5. Нестандартні форми уроків теоретичного навчання

Держава стоїть на порозі переходу від індустріального до постіндустріального суспільства, а тому вимоги й потреби людини у ньому змінюються. Суспільство «Епохи інформації» вимагає від учнів, які навчаються в професійно-технічних навчальних закладах:

- певних умінь, які можна застосовувати за будь-яких обставин;

- уміння мислити, а не накопичувати певну суму знань, поглядів;

- не вузьких знань, а загального підходу до вирішення питань процесу виробництва;

- комунікабельності – уміння працювати з іншими і спільно доходити мети.

Саме тому педагоги та науковці усвідомили необхідність застосування, під час проведення уроків і теоретичного, і виробничого навчання, таких форм, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу емоційного піднесення та залучали молодь до навчального процесу.

У практиці педагогів професійно-технічних навчальних закладів почали з’являтися рольові ігри, різноманітні турніри, змагання, багатопланові дискусії тощо. Такі уроки через свою незвичність наприкінці 80-хх рр. XX ст. отримали назву нестандартних, або нетрадиційних.

В літературі не існує загальноприйнятої типології нетрадиційних уроків. Наприклад, у посібнику І.П. Підласого «Педагогіка» перелічується 36 типів нестандартних занять (урок-гра, урок-рольова гра, урок-діалог, бінарний урок та ін.). А от М.І. Махмутов пропонує класифікувати нестандартні уроки, доповнивши типологію «класичного» уроку. Наприклад, уроки-вікторини, захист проектів – те, що відносять до групи уроків контролю знань, а уроки-лекції, уроки-конференції – до уроків формування нових знань [8, c. 84]. Та майже всі автори сходяться на думці, що нетрадиційні уроки поділяються на дві групи:

- нетрадиційні уроки теоретичного навчання;

- нетрадиційні уроки виробничого навчання.

Нетрадиційні уроки теоретичного навчання поділяють на такі групи:

1. Уроки зі зміненим способом організації (захист ідей, урок взаємоконтролю).

2. Уроки, пов’язані з фантазією (урок-казка, театралізований урок).

3. Уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок-екскурсія, урок-експедиція).

4. Уроки з ігровою змагальною основою (вікторини, КВК).

5. Уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік, урок-моделювання).

6. Уроки з оригінальною організацією (урок взаємонавчання, урок-монолог).

7. Уроки – аналогії певних дій (урок-суд, урок-аукціон).

8. Уроки – аналогії з відомими формами і методами діяльності (урок-диспут, урок-дослідження) [1, с. 171].

В посібнику «Педагогіка» більш ширшу класифікацію надає Н.П. Волкова:

1. Уроки змістовної спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, застосовані на змісті програмного матеріалу – уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції.

2. Уроки – змагання. Ці уроки передбачають поділ учнів на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів. До них відносять уроки-аукціони, КВК, уроки-турніри, уроки конкурси.

3. Уроки суспільного огляду знань. Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності суб’єктивізму при оцінюванні (експертами виступають учні, батьки). Вони спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Прикладом таких уроків є: уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-іспити, уроки-консультації, уроки-консиліуми.

4. Уроки комунікативної спрямованості. Вони передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів; сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. До таких уроків відносяться уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-репортажі, уроки-протиріччя, уроки-парадокси.

5. Уроки театралізовані. Їх проводять у мережах діючих програм і передбаченого навчальним планом часу, вони викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію і уяву учнів. Це такі уроки, як уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіноуроки, дидактичний театр.

6. Уроки-подорожування, уроки-дослідження: уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-наукові дослідження. Такі заняття є цікавими для учнів, чиї інтереси мають фантастичну спрямованість. Пов’язані з використанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення.

7. Уроки з різновіковим складом учнів. Їх проводять з учнями різного віку, спресовуючи у різні блоки матеріал одного предмета, що за програмою вивчається у різні роки навчання.

8. Уроки ділові, уроки рольової гри. Вони передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності або життєвих ситуацій.

9. Уроки-психотренінги. Вони націлені на розвиток і корекцію учнівської психіки (пізнавальної, емоційно-особистісної сфери), виховання індивідуальності, цілісної ті багатогранної особистості [4].

Таким чином, нетрадиційні уроки як теоретичного, так і виробничого навчання є досить ефективними й корисними в процесі навчання. Вони спонукають учнів до активності на занятті, допомагають виховувати творчу особистість, краще та майстерніше оволодіти вміннями і навичками, розвивають пізнавальні здібності особистості. Нетрадиційні форми уроків також допомагають створенню таких професійних рис як комунікабельність та мобільність, які необхідні для майбутнього робітника.