Зразок публіцистичного стилю

Екстремісти також потрібні. Не ті, що стріляють, а ті, що дума­ють. Без екстремальних, крайніх поглядів не може з'явитися середнє, тобто оптимальне, рішення, як кажуть математики, або зважений під­хід, як кажуть політики. Саме з таких позицій видається можливим у пропонованих читачеві коротких нотатках з натури (а вона така непо­вторно розмаїта!) пройтись по широкому колу думок, аби ще раз замис­литись над причинами феноменальної кризи, в якій ми опинилися.

Але чому криза? І чому феномен?...

Аби відповісти на друге запитання, зазирнемо до тлумачного словни­ка. "Феномен - це рідкісне, незвичайне, виняткове явище". Оце саме про нас! Величезна країна, що донедавна звана країною розвинутого соціаліз­му, побудована на теорії, котра "всесильна, тому що правильна", опини­лася раптом на краю прірви, дивуючи цілий світ (і навіть нас самих, уже звиклих до всього) рідкістю, незвичайністю й винятковістю явища. І не були причиною того ні війна, ні природні катаклізми. Отак, спочатку ве­лика будова, потім велика перебудова і як наслідок — такий феномен...

Володимир Чирков

3.Художній стиль відрізняється від усіх інших стилів передусім тим, що може включати в себе елементи будь-якого стилю. Його призначення пов'язане з виконанням естетичної функції мови - різноманітними мов­ними засобами виразити художнє бачення світу. Цей стиль, таким чином, формує загальнолюдські й національно свідомі естетичні, культурні і пси­хологічні смаки окремої людини і нації у цілому.

Художній стиль - найвище досягнення людської культури, і художнє бачення світу аж ніяк не можна об'єднувати з поточними ситуативними уподобаннями політиків або використовувати у практиці торговельної рек­лами. Чого варті, наприклад, гасла Відродимо духовність! або Можливість доведена справою!, коли в межах цих закликів ми бачимо рекламу сантех­нічних виробів або горілки. Таке об'єднання спотворює національну сві­домість людини і перетворює на фарс патріотичне виховання громадянина.

Якщо зважити на те, що цей процес пов'язаний з фольклором і літера­турною творчістю, то стане зрозумілим, що осягнення глибин національної мови неможливе без розуміння саме художнього стилю. Ось чому характе­рною його рисою є незамкнутість. Це породжує надзвичайно широку жа­нрову різноманітність з використанням усього фонетичного, лексичного, граматичного і стилістичного багатства національної мови, її зображально-виражальних засобів. Тут вживаються такі засоби художньої образності, як метафора, метонімія, порівняння, епітет, гіпербола, алегорія тощо, експре­сивна, оціночна й емоційна лексика, використовуються речення усіх типів складності, панує різноманітність інтонаційних відтінків на рівні моноло­гу, діалогу і полілогу.

Зразок художнього стилю

...Прокинулось усе. Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців: коників, метеликів, жуків; окликнулись луки сотнями перепелів; луги, струшуючи срібну росу, розлягалися співами своїх соловейків, голосним ку-куванням сивих зозуль, журливим туркотанням горлиць, тоді як в повітрі бриніла дзвінка жайворонкова пісня... крикнув бугай у болоті - і замовк; сумно роздався його голосний поклик на всю околицю - і затих. Заревли ко­рови по дворах, закричали гуси на плавах, протягли своє "ку-ку-рі-ку!" гор­ласті півні... усе рушилось. Прокинулися і люди; протираючи очі, загово­рили... пішов їх глухий гомін від краю землі і до краю, з одного боку на дру­гий, стрінувся з світовим клекотом — і все злилося у одну пісню життя.

Все раділо, стріваючи день; і день зрадів, розцвітаючи, ясний, теплий, по?

Панас Мирний

У межах художнього стилю виділяються епічні жанри (оповідання, повість, роман тощо), ліричні (гімн, елегія, епіталама, ідилія, мадригал, пі­сня, послання та ін) і драматичні (драма, комедія, трагедія).

4.Науковий стиль реалізує передусім мисле- творчу і номінативну фун­кції мови. Це стиль наукових праць з різних галузей науки і техніки, виро­бничого й господарського життя, навчальної літератури, науково-популярних видань, який характеризується широким використанням абст­рактних понять, наукових і технічних термінів, номенклатурних назв. Оскільки він обслуговує професійно-наукову сферу, головною метою нау­ковця є об'єктивний, зрозумілий, доказовий, точний і неупереджений виклад інформації, яка має впливати не на почуття, а на розум і свідо­мість читача.

У зв'язку з цим у межах наукового стилю виділяються такі під стилі: власне науковий, де подана інформація стосується науковців конкретної галузі (використовується в монографіях і наукових статтях); науково-навчальний, який функціонує в навчальних посібниках, підручниках і дові­дниках (характеризується наявністю визначень, правил, пояснень, а також системою вправ і завдань); науково-публіцистичний, де наукова інформація подається за допомогою мовних засобів публіцистичного стилю; виробни­чо-технічний, який забезпечує інформацією різні виробничі й господарські сфери.

Серед специфічних мовних засобів наукового стилю виділяються спеціальні наукові символи, умовні скорочення, формули, таблиці, списки, інформація, подана у графічному вигляді. Текстам притаманна чітка внут­рішня структура, членування його на окремі пункти, параграфи, абзаци, часте цитування з обов'язковим посиланням на адресат.

У синтаксисі дозволяється тільки прямий порядок слів, переважають пасивні конструкції і складнопідрядні речення з ознаками мети, причини, наслідку, результату.

Лексика характеризується наявністю спеціальних термінів, абстракт­них слів і понять, наукової фразеології. Слова вживаються тільки у прямо­му значенні, неприпустиме їх різне тлумачення, емоційне забарвлення, ме­тафоричність.