4.9.3. Обов'язки керівників об'єктів, відповідальних осіб за збереження, освіження, заміні й обліку спеціального майна

Керівники підприємств (організацій), відповідальні особи ЦЗ зобов'язані:

- постійно знати потребу і забезпеченість спецмайном, його якісний стан і комплектність;

- вживати заходів до своєчасного і повного виконання планів накопичення;

- організувати розміщення і зберігання спецмайна на складах у відповідності до чинних інструкцій і директив;

• установлювати порядок (графік) і терміни видачі спецмайна;

• організовувати охорону спецмайна,

• організовувати один раз у рік повну перевірку наявності комплектності і технічного стана усіх видів спецмайна, умови зберігання й обліку з відображенням результатів у відповідних актах і вживати заходів до усунення виявлених недоліків;

• планувати кошти на ремонт приміщень складів, придбання обладнання й інвентарю, заходи щодо освіження, заміни, а також на лабораторні іспити, перевірку і ремонт спецмайна і на утримання робітників складів;

• в усіх випадках виявлення недостачі, розкрадання і псування спецмайна негайно призначати адміністративне розслідування для установлення винних осіб, причин псування або розкрадання майна і вживати заходів до негайного надолуження його. При встановленні недостач і втрат, що є слідством зловживань, відповідні матеріали протягом п'ятьох днів після встановлення недостач і втрат підлягають передачі в слідчі органи;

• визначати права й обов'язку посадових осіб складів спецмайна тривалого зберігання;

- постійно удосконалювати систему механізації вантажно - розвантажу-вальних робіт. Таким чином, зберігання спеціального майна ЦЗ є одним з етапів експлуатації і полягає в

забезпеченні його цілості протягом усього періоду зберігання і готовності до швидкої видачі.

4.10. Спеціальна обробка

Спеціальна обробка містить у собі проведення дезактивації, дегазації і дезінфекції об'єктів: транспорту, техніки, одягу, взуття, засобів захисту , а при необхідності і санітарної обробки особового складу сил ЦЗ та населення.

Дезактивація - видалення радіоактивних речовин із різноманітних поверхонь до припустимих норм зараження безпечних для людини.

Дегазація - знезаражування об'єктів шляхом руйнації (нейтралізації^-) або віддалення ОР, НХР.

109

Дезінфекція - знищення хвороботворних мікробів, і руйнація токсинів на об'єктах, які зазнали зараження.

Для визначення необхідності проведення дезактивації і достатності повноти обробки здійснюється контроль зараження об'єктів.

Віддалення РР з заражених поверхонь може здійснюватися механічним способом (замітанням, витрушуванням, вибиванням, здуванням стиснутим повітрям), газокапельним потоком, пиловідсмоктуванням, зрізанням зараженого шару, або фізико-хімічними засобами.

Дегазація може здійснюватися хімічним, фізико-хімічним або механічним способом. Хімічний спосіб полягає в руйнації ОР, НХР і перетворення їх у нетоксичні продукти в наслідок хімічної реакції.

Фізико-хімічний спосіб дегазації полягає у видаленні ОР, НХР із заражених об'єктів шляхом розчинення, випаровування або сорбції; при цьому ОР, НХР переходять у розчин, пар або стан сорбції, цілком зберігаючи свої токсичні властивості.

Механічний спосіб дегазації полягає у видаленні ОР, НХР із об'єкта наприклад сухими тампонами, в ізоляції його на об'єктах шляхом устрою настилів або в зрізанні зараженого шару.

Дезінфекція здійснюється хімічним, фізичним або механічним способом. Хімічний спосіб засновується на застосуванні розчинів для дезінфекції і дегазації, що володіють властивістю знищувати хвороботворні мікроби і руйнувати токсини. Фізичний спосіб дезінфекції засновується на руйнації хвороботворних мікробів під дією високої температури, наприклад кип'ятінням або застосуванням пару. Механічний спосіб полягає у видаленні біологічних засобів із заражених об'єктів замітанням, витрушуванням, змиванням або зрізанням (ізоляцією) зараженого шару.

У залежності від обстановки, наявності часу і наявних засобів спеціальна обробка може виконуватися частково або в повному обсязі і відповідно підрозділяється на часткову і повну.

Часткова спеціальна обробка організується і проводиться особовим складом у ході виконання завдань, без припинення виробничої діяльності з метою виконання робіт без засобів захисту шкіри ізолюючого типу, а також забезпечення входу в транспортні засоби і захисні споруди.

Часткова спеціальна обробка включає:

1. При зараженні ОР - дегазацію відкритих ділянок шкіри, обмундирування, спорядження, взуття, лицевої частини протигазів, стрілецької а також окремих ділянок зовнішньої поверхні техніки, із якими особовий склад постійно стикається в ході виконання робіт. Обробка шкіряних покровів проводиться негайно.

2. При зараженні РР - дезактивацію відкритих ділянок шкіри, обмундирування, спорядження, взуття, засобів індивідуального захисту й інструмента.

3. При зараженні БЗ - дезінфекцію відкритих ділянок шкіри (обличчя, шиї, рук,) людини. Повна спеціальна обробка проводиться за розпорядженням начальника ЦЗ об'єкта або

вищестоящого начальника ЦЗ, після виконання завдань або припинення виробничої діяльності з метою забезпечення особовому складу можливості діяти без засобів захисту.

Повна спеціальна обробка включає проведення в повному обсязі дезактивації, дегазації, дезінфекції транспорту техніки й інші матеріальні засоби, а при необхідності санітарну обробку особового складу сил ЦЗ, робітників, службовців та населення.

Повна спеціальна обробка здійснюється спеціальними формуваннями ЦЗ.

На господарських об'єктах - невоєнізованими формуваннями ЦЗ об'єктів.

4.10.1. Речовини і розчини, що застосовуються для спеціальної обробки.

Для здійснення спеціальної обробки застосовуються спеціальні рецептури, призначені для дезактивації транспорту, техніки, 313 ізолюючого типу, для дегазації відкритих ділянок шкіри людини, обмундирування, спорядження, 313, техніки і місцевості, а також для дезінфекції транспорту і техніки, СИЗ, шкірних покровів людини.

Для дезактивації транспорту, техніки, 313 ізолюючого типу застосовуються 0,075 і 0,15% водяні розчини порошку СФ-2У. При відсутності розчинів для дезактивації техніки можуть

110

використовуватися водяні розчини мила, інших миючих засобів або вода. Витрата миючих засобів - 3 л/м², води - не менше 5 л/м²'

Для дегазації відкритих ділянок шкіри людини, обмундирування, спорядження, 313, техніки і місцевості застосовуються: рецептури, що дегазують(ІПП-10, ДПС-1, ДПП, РД-2, РДА, № 1,2-бщ (2-ощ); водяні розчини гіпохлориту кальцію. При відсутності табельних розчинів (рецептур) для дегазації техніки, можуть застосовуватися пальне (бензин, гас, дизельне паливо) і розчинники (дихлоретан, спирти й ін.).

Для дезинфекції транспорту і техніки, СИЗ, шкіри застосовують водяні розчини ГК, для дезинфекції шкірних покровів людини - водяний розчин монохлораміна Б(ХБ).

4.10.2. Особливість проведення спеціальної обробки під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС

Особливістю робіт із дезактивації було те, що вони велися в основному, у сільських населених пунктах, що характеризуються різнотипними будівлями і спорудами, великою кількістю господарських споруд, великими присадибними ділянками, засадженими деревами і чагарниками.

Для визначення обсягу робіт проводилася рекогносцировка населеного пункту. При рекогносцировці визначалися:

• маршрути висування техніки до населеного пункту і маршрути прямування техніки усередині населеного пункту;

• кількість та ступінь забруднення житлових, господарських і адміністративних будинків і споруд і орієнтовані площі, що підлягають дезактивації;

• наявність і розміри ділянок, що утворюють пил.

Зазначені дані використовувалися для розробки технологічного проекту на проведення робіт по дезактивації у населеному пункті.

Дезактивації місцевості проводилася зрізанням, перекопуванням, оранням, фейдеруванням та відсипанням чистим фунтом

Дезактивація доріг із твердим покриттям проводилося шляхом змивання з полотнини дороги РВ водою або розчином СФ-2У з подальшим грейдеруванням узбіч і закріпленням їх розчином ССБ (сульфітно-спиртова барда) або латексом (продукт для готування гуми).

Як правило, після дезактивації рівень їхнього забруднення був значно нижче припустимого розміру.

Для дезактивації доріг використовувалися поливально-миючі машини типу ПМ-130 або АРС-14(12).

Основним методом дезактивації доріг, що не мають твердого покриття, є метод зняття поверхневого шару фунту за допомогою фейдерів або бульдозерів. Застосовувана техніка дозволяла виконати великий обсяг робіт із дезактивації дорожньої полотнини.

Одним із найбільш масових методів проведення робіт для дезактивації у населених пунктах є метод змивання водою або 0,15% розчином порошку СФ-2У будинків і споруд за допомогою АРС-14(12) і ПМ-130.

Дезактивація автотранспортної техніки здійснювалася на стаціонарних пунктах спеціальної обробки (ПуСО) техніки. Усього в секторах до 1.08.86 р. було побудовано і функціонувало 14 ПуСО, із них 6 стаціонарних.

Засоби, що використовувались для дезактивації техніки:

обробка техніки розчином СФ-2У, що дезактивує (попередня обробка);

обробка техніки парорідинним способом (основна обробка).

При попередній обробці виявляються основні забруднені місця, що підлягають обробці парорідинним способом. У якості розчину для дезактивації при основній обробці використовуються розчини №1 і №2 (розчин №1-5%

розчин №2 - 4% СФ-2У +2%Н₂С₂0₄).

II!

Питання для самоконтролю

1. Мета радіаційного захисту населення та територій.

2. Які основні заходи радіаційного захисту населення та територій?

3. Характеристика радіаційного забруднення при аваріях на АЕС?

4. Мета хімічного захисту населення та територій.

5. Які основні заходи хімічного захисту населення та територій

6. Які основні критерії для визначення ступеню хімічної небезпеки об'єктів господарської діяльності та адміністративно-територіальних одиниць?

7. Що прийнято називати спеціальне майно ЦЗ?

8. Що розуміється під санітарною обробкою?

9. Що розуміється під спеціальною обробкою?

10. Що передбачає дозиметричний та хімічний контроль у системі ЦЗ?

11. Які основні дозиметричні одиниці вимірювання?

12. Основні методи виявлення іонізуючих випромінювань, НХР та ОР.

13. Основні заходи хімічного захисту населення та територій .

4.11. Біологічний захист

Біологічний (бактеріологічний) захист - це комплекс адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів, направлених на своєчасне виявлення чинників бактеріологічного зараження и захист населення і територій.

Бактеріологічний захист передбачає:

• виявлення осередку біологічного зараження;

• прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;

• своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

• запровадження режимів карантину та обсервації;

• знезаражування осередку ураження, людей, тварин тощо;

• своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;

• проведення екстреної та специфічної профілактики;

• додержання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання та населенням.

4.11.1. Біологічні засоби ураження

Біологічні засоби ураження - це збудники ряду важких інфекційних хвороб, які можуть бути застосовані для поразки людей, тварин і рослин.

У якості біологічних засобів можуть бути використані збудники біологічних, вірусних, грибкових захворювань, а також отруйні бактерії (токсини), що останнім часом стали відносити до бойових хімічних речовин:

• для поразки людей: збудники чуми, холери, туляремії, віспи, і ін.;

• для поразки тварин і птахів: збудники ящуру, чуми, сапу, і ін.;

• для знищення рослин: збудники іржі хлібних злаків, фітофтороз картоплі й ін., а також комахи — шкідники сільськогосподарських рослин і різні хімічні речовини (гербіциди і дефоліанти).

Застосування біологічних засобів здійснюється у виді біологічних рецептур. Для цього вони споряджаються в спеціальні боєприпаси: ракети, авіаційні бомби, міни, генератори аерозолів, розпилювальний пристрій, а для поширення комах - переносників хвороб застосовуються контейнери, спеціальні (ентомологічні) бомби, мішки й ін.

Для доставки біологічних боєприпасів і приладів до мети використовуються ті ж засоби, що і для доставки .ядерної і хімічної зброї. Крім того, біологічні рецептури можуть бути застосовані диверсантами.

Основним способом застосування біологічних засобів вважається зараження приземного шару повітря. При вибуху боєприпасів спрацьовуванні генераторів утвориться аерозольна хмара, по шляху руху якого частки рецептури заражають місцевість на величезних площах.

112

Збудники хвороб можуть бути поширені і за допомогою штучно заражених чи комах гризунів (бліх, москітів, кліщів, мишей і т.п.).

Застосування біологічних засобів і переносників хвороб може бути виявлене на підставі наступних видимих зовнішніх ознак:

• утворення аерозольної хмари після вибуху чи боєприпасів при спрацьовуванні генераторів;

• виявлення залишків спеціальних контейнерів, боєприпасів, і інших видів озброєння;

• наявність великої кількості комах, кліщів, гризунів, невідомих для даної місцевості, і т.п.

Хвороботворні мікроби не можуть бути виявлені органами почуттів людини. Це можливо тільки за допомогою технічних засобів.

Характерною рисою поразки біологічними засобами є наявність різного по тривалості схованого періоду дії. Наприклад, при зараженні чумою і холерою схований період може бути від декількох годин до 3 діб, туляремією — до 6 діб, висипним тифом до 14 діб. При значній розмаїтості ознак і клінічної картини загальним для багатьох інфекційних хвороб є висока температура тіла і значна слабість, а також схильність цих хвороб до швидкого поширення, що приводить до виникнення вогнищ масових захворювань і епідемій. В умовах біологічного зараження важливе значення має особиста дисципліна і строге виконання правил поведінки. Для підвищення несприйнятливості до заразних хвороб весь особовий склад піддається вакцинації (специфічна профілактика), а при необхідності і профілактичному лікуванні (екстрена профілактика).