навчального закладу предметами дослідження можуть бути навчально-пізнавальна і наукова діяльність студентської мо­лоді, громадсько-політична діяльність, спілкування студентів, проведення ними вільного часу тощо)Д При дослідженні мігра­ційних процесів об'єктом дослідження є населення різнома­нітних територіальних одиниць: країни, області, району, ок­ремого населеного пункту. Предметом є міграція — пере­селення людей з одного місця проживання в інше. Мета дослідження (те, заради чого воно проводиться) — розробка рекомендацій щодо оптимізації (або стримання) міграційних процесів у тому чи іншому районі країни.

Об'єкт і предмет соціологічного дослідження збігаються, коли перед дослідником стоїть завдання вивчити всю сукуп­ність закономірностей функціонування і розвитку конкретного соціального об'єкта. Коли ж йдеться про вивчення якихось окремих характеристик об'єкта дослідження, предметом ста­ють ті сторони об'єкта, які їх містять.

Предметом соціологічного дослідження у кінцевому підсум­ку є певна система, яка береться за основу при вирішенні процедурних завдань. Елементами самої системи виступають під час дослідження різноманітні фактори: причини, наслідки, умови, залежності тощо. Вони поділяються на прямі й непрямі, внутрішні й зовнішні, об'єктивні й суб'єктивні та ін.

Елементи і зв'язки утворюють упорядкованість або струк­туру предмета дослідження. Структура означає організова­ність елементів як по горизонталі на одному рівні, так і по

314

315

вертикалі на різних рівнях. Рівні системи утворюють її ієрар­хію. Оскільки соціальна система функціонує і розвивається, структуру можна розглядати в статиці і динаміці, виділяючи при цьому механізми функціонування і розвитку системи.

Одне із завдань початкового етапу соціологічного дослід­ження полягає в тому, щоб дати гіпотетично розгорнутий опис соціального об'єкта як цілісної системи. Це вимагає по­передньої фіксації певних елементів і зв'язків, характерних для об'єкта, що вивчається. При цьому соціальний об'єкт роз­глядається з двох сторін — як частина цілого і як ціле, що складається з частин. У першому випадку він є елементом більш широкої системи і характеризується зовнішніми зв'яз-' ками і закономірностями.

Специфіка наукового дослідження полягає в побудові гіпо­тетичної моделі об'єкта як сукупності елементів і зв'язків. По­будована модель є своєрідним аналогом досліджуваного об'єк­та. Опираючись на системний аналіз, соціолог уявно розчлено­вує об'єкт дослідження, виділяє його елементи, внутрішні і зовнішні зв'язки і висуває припущення про механізм його функціонування і розвитку. Результатом попереднього систем­ного аналізу досліджуваного соціального об'єкта є предмет дослідження.

Висування і перевірка гіпотез. Базою наукових узагаль­нень є факти, які соціолог може одержати в результаті соціо­логічного дослідження. Розвиток наукових знань свідчить, що одного лише опису того чи іншого об'єкта недостатньо для отримання достовірних даних і формулювання теоретичних висновків. Потрібне ширше бачення його у перспективі, а то і наукове передбачення, прогноз на майбутнє. Першою схо­динкою до такого прогнозу є гіпотеза, яка висувається у будь-якій науці. Гіпотеза в соціологічному дослідженні — це на­уково обгрунтована уява про структуру соціальних об'єктів, характер елементів і зв'язків, які утворюють ці об'єкти, про механізм їх функціонування і розвитку. Наукова гіпотеза мо­же бути сформульована тільки в результаті попереднього ана­лізу досліджуваного об'єкта. Вона повинна відповідати ряду вимог:

По-перше, відповідати новим теоріям, істинність яких під­тверджена соціальною практикою.

По-друге, важливою вимогою є відповідність гіпотези існу­ючим і перевіреним фактам. Іноді останні вступають у супе­речність з висунутою гіпотезою, що є сигналом щодо її переос­мислення і висунення нової гіпотези.

По-третє, гіпотеза має формулюватися так, щоб її можна було легко перевірити у процесі соціологічного дослідження. Перевіряється вона за допомогою спеціально розробленої ме-

316

тодики, якою соціолог повинен вміло користуватися. Гіпотези відображують досліджуваний об'єкт у цілому, його структуру і механізми функціонування, які недоступні прямому спосте­реженню. Таку загальну гіпотезу отримують при поперед­ньому аналізі досліджуваного об'єкта.

По-четверте, гіпотеза повинна піддаватися логічному ана­лізу, який встановлює її несуперечливість. До операцій, що встановлюють несуперечливість гіпотези, належать не тільки логічні правила, а й операційні визначення. Останні дозволя­ють соціологу позбутися довільного тлумачення термінів ви­сунутої ним гіпотези.

В окремих випадках одна й та ж наукова гіпотеза під­тверджується одними фактами і заперечується іншими. Тому факти потрібно правильно й однозначно пояснювати. Лише за цієї умови вони можуть бути засобом перевірки гіпотези. Ви­користання фактів з метою перевірки адекватності гіпотези передбачає активну розумову діяльність і не зводиться до па­сивного спостереження, простого сприйняття чуттєво даного. Якщо виведені з гіпотези висновки підтверджуються резуль­татами дослідження і самою соціальною практикою, це свід­чить про істинність запропонованої гіпотези, в противному разі гіпотеза заперечується як неправильна. Для підвищення під-тверджуваності гіпотези рекомендується керуватися таким правилом: висувати кілька взаємопов'язаних гіпотез. Хоча та­ким шляхом не вирішується проблема істинності гіпотези, про­те підвищується ймовірність її обгрунтування.

/"За своїм змістом про уяву щодо досліджуваного об'єкта розрізняють описові і пояснювальні гіпотези. Описові гіпоте­зи — це уявлення про структурні і функціональні зв'язки досліджуваного об'єкта- Вони можуть стосуватися і кла­сифікації характеристик соціального об'єкта': Пояснювальні гіпотези являють собою уявлення про причинно-наслідкові зв'язки, що існують у досліджуваному об'єкті і вимагають експериментальної перевірки. ~J

Наведемо приклад однієї Асоціальних наукових гіпотез: зміст будь-якої праці активно впливає на ставлення до неї працівників. На основі цієї гіпотези можна сформулювати такі висновки:

1. Чим вищі творчі можливості (зміст) праці, тим вищі об'єктивні показники ставлення до неї з боку працівників.

2. Величина кореляції між змістовністю праці при посту­повому переході від нетворчих до більш творчих професій, з одного боку, і ставлення до праці — з другого, буде вищою, ніж величина кореляцій між підвищенням заробітної плати і тими ж показниками ставлення до праці.

.317

3. Структура мотивів праці залежно від її змісту колива­тиметься більше, ніж залежність від відмінностей в розмірі заробітку (деякі поради викладачеві: було б доцільним ще на лекції запропонувати студентам сформулювати при підготовці до семінарського заняття з даної теми робочі гіпотези щодо різних питань теми і розглянути їх на семінарському занятті).

Стратегічний та робочий плани дослідження. Стан знання про досліджуваний об'єкт визначає характер плану, який мо­же бути пошуковим, описовим і експериментальним.

Пошуковий план соціологічного дослідження застосовують­ся тоді, коли немає ясної уяви про проблему або об'єкт до­слідження. Мета плану — формулювання проблеми. В тій га­лузі, де ще не вистачає відповідної наукової інформації або її зовсім немає, дослідження розпочинається із загального по­шуку. У процесі пошукового дослідження формулюються про­блеми, визначаються методика дослідження, порядок її засто­сування, послідовність завдань, які потрібно вирішити.

Пошуковий план дослідження передбачає три основні етапи роботи: вивчення документів, опитування експертів і здійс­нення спостереження. Насамперед рекомендується перегляну­ти всю наявну літературу з обраної теми. При цьому скла­дається якнайповніша бібліографія.

Опитування експертів (спеціалістів-учених і спеціалістів-практиків) дозволяє одержати додаткові знання про дослід­жуваний соціальний об'єкт і сформулювати кілька гіпотез. Ре­комендується завчасно скласти список осіб і установ, до яких необхідно звернутися за консультацією.

Спостереження — завершальний етап пошуку. При цьому соціолог уже володіє деякою інформацією про досліджуваний об'єкт. Пошукове спостереження не є формалізованим, це ли­ше зовнішнє спостереження для отримання загальної уяви про об'єкт.

Описовий план соціологічного дослідження застосовують у тих випадках, коли наявні знання про досліджувану проблему дозволяють виділити об'єкт і сформулювати описову гіпотезу. Мета плану полягає в тому, щоб перевірити цю гіпотезу і при її підтвердженні отримати точні характеристики досліджу­ваного об'єкта. При такому плані дослідження соціолога вже не задовольняють вивчення літератури, спостереження та ін­терв'ю. В даному випадку застосовується інший набір дослід­ницьких засобів: вибіркове або монографічне дослідження, опитування, статистичний аналіз одержаних даних та ін.

Описовий план дослідження має певну наукову цінність у тому випадку, коли він забезпечує досить повний і строгий опис досліджуваного об'єкта поряд з розкриттям причинно-наслідкових зв'язків і взаємодій, притаманних цьому об'єкту.

318

Таке дослідження завершується класифікацією емпіричних да­них, які стосуються структури об'єкта.

Експериментальний план соціологічного дослідження за­стосовується в тих випадках, коли наявні знання про дослід­жуваний об'єкт дозволяють сформулювати пояснювальну гіпо­тезу. Мета плану — встановити причинно-наслідкові зв'язки в об'єкті, розкрити не тільки структуру останнього, а й при­чини, які зумовлюють його функціонування або розвиток. Елементи експериментального плану фактично є і в описовому плані.

У практиці соціологічних досліджень рідко буває, щоб один з трьох наведених типів робочого плану існував у чистому вигляді. Іноді в одному дослідженні поєднуються всі три пла­ни.

Крім названих вище планів, соціологи часто використову­ють ряд специфічних дослідницьких стратегій, які передба­чають різні види досліджень. Зокрема, монографічне дослід­ження, яке спрямоване на вивчення якогось соціального явища або процесу на одному об'єкті, що виступає представником ряду подібних об'єктів (наприклад, вивчення духовних інте­ресів і ціннісних орієнтацій студентської молоді у м. Києві, Львові, Харкові, Тернополі чи в якомусь іншому місті Ук­раїни, де є вищі навчальні заклади).

Порівняльне дослідження. Порівняння і зіставлення явищ та процесів — один з найважливіших моментів будь-якого со­ціологічного дослідження. Проте порівняння іноді виступає як спеціальне завдання, і тоді виділяють два основні види порів­няльних досліджень — територіальні і часові. Стратегії ча­сових досліджень орієнтовані на вивчення явищ і процесів у певному часі. Тут слід розрізняти три основні стратегії: па­нельні, повторні і когортні дослідження.

Панельні і повторні дослідження передбачають вивчення одних і тих же об'єктів певної сукупності протягом певного часу (наприклад, окремих індивидів або сімей протягом 3-4 років). Когортні дослідження також проводяться протягом певного часу. Характерна їх особливість полягає в тому, що у вибірку щоразу повинні попасти люди, які належать до од­нієї й тієї ж когорти (це може бути група людей, які наро­дилися в один і той же рік або належать до однієї і тієї ж етнічної спільності).

Щодо робочого плану дослідження, то він складається після завершення роботи над програмою і затверджується одночасно з останньою. За своїм призначенням робочий план покликаний упорядкувати основні етапи дослідження згідно з програмою, календарними строками, матеріальними та людськими ресур­сами. Основними ланками цього плану є пілотажне (пробне)

319

дослідження, підготовка отриманих даних для опрацювання, аналіз та узагальнення даних, підготовка відповідних таблиць

і звітів.

Важливим питанням при проведенні соціологічного дослід­ження є підготовка виконавців (анкетерів та інтерв' юерів). Кількісний і якісний склад виконавців визначаються програ­мою дослідження і вибіркою. Якщо вибірка респондентів зо­середжена на якомусь окремому об'єкті (промисловому під­приємстві, установі, навчальному закладі тощо), добір і підго­товка виконавців можуть бути здійснені на цьому ж об'єкті, особливо з числа місцевих соціологів. При відносно невели­кому дослідженні воно може бути проведене штатними соціо­логами тієї соціологічної служби (Інституту соціології, окре­мого відділу, соціологічної лабораторії та ін.), яка його планувала. Докладніше дане питання буде розглянуте в лекції про методи соціологічного дослідження.

Висновки. Підготовка і проведення соціологічного дослід­ження включають визначення проблеми, об'єкта, типу вибір­ки, строків проведення дослідження і підготовку виконавців, а сама процедура і методи дослідження визначаються програ­мою, стратегічним і робочим планами.

Ключові поняття і терміни: програма дослідження, вибірка, наукова гіпотеза, описовий план дослідження, експеримен­тальний план дослідження, монографічне, порівняльне і ко-гортне дослідження.

Запитання для самоперевірки

1. Що являє хобою програма соціологічного дослідження?

2. Що таке наукова гіпотеза і для чого вона застосовується в емпіричній

соціології?

3. Сформулюйте 2-3 робочі чи наукові гіпотези з проблеми, запропоно­ ваної викладачем.

План семінарського заняття (2 год)

1. Програма соціологічного дослідження, її структура і найважливіші

функції.

2. Наукова гіпотеза та її роль у соціологічному дослідженні.

2. Стратегічний і робочий плани дослідження, підготовка виконавців (те­оретичні і практичні аспекти).

Тема реферату

Методологічні і методичні основи складання програми соціологічного до­слідження.