Лекція № 8

Тема: Психопатології перехідного періоду (2 год.)

Мета:

• охарактеризувати психопатології перехідного періоду;

• сприяти розвитку у студентів навичок роботи з підлітками, які мають харчові та адитивні розлади;

• виховувати професійну компетентність.

Література:

1. Венар Ч. Керіг П. Психопатология развития детского и подросткового возраста.- М., 2004.

2. Левченко І.Ю. Патопсихологія: теорія і практика.- М., 2000.

3. Кун Д. Основы психологии. Все тайны поведения человека.- М;,2003

4. Осипова А.А. Довідник психолога по роботі в кризових ситуаціях. – Р-на-Д, 2005.

5. Психічне здоров’я дітей та підлітків в контексті психологічної служби /За ред. О.Дубравіної. – Єкатеринбург, 2000.

6. Харькін В.Н. Гройсман А.Л. Тренінги само оздоровлення і само створювання. – М., 2001.

ПЛАН

1. Розлади харчування.

2. Зловживання психотропними препаратами.

Підлітковий період знаменує важливі вікові зміни. Перехід від дитинства до зрілості супроводжується зміною всіх аспектів вікового розвитку і у всіх соціальних контекстах.

У підлітковому віці різка зміна настрою та періоди депресії досягають свого піку. Різко набувають поширення і інші види психопатологій: суїцид, розлади харчування та інші.

Розлади харчування: нервова анорексія.

Нервова анорексія передбачає, як мінімум 15% втрати ваги від загальної маси тіла, викликаного очисткою або добровільним обмеженням себе у їжі, а також активним потягом до схуднення.

Критерії DSМ для розладів харчування.

Нервова анорексія:

1. Відмова підтримувати вагу тіла вище норми для даного віку і росту. Або нездатність досягти очікуваного рівня ваги для зростання. Це призводить до того, що вага складає менше 85% від очікуваної;

2. Міцний страх перед додаванням у вазі або ожирінням навіть при нормальній вазі.

3. Порушення сприйняття ваги або форм власного тіла;

4. У статевозрілих жінок проявляється аменорея (відсутність як мінімум трьох послідовних менструальних циклів).

Специфічні типи:

Обмежуючий тип. Під час текучого епізоду нервової анорексії людина не відрізняється ненажерливістю чи не застосовує очищення шлунково-кишкового тракту.

Тип ненажерливість-випорожнення: під час наявного епізоду нервової аноресії у людини з’являється приступ ненажерливості або випорожнення кишково-шлункового тракту.

Нервова булімія:

1. Нервові епізоди ненажерливості, які повторюються, що характеризуються:

   • Вживанням в обмежений період часу (наприклад протягом двох годин) кількості їжі, яка значно первищує норму;

   • Відчуття відсутності контролю за харчуванням під час епізоду

2. Неадекватна компенсаторна поведінка, що повторюється з метою попередження додавання у вазі, наприклад, штучно викликана рвота, зловживання чисткою організму, виснажливі фізичні вправи.

3. Епізоди ненажерливості та неадекватна компенсаторна поведінка відбуваються у середньому як мінімум два рази на тиждень протягом 3-х місяців.

4. Надто великий вплив ваги та форми тіла на самооцінку.

5. Порушення має місце не лише при епізодах нервової анорексії.

Специфічні типи:

Неочищаючий тип. Під час епізоду нервової булімії людина виявляє неадекватну компенсаторну поведінку таку як голодування чи виснажуючи фізичні вправи.

Очищаючий тип. Під час епізоду нервової булімії людина регулярно викликає в себе штучну рвоту або зловживає очисними засобами.

Підліткам з анорексією притаманне почуття голоду, але вони готові на все аби досягти часто примарної мети. На противагу тим, хто дотримується дієти вони доводять себе до небезпечного стану.

Серед вторинних симптомів анорексії найбільш поширені – надлишкова активність. Іноді це ховається за соціально прийнятною формою – спортом. Ще один поширений симптом – аменорея. Смертність від анорексії складає 10%. Пікові періоди аменореї – 11-18 років.

ЕТІОЛОГІЯ. Органічний контекст: механізм генетичного передавання достеменно невідомий, припускають наявність дефектів, які порушують звільнення певних гормонів.

Внутрішньоособистістний контекст. Образ тіла: у пубертатний період у дівчат відмічають появу жирових складок, що може призвести до викривленого сприйняття власного тіла та стурбованості своєю вагою та дієтами.

Розлади харчування виникають у рано дозріваючих дівчат. Теорія Бруха стверджує, що хворі на анорексію не здатні чітко ідентифікувати та диференціювати такі пропріоцептивні як голод, насичення, страх, гнів та смуток.

Характеристики особистості.

Як правило, відмічають велику ригідність та комформінсть, соціальну ненадійність та слабість інсайтів у тих, хто обмежує себе в їжі. Ті, хто наслідує патерн ненажерливість – очищення складають половину популяції від хворих на анорексію, вони більш екстравертивні та комунікативні, але в той час - більш емоційно нестійкі і відчувають більш міцне почуття голоду. Також у них виникають труднощі з контролем імпульсів та мають більш характерні проблеми.

Пізнавальна сфера.

• відсутні теорії про роль когніцій у походженні анорексії. Однак виявлено, що когнітивні викривлення такі як катастрофізація, зверхгенералізація, персоналізація (віднесення на свій рахунок) у страждаючих на анорексію зустрічається набагато частіше, ніж у контрольних групах

• консесійне мислення і негативні судження про себе.

Міжособистістний контекст.

Сімейний вплив. Мінухін, Росман і Бейкер провели дослідження у «анорексичних сім’ях», яке стало ґрунтом для численних теорій, які стосуються впливу сімейної системи на психопатологію. Вони описують 4 характерних патерна для таких сімей:

• Заплутаність. Члени сім’ї проявляють увагу до життя один одного, але роблять це у манері втручання. Характерне слабо диференційоване сприйняття один одного, але кордони влади у них розмиті.

• Гіперопіка. Члени сім’ї психосоматичних хворих аж занадто схвильовані благополуччям один одного, але гіперопіка затримує розвиток самостійності.

• Ригідність. Патологічні сім’ї чинять опір змінам, один з наслідків ригідності є те, це використовують для втечі від проблем, які супроводжують зміни.

• Нерозв’язаність конфлікту. Деякі сім’ї відкидають цілеспрямовані і цивілізовані спроби розв’язання конфліктів.

Сім’я потенційного анорексика є занадто стурбована дієтами, зовнішнім виглядом та контролем з боку соціуму. Втручання сім’ї в усі аспекти життя дівчини підривають її автономію, а її психологічні і тілесні функції стають постійним об’єктом уваги. Дівчата проблему розв’язують голодуванням як прихованою формою бунту.

Сімейна передісторія: депресія матері і взагалі сімейна депресія пов’язані зі збільшенням ризику анорексії.

ВІДНОСИНИ З ОДНОЛІТКАМИ. Дівчата з анорексією з великими труднощами встановлюють контакти з однолітками, особливо уникаючи сексуальних відносин.

58% дівчат з анорексією описують себе як асексуальних. Однак нещодавні дослідження показали, що дівчата з харчовими розладами (Кауфман і Стернберг) починають сексуальне життя раніше і хоча вони виглядають старшими від своїх одноліток, проте можуть бути емоційно неготовими до сексу.

Дослідження анорексії також ускладнені таким фактором, що голодування саме по собі значуще впливає на поведінку, викликає депресію, роздратованість, соціальну ізоляцію і зниження сексуального інтересу та може змінити сімейні відносини аж до спотворення.

Надособистістний контекст.

Ідеал жіночої краси надзвичайно мінливий і на сьогодні ідеал середньої ваги жінок на 13-19% нижчий норми.

КОМОРБИДНІСТЬ.

• анорексія + депресія – 73%;

• анорексія + розлади особистості – 74%;

• + обсесивно-компульсивні озаки;

• + тривожні розлади;

Курс розвитку:

• повне одужання лише у 10%;

• 50% лише часткова ремісія;

• 50% навіть після лікування демонструють порушення, соціальні фобії та уникнення сексуальних відносин;

• іноді анорексія є передвісником булімії;

Нервова булімія.

Вона характеризується, як повторюючимися епізодами ненажерливості, так і швидким споживанням великої кількості їжі протягом невеликого періоду часу. За обжерливість слідують періоди спроб попередити додавання у вазі, шляхом штучно викликаної рвоти та використанням очищувальних засобів або засобами голодування (очищувальний тип) чи виснажливими фізичними вправами (неочищувальний тип).

Обжерливість слід відрізняти від нормального переїдання. Справжня обжерливість передбачає поїдання великої кількості їжі за невеликий проміжок часу за фактично відсутнього почуття голоду – відчуття дискомфорту, навіть болю і наступне почуття відрази до себе, або депресія. Саме втрата контролю за споживанням їжі і відрізняє ненажерливість від переїдання.

Поширеність: 1-4%, є менш рідкісною, ніж анорексія. 10-15% від загальної кількості хворих на булімію – чоловіки.

ЕТІОЛОГІЯ. Органічний контекст: матері підлітків з діагнозом булімія часто страждають ожирінням. Тому є припущення, що вагу заважає скинути конституційна генетична схильність до повноти. Ряд досліджень вказує на недостатній рівень серотоніну, є припущення, що низький рівень серотоніну може погіршити здатність мозку реєструвати надходження до організму вуглеводів. Також варто зазначити, що дієта надає психологічний і фізіологічний вплив, який збільшує потребу в їжі та обжерливість.

Внутрішньособистістний контекст. Хоча не існує певного типу «булімічної особистості» внутрішньособистістні фактори пов’язані з булімією включають перфекціонізм – потяг до самовдосконалення та самоосуд, потребу в похвалі та низьку самооцінку + тривожність; чуттєвість до неприйняття їх оточуючими, вони дуже честолюбні. у дитинстві вони часто вирізняються непристосованістю до та відчуженням від своєї сімї. Більш того їх поведінка екстравертована і вони частіше зловживають алкоголем, здійснюють крадіжки, спроби суїциду, страждають емоційною нестійкістю, але не депресією + проблеми з саморегуляцією.