
- •Г. В. Лисиченко,
- •1. Державна політика україни у сфері цивільного захисту
- •1.1. Основні напрямки державної політики України у сфері цивільного захисту
- •1.1.1 Правова основа цивільного захисту
- •1.1.2 Принципи та завдання цз
- •1.2. Державне управління захистом та безпекою у надзвичайних ситуаціях
- •1.1.2 Принципи та завдання цз
- •1.2. Державне управління захистом та безпекою у надзвичайних ситуаціях
- •1.2.2. Механізми державного управління за складовою запобігання нс
- •1.2.2.1. Формування та розвиток діяльності спрямованої на регулювання безпеки у нс
- •1.2.2.2. Оцінка ризику
- •1.2.2.3. Завчасне реагування на загрозу виникнення нс
- •1.2.3. Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою ліквідації нс
- •1.2.3.2. Аварійно-рятувальні роботи у зоні нс
- •1.2.3.3. Життєзабезпечення постраждалого населення
- •2. Надзвичайні ситуації та загрози їх виникнення
- •2.1. КласифікаціяНс
- •2.1.1. Класифікація нс залежно від причин їх виникнення
- •2.1.2. Класифікація нс природного і техногенного характеру, залежно від масштабів та розмірів нанесеного збитку
- •2.2.1. Природні загрози
- •2.2.1.1. Загрози геологічного характеру
- •2.2.1.2. Загрози гідрометеорологічного характеру
- •2.2.1.3. Загрози пожеж в природних екосистемах
- •2.2.1.4. Загрози медико-біологічного характеру
- •2.2.2. Техногенні загрози
- •2.2.2.1. Загрози радіаційної небезпеки
- •2.2.2.2. Загрози хімічної небезпеки
- •2.2.2.3. Загрози пожежовибухонебезпеки
- •2.2.2.4. Загрози гідродинамічної небезпеки
- •2.2.2.5. Чинники небезпеки на транспорті
- •2.2.2.6. Чинники небезпеки на об'єктах життєзабезпечення
- •2.2.4. Соціально-політичні загрози
- •3. Єдина державна система цивільного захисту
- •3.1. Організаційна структура єдс цз 3.1.1. Органи управління єдс цз
- •3.1.2. Сили і засоби єдс цз
- •3.2. Комісії з питань тєб та нс
- •3.2.1. Загальні положення про Державну комісію з питань тєб та нс
- •3.2.2. Нормативно-правові документи об'сктовоТ комісії з питань нс
- •4. Основні заходи у сфері цивільного захисту
- •4.1. Оповіщення та інформування
- •4.2. Спостереження та лабораторний контроль
- •4.3. Укриття у захисних спорудах 4.3.1. Загальні питання
- •4.3.2. Сховища
- •4.3.3. Протирадіаційні укриття
- •4.3.4. Захисні споруди в районах розміщення атомних станцій
- •4.4. Евакуаційні заходи
- •4.4.1. Загальні положення з евакуації
- •4.4.2. Евакуаційні органи, їх призначення.
- •4.4.3. Планування евакуації населення (працівників;
- •4.4.4. Порядок проведення евакуації населення (працівників)
- •4.4.5. Завдання основних видів забезпечення евакуаційних заходів
- •4.5. Інженерний захист територій
- •4.5.1. Зміст інженерного захисту територій.
- •4.5.2. Заходи інженерного захисту при проектуванні та будівництві підприємств та міст
- •4.6. Радіаційний захист
- •4.6.1. Радіоактивне забруднення місцевості при аваріях на аес
- •4.6.2. Радіоактивне зараження місцевості при застуванні ядерної зброї
- •4.6.3. Оцінка радіаційно! обстановки при аварії на аес
- •4.7. Хімічний захист
- •4.7.1. Характеристика нхр, які використовуються у промисловому виробництві України.
- •4.7.2. Визначення ступеню хімічної небезпеки об'єктів господарської діяльності та адміністративно-територіальних одиниць.
- •4.8. Сучасні методи та прилади дозиметричного і хімічного контролю
- •4.8.1. Основні величини дозиметричного контролю та одиниці їх вимірювання
- •4.8.4. Методи та прилади хімічного контролю
- •4.9. Спеціальне майно цивільного захисту
- •4.9.2. Вимоги керівних і нормативних документів по зберіганню спеціального майна цивільного захисту
- •4.9.3. Обов'язки керівників об'єктів, відповідальних осіб за збереження, освіження, заміні й обліку спеціального майна
- •4.10. Спеціальна обробка
- •4.11.2. Захист від біологічних засобів ураження та заходи для попередження інфекційних захворювань
- •4.12. Медичний захист
- •4.12.2. Організація в Україні екстреної медичної допомоги.
- •4.13. Психологічний захист
- •4.13.1. Мета, завдання, принципи психологічної допомоги при нс
- •4.13.2. Застосування психопрофілактичних методів
- •4.13.3. Виявлення чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги
- •5. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. Управління ризиками нс
- •5.1. Регулювання безпеки
- •5.1.1. Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки
- •5.2. Управління ризиками нс
- •6. Забезпечення заходів та дій у сфері цивільного захисту
- •6.1.2. Організація та порядок планування
- •6.2.2. Система управління цз
- •6.2.3. Особливості організації управління у режимі нс
- •6.3.1. Основні положення
- •6.3.2. Органи управління, розподіл компетенції, призначення та обов'язки
- •6.3.3. Організація забезпечення протипожежних заходів
- •6.3.4. Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки
- •6.4.2. Основні напрямки підвищення стійкості функціонування економіки України в надзвичайних умовах
- •6.4.2.1. Забезпечення захисту населення і його життєдіяльності.
- •6.4.2.4. Підготовка до виконання робіт по відновленню об'єктів економіки в умовах нс мирного та воєнного часу.
- •6.5. Ліквідація наслідків нс
- •6.5.1. Зміст та послідовність виконання ршр
- •6.5.2. Алгоритм дій керівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при виникненні нс
- •6.5.4. Заходи безпеки при виконанні ршр
- •6.6. Забезпечення життєдіяльності населення у нс
- •6.6.1. Вимоги до вибору районів розміщення заміських зон
- •7.3.2. Просвітницькі заходи з навчання населення за місцем проживання
- •6. В процесі діяльності комісія взаємодіє:
- •7. Комісія з нс розробляє і представляє адміністрації об'єкта:
- •2. Основні завдання комісії
- •Контролю. Порядок підготовки до роботи та робота з ними індикатор-сигналізатор дп-64
4.11.2. Захист від біологічних засобів ураження та заходи для попередження інфекційних захворювань
Для захисту від біологічних засобів використовуються:
індивідуальні і колективні засоби захисту, що надійно захищають органи подиху і шкірні покриви людини;
спеціальні і підручні засоби захисту і знешкодження води, продовольства і різного майна;
захисні сітки і мазі для запобігання, людини від укусів комах і кліщів.
Крім того, для підвищення несприйнятливості до заразних захворювань особовому складу робляться спеціальні запобіжні щеплення. Велике значення для запобігання від захворювання має своєчасне прийняття засобів екстреної профілактики (антибіотики), дотримання правил особистої гігієни й інші заходи, проведені до початку бактеріологічного чи нападу після нього.
Захист від поразки бактеріальними засобами в момент їхнього застосування забезпечується індивідуальними і колективними засобами захисту. До індивідуальних засобів захисту від бактеріологічної зброї відносяться протигаз, захисний плащ, захисні панчохи і рукавички, а також імпрегнованє обмундирування. До колективних засобів захисту відносяться притулки, обладнані фільтровентиляційними агрегатами (комплектами), і інші спорудження легкого і важкого типу.
При перебуванні на відкритій місцевості, у відкритих окопах, щілинах і траншеях при бактеріологічному нападі по сигналу оповіщення про бактеріальне зараження по команді керівників особовий склад надягає протигази і плащі у виді накидки; у закритих не вентильованих спорудженнях, закритих машинах надіваються протигази. Для подальших дій на зараженої бактеріальними засобами місцевості по команді керівників особовий склад надягає захисні панчохи, рукавички, плащ, надягнутий у рукава у виді комбінезона, і продовжує виконання поставленої задачі. З першою нагодою за розпорядженням керівників підрозділів проводиться часткова спеціальна обробка шляхом обтрусити (обмітання) обмундирування (спорядження) і засобів захисту, обробка відкритих ділянок тіла за допомогою ІПП і часткова дезінфекція техніки за допомогою ІДП, АДК і інших приладів розчинами, що дезінфікують.
113
Після
проведення часткової спеціальної
обробки індивідуальні засоби захисту
не знімаються
до проведення повної спеціальної
обробки. Повна спеціальна обробка
проводиться по виходу
з вогнища поразки, якщо дозволяє
обстановка.
Для захисту особового складу від бактеріальних засобів велику роль грає проведення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних і профілактичних заходів, до яких відносяться:
зміст у належному санітарно-гігієнічному стані районів, займаних формуваннями ЦЗ;
виконання особовим складом правил особистої гігієни; проведення всьому особовому складу запобіжних щеплень;
забезпечення особового складу білизною, просоченим проти паразитними засобами, а також спеціальними мазями і рідинами для змазування відкритих ділянок тіла.
4.12. Медичний захист
4.12.1. Основні заходи медичного захисту у НС
Медичний захист ЦЗ - це сукупність заходів з охорони здоров'я особового складу формувань та населення, підтримування належного рівня санітарно-епідеміологічного стану серед особового складу формувань, робочих та службовців об'єктів господарювання та населення, своєчасного надання медичної допомоги ураженим та хворим, їх евакуацію та лікування, попередження виникнення та розповсюдження інфекційних захворювань. Ці заходи виконують підрозділи медичної служби на різних рівнях функціонування ЄДС ЦЗ.
Організація медичного забезпечення уражених (потерпілих) внаслідок катастроф, виробничих аварій та стихійних лих здійснюється диференційовано в залежності від розміру санітарних втрат (СВ) та їх структури.
Як правило, якщо величина СВ незначна, то надання медичної допомоги здійснюється місцевими (регіональними) силами та засобами: медпунктом об'єкту, бригадами швидкої медичної допомоги, терапевтичними та іншими відділеннями лікарень і т.д.
У випадку, коли СВ налічують десятки та сотні чоловік, а сили та засоби місцевої охорони здоров'я з поставленим завданням не можуть впоратись, включається в дію система служб екстреної медичної допомоги (СЕМД) та система медичного забезпечення населення по лінії ЦЗ(МСЦЗ).
Основним змістом діяльності СЕМД і МСЦЗ в таких ситуаціях є медичне - евакуаційне забезпечення - лікування та медична евакуація постраждалих.
В системі екстремальної медицини розрізняють 5 видів медичної допомоги:
перша медична допомога;
до лікарняна медична допомога;
перша лікарняна медична допомога;
кваліфікована медична допомога;
спеціалізована медична допомога.
Медична евакуація розпочинається з організованого виводу (виносу) уражених з зони (осередку) та закінчується з надходження їх у медичні заклади, де їм буде забезпечено лікування та реабілітація. В основному медична евакуація здійснюється по принципу «на себе».