3 Методичні вказівки до опрацювання семінарських питань

Семінарське заняття № 1. Тема 1. Сучасна організація як керована система

Мета: Виявити усвідомлення студентами змісту і задач управління сучасною організацією як керованою системою та їх сучасного розуміння вітчизняною і зарубіжною наукою.

План заняття:

1.Керування як функція організованих систем різної природи.

2.Некеровані  впливи навколишнього середовища.

3.Зовнішнє оточення як джерело потреб організації

4.Споживчий рівень і вимоги до продукту розроблювального рішення

5.Загальна характеристика перемінних і мета фірм.

6.Організаційно-технологічні компоненти керованих перемінних

7.Завдання і ресурси.

8.Взаємовплив перемінних і закон самозбереження

Готуючи відповідь на перше питання необхідно зосередитись на вивченні сутності керування як функції організованих систем різної природи. Важливим є зрозуміти логіку основних завдань керування. Обов’язковим є відображення досвіду вітчизняних і зарубіжних вчених, які вивчали цю проблематику.

Готуючи відповідь на друге питання доцільно вивчити сукупність некерованих впливів навколишнього середовища. Важливо зупинитися на характеристиці окремих факторів впливу, таких як: економічні, політичні, демографічні, культурні, екологічні, технологічні.

Готуючи відповідь на третє питання слід з’ясувати сутність зовнішнього середовища як джерела потреб організації. Важливо розглянути складові елементи зовнішнього оточення, дати характеристику кожному з них. Особливу увагу слід приділити вивченню взаємозв’язків некерованих факторів. Доцільно зупинитися на з’ясуванні того, завдяки чому зовнішнє середовище є джерелом потреб організації.

Готуючи відповідь на четверте питання потрібно з’ясувати сутність споживчого рівня вимог до рішень, зробивши при цьому їх характеристику. Доцільно розглянути питання, які відносяться до самого продукту і відбивають можливості його використання з погляду переваг передбачуваних споживачів. Важливим є вивчення конструктивних вимог, що випливають з дослідження потреб.

Готуючи відповідь на п’яте питання необхідно зосередитись на вивченні перемінних і мети фірми. Важливим є зрозуміти, що особливої уваги керівництва вимагають мета, технологія, структура, функціональні зони, завдання і ресурси, поєднання й ефективність використання яких може привести до різних результатів. Обов’язковим є відображення, тошо що проведена оцінка можливостей постановки тих чи інших цілей з погляду нового продукту чи послуги є первинною, наближеною, але дозволяє установлювати вихідні цілі, що можуть уточнюватися в процесі роботи над проектом. Орієнтація, обумовлена встановленими цілями, пронизує всі наступні рішення керівництва.

Готуючи відповідь на шосте питання слід з’ясувати сутність організаційно-технологічних компонентів керованих перемінних. Важливо розглянути складові елементи організаційно-технологічних компонентів керованих перемінних, дати характеристику кожному з них. Особливу увагу слід приділити вивченню взаємозв’язків керованих факторів. Доцільно зупинитися на розгляді ієрархічної побудови організації.

Готуючи відповідь на сьоме питання доцільно вивчити сутність завдань як ще одного напрямку поділу праці в організації. Важливо зупинитися на характеристиці завдань щодо управління ресурсами, такими як: люди, предмети (машини, сировина, інструменти), фінанси й інформація.

Готуючи відповідь на восьме питання необхідно зосередитись на вивченні сутності взаємовпливу перемінних і закону самозбереження. Важливим є зрозуміти логіку дії, як цілеспрямованого заходу, виконуваного під впливом керування і спрямованого на виконання окремих завдань по досягненню поставленої мети. Обов’язковим є розгляд аналітичної форми закону самозбереження організації.

Семінарське заняття №2. Тема 2. Теоретичні основи і технологічні розробки рішення

Мета: Виявити розуміння і усвідомлення студентами теоретичних основ і технології вироблення рішень

План заняття:

1.Сутність і поняття управлінського рішення.

2.Основні підходи до розвитку теорії прийняття управлінських рішень (ПУР).

3.Методологічне забезпечення розробки рішення.

4.Закони і закономірності, що впливають на прийняття рішень.

Готуючи відповідь на перше питання слід чітко усвідомлювати сутність і зміст поняття управлінського рішення. Важливо звернути увагу на трактування поняття «рішення» у науковій літературі як процесу, і як акта вибору, і як результату вибору. Вивчивши ці трактування слід зосередитись на розгляді рішення як творчого процесу, вміти представляти рішення як результат складної системної діяльності людей за допомогою послідовних операційних процесів і повинно відповідати функціям організації за розв'язуваними нею завданнями.

Готуючи відповідь на друге питання слід усвідомити сутність основних підходів до розвитку теорії прийняття управлінських рішень (ПУР). Важливо навчитися вміти визначати їх особливості, аналізувати їх в порівнянні. Доцільним є звернути увагу на вивченні узагальненої логіки ПУР. Варто не обійти увагою вивчення концепції математичного вибору рішень (нормативний підхід), якісно-предметну концепцію (дескриптивний підхід), комплексна (змішана) концепція управлінських рішень.

Готуючи відповідь на третє питання важливо зрозуміти сутність методології як необхідного атрибуту будь-якої прикладної науки, її теорії і практики, а менеджмент, як відомо, це наука і мистецтво, базою якого служить теорія прийняття рішень. Далі доцільно зосередити свою увагу на вивченні об’єктів і суб’єктів управлінського впливу. Важливо розуміти, що творче перетворення діалектичних принципів розробки управлінських рішень у конкретних умовах забезпечує їхню повноту, своєчасність і оптимальність. Необхідно зрозуміти також, що в організаційному аспекті, приймаючи будь-яке рішення, керівник повинен перевірити об'єктивність оцінки ситуації.

Готуючи відповідь на четверте питання доцільно вивчити і володіти законами розвитку суспільства і керування. Важливо зупинитися на характеристиці основних законів, що повинен враховувати ЛПР при виробленні рішень — це загальні закони, що визначають поводження людини, закони зв'язку з зовнішнім середовищем, соціально-психологічні і біопсихічні закони.

Семінарське заняття №3. Тема 2. Теоретичні основи і технологічні розробки рішення

Мета: Виявити знання студентів щодо теоретичних основ прийняття управлінських рішень на підприємстві, вміння характеризувати закономірності в управлінській діяльності.

План заняття:

5.Закономірності в управлінській діяльності

6.Роль людського фактору в прийнятті рішень

7.Рішення як творчий процес

8.Неформальні аспекти при розробці рішень

Готуючи відповідь на п’яте питання доцільно вивчити сутність закономірностей в управлінській діяльності. Важливо відмітити, що закономірності впливають на ЛПР. Доцільно зупинитися на тому, що знання закономірностей суттєво допомагає в процесі вибору рішень.

Готуючи відповідь на шосте питання доцільно з’ясувати основні положення концепції людських відносин. Важливо зосередити увагу на вивченні того, що у системі керування соціотехнічними системами усе взаємозалежно. Далі потрібно розглянути особливості особи, що приймають рішення, які впливають на зміст рішень і їхню якість, зокрема, характер, темперамент, симпатії й антипатії, прихильності, смаки, розуміння особистого престижу, емоції, самопочуття, настрій та ін.

Готуючи відповідь на сьоме питання доцільно вивчити і володіти творчими інструментами прийняття рішень. Важливо зупинитися на тій обставині, що рішення повинне розглядатися як продукт управлінської праці, а його прийняття як процес, що веде до появи цього продукту. Правильно приймати рішення — це галузь науки і практики, необхідний атрибут будь-якого менеджера. Прийняття ж правильних рішень — це галузь управлінського мистецтва, творчість. Здатність і уміння робити це розвивається з досвідом, придбаним керівником протягом усього життя! Сукупність знання й уміння складають компетентність будь-якого керівника й в залежності від рівня останнього говорять про ефективного чи неефективного працюючого менеджера.

Готуючи відповідь на восьме питання слід зрозуміти, що при розробці управлінських рішень найбільш точний результат можна одержати застосуванням математичних методів на основі формалізації завдання, хоча цей шлях і є досить складним. Важливо навчитися вміти з'ясовувати наслідки рішення, робити деякий прогноз майбутньої ситуації. Доцільним є звернути увагу на вивченні критеріїв, по яких оцінюють варіанти рішень. Варто не обійти увагою вивчення процедури оцінювання з використанням якої-небудь шкали оцінювання, що відповідає даному критерію (точні оцінки, наближені оцінки, відносні оцінки, очки чи бали, словесні оцінки, можливо, з використанням апарата нечітких множин).

Семінарське заняття №4. Тема 3. База й основні компоненти підготовки до розробки рішень

Мета: Виявити знання студентів щодо бази й основних компонентів підготовки до розробки рішень

План заняття:

1.Роль особи, що приймає рішення (ЛПР) у розробці управлінських рішень.

2.Завдання вибору критерії обґрунтування рішення.

3.Моделі в системі управлінських рішень.

4.База управлінських рішень і закони організації.

5.Поняття про алгоритм прийняття управлінського рішення.

6.Завдання виявлення проблем.

7.Методи виділення проблем керування.

8.Аналіз виявлених проблем і їхня оцінка.

Готуючи відповідь на перше питання слід з’ясувати роль особи, що приймає рішення (ЛПР) у розробці управлінських рішень. Важливо розглянути основні функції керівника. Особливу увагу слід приділити вивченню принципів підготовки і прийняття рішень:

- орієнтація на кінцеві результати задоволення попиту споживачів;

- виявлення й аналіз декількох варіантів рішення;

- сполучення кількісних і якісних рішень;

- облік ймовірнісного характеру соціально-економічних явищ;

- комплексна оцінка ефективності прийнятих рішень, у т.ч. психологічних наслідків і перспективи;

- використання сучасних обчислювальних засобів;

- раціональне використання праці ЛПР і системних аналітиків.

Готуючи відповідь на друге питання потрібно з’ясувати сутність спеціальних методи, які використовуються у процесі ухвалення рішення, зокрема, обґрунтуванню, досвіду, інтуїції, експерименту. Доцільно навчитися характеризувати кожен з них. Важливим є усвідомлення тієї обставини, що у загальному вигляді завдання вибору рішення може бути сформульоване в такий спосіб: як, розташовуючи визначеними (обмеженими) ресурсами і поруч методів, знайти метод (підхід, прийом), що може дати найкращий результат по досягненню поставленої мети до необхідного моменту часу?

Готуючи відповідь на третє питання важливо зрозуміти, що усяка цілеспрямована діяльність, у тому числі розробка і прийняття рішень зв'язане з моделюванням. Далі доцільно зосередити свою увагу на вивченні сутності моделювання. Важливо розуміти відмінності між пізнавальними і прагматичними моделями. Необхідно зрозуміти також, що в прийнятті будь-яких рішень, керівник повинен враховувати фактор часу, тому доцільним є розгляд статичних і динамічних моделей. Розглядаючи питання варто не обійти увагою характеристики моделей за видом представлення: абстрактні (ідеальні) і матеріальні (реальні чи речовинні). Вивчаючи питання слід усвідомити, що основними факторами, які характеризують моделі і разом з тим кінцевими моделями, що дозволяють, відображати нескінченну дійсність, є спрощеність моделей, наближеність, адекватність моделей.

Готуючи відповідь на четверте питання доцільно вивчити і володіти інформацією, яка необхідна для прийняття рішень. Важливо зупинитися на характеристиці законів, що повинен враховувати ЛПР при виробленні рішень — це основні закони організації: закон синергії, закон самозбереження і закон розвитку та менш важливі закони організації: закон інформованості, упорядкованості, закон єдності аналізу і синтезу, закон композиції і пропорційності, специфічні закони соціальної організації.

Готуючи відповідь на п’яте питання доцільно вивчити сутність алгоритму прийняття рішень. Важливо розглянути і охарактеризувати стадії підготовки, прийняття та реалізації рішень. Доцільно зупинитися на розгляді кожного етапу, зокрема, охарактеризувати виявлення й аналіз проблемної ситуації, формування цілей, виявлення повного переліку альтернатив, вибір припустимих альтернатив, попередній вибір кращої альтернативи, оцінка альтернатив з боку ЛПР, експериментальна перевірка альтернатив, вибір єдиного рішення, визначення етапів, термінів і виконавців прийнятого рішення, забезпечення робіт з виконання рішення, виконання рішень і контроль, оцінка результатів і узагальнення накопиченого досвіду. Слід чітко зрозуміти, що процес носить ітеративний характер, тому в ході роботи необхідно виявляти гнучкість при виникненні нових факторів і ситуацій, внаслідок чого проводити переоцінку отриманих результатів, а іноді змінювати й ідеї, що лежать в основі рішення.

Готуючи відповідь на шосте питання доцільно усвідомити, що виявлення проблем у сьогоденні забезпечує прогнозування проблем у майбутньому, що дозволяє усунути несподіванки появи нових проблем і збільшити час для підготовки відповідних рішень. Важливо зосередити увагу на вивченні підходів до виявлення проблем удосконалювання керування: аналіз результатів господарської діяльності підприємства, виявлення проблем шляхом експертного опитування керівників і фахівців, спостереження за виконанням управлінських функцій чи особиста участь у керуванні фахівців-консультантів, що можуть бути запрошені ззовні (консалтингові центри, вузи, НДІ і т.п.) для вирішення поставлених завдань.

Готуючи відповідь на сьоме питання доцільно вивчити і володіти розумінням сутності управлінських функцій, таких як: планування (включаючи прогнозування), організація, мотивація, координація і регулювання, облік, аналіз і контроль. Важливо зупинитися на тій обставині, що полегшити виділення проблем удосконалювання керування з загальної сукупності наявних проблем можна за допомогою постановки додаткових питань, наприклад, таких: чи має місце дублювання управлінських функцій? Якщо так, то яких?; чи всі управлінські функції не відбиті в організаційній структурі керування?; чи можна передати деякі функції апарата керування на більш високий (чи більш низький) рівень керування? Якщо так, то які?; чи є оптимальним число рівнів керування з погляду розподілу прав і обов'язків для його оперативності? Доцільно усвідомити, що виявлений і упорядкований список проблем підлягає подальшій обробці.

Готуючи відповідь на восьме питання слід зрозуміти, що при аналізі виявлення проблем і їхній оцінці застосовується певна процедура. Важливо навчитися вміти застосовувати її, вміти характеризувати її складові. Доцільним є звернути увагу на тому, що на основі виявлених проблем можна сформулювати мету, а потім і альтернативи її досягнення.

Семінарське заняття №5. Тема 4. Проблеми процесу вироблення рішення

Мета: Виявити знання студентів щодо проблем процесу вироблення рішення, вміння їх характеризувати та обґрунтовувати прийняття рішень.

План заняття:

1.Інформаційне забезпечення розв’язання завдань.

2.Умови і ситуації вироблення рішень.

3.Типи проблем і загальні методи їхнього рішення.

4.Суб’єктивні проблеми в розробці і прийнятті рішень

5.Припустимі і оптимальні рішення.

6.Ефективність рішення і безліч Парето.

7.Багатокритерійні завдання і можливі шляхи їхнього рішення.

8.Деякі практичні підходи до вирішення багатокритерійних завдань

Готуючи відповідь на перше питання доцільно усвідомлювати, що менеджери мають можливість ефективно виконувати свої функції тільки тоді, коли вони володіють точною і своєчасною інформацією. Важливо відмітити, що ефективність використання інформації залежить від здатності організації збирати первинні дані, що забезпечують менеджерів необхідною їм інформацією. Доцільно зупинитися на тому, що перетворення даних залежить від ефективності роботи інформаційної системи фірми (окремих працівників, процедур, технічного оснащення/програмного забезпечення, носіїв і т.д.). В процесі розгляду питання слід зупинитися на розгляді класів та характеристик інформації.

Готуючи відповідь на друге питання доцільно усвідомити, що метод вибору рішень у значній мірі залежить від умов і виду розв'язуваного завдання. Слід звернути особливу увагу на тому, що у є відмінність у прийнятті рішень в умовах визначеності і в умовах ризику. Доцільним є врахування індивідуальних особливостей керівника.

Готуючи відповідь на третє питання слід з’ясувати, що важливою ознакою управлінського рішення є його спрямованість на організацію колективної праці. При цьому особливу увагу слід приділити тому, що ухвалення рішення зв'язане з переробкою інформації, що відноситься до розв'язуваної проблеми, її аналізом, моделюванням процесу розвитку подій і вибором найбільш кращого варіанта дій. Далі слід зосередитись на тому, що рішення приймаються на всіх стадіях управлінського циклу і, у залежності від конкретної стадії, можуть класифікуватися як вихідні (початкові), стратегічні, інноваційні, оперативно регулюючого, коригувальні і рішення, зв'язані зі здійсненням функцій керування. На пошук оптимального рішення впливає тип поставленої проблеми (добре визначені, слабко визначені, невизначені).

Готуючи відповідь на четверте питання потрібно усвідомити, що багатоетапність, багатоаспектність і неповторність розроблювальних рішень накладають свій відбиток на кінцеву їхню ефективність. Помилки і недоліки, допущені на ранніх етапах розробки управлінського рішення, при недостатній кількості ітерацій багаторазово збільшуються і можуть привести до неправильного ухвалення рішення на останньому етапі. Далі доцільно зупинитися на тому, що виділяють наступні найбільш розповсюджені суб'єктивні недоліки рішень: упередженість, перестраховку, половинчатість, егоцентризм, підміну дійсного бажаним.

Готуючи відповідь на п’яте питання доцільно вивчити сутність припустимих і оптимальних рішень. Важливо розглянути і охарактеризувати результат прийнятого рішення як функцію, аргументами якої є прийняті варіанти рішень, а значеннями — числа, що відбивають міру досягнення мети. Доцільно зупинитися на розгляді обмежень, припустимих рішень, що доставляє максимум (чи мінімум) цільової функції, процесі оптимізації. Слід чітко зрозуміти, що при моделюванні ситуації повинні не забувати про те, що більшість моделей, що складаються, не завжди досить повно в змозі описати те чи інше економічне явище. Варто особливу увагу звернути на процеси формалізації задачі і її рішення.

Готуючи відповідь на шосте питання доцільно усвідомити, що безліч ефективних векторів називають безліччю Парето, а будь-який вектор цієї безлічі — оптимумом по Парето. Важливо зосередити увагу на вивченні властивостей безлічі ефективних рішень та методів їх визначення. Серед цих методів можна відзначити метод прямого перебору і метод лінійних форм.

Готуючи відповідь на сьоме питання доцільно вивчити і володіти розумінням сутності конкретизації цілей шляхом введення сукупності показників досягнення цілей. Важливою вимогою, пропонованою до показників, є їхня вимірність. Доцільно зупинитися на тій обставині, що критеріями вибору оптимального рішення стають екстремальні значення показників досягнення цілей.

Готуючи відповідь на восьме питання слід зрозуміти, що на практиці застосовують два підходи, що найкраще проілюструвати на прикладі прийняття рішень по відновленню продукції виробництва. Перший підхід полягає в простому порівнянні переваг і недоліків окремих варіантів. У більш складних випадках застосовують звичайно бальну систему оцінок варіантів. Важливо навчитися вміти застосовувати їх, вміти характеризувати методику розрахунку показників. Доцільним є звернути увагу на тому, що у процесі вироблення рішення ЛПР приходиться неодноразово стикатися з труднощами, що поодинці буває вирішити дуже складно. У цих випадках керівник часто застосовує груповий (колективний) вибір рішень. Даний підхід може привести якщо не до остаточного вибору альтернативи, то, принаймні, надає безсумнівну допомогу ЛПР у наступних діях.

Семінарське заняття №6. Тема 5. Методи і підходи до вирішення завдань керування

Мета: Виявити знання студентів щодо методів і підходів до вирішення завдань керування, вміння їх характеризувати та обґрунтовувати при прийнятті рішень.

План заняття:

1.Системний аналіз в прийнятті рішень.

2.Методи дослідження операції.

3.Теорія масового обслуговування.

4.Методи теорії розкладу.

5.Завдання теорії корисності і підхід Байєса.

6.Лінійне програмування.

7.Нелінійне програмування.

8.Динамічне програмування.

9.Стохастичне програмування.

10.Основи теорії графів і галузь її застосування.

11.Суть теорії ігор і її застосування.

12.Застосування апарату теорії ігор для аналізу проблем мікроекономіки

Готуючи відповідь на перше питання доцільно усвідомлювати, що системний аналіз можна охарактеризувати як методологію розв'язання великих комплексних проблем управління. Важливо відмітити, що системний аналіз передбачає використання як строгих кількісних, так і логічних, думок, досвіду й інтуїції. Доцільно зупинитися на тому, що до системного аналізу як методу прийняття господарських рішень є два підходи. Перший підхід передбачає опис системи з допомогою формальних засобів, тобто використання різних математичних засобів і методів. На основі такого підходу може бути визначене оптимальне рішення. Другий підхід полягає в розгляді логіки системного аналізу, тобто системний аналіз розглядається як методологія членування і впорядкування проблеми, яку належить вирішити не залежно від того, чи здійснюється процес з використанням математики і ПК. В процесі розгляду питання слід зупинитися на розгляді тієї обставини, що при системному аналізі можна виявити не тільки причини, що викликають які-небудь негативні наслідки, але й умови, в яких виникають ці причини, а відповідно й передбачити проведення відповідних заходів, що ліквідують негативні явища. Центральною процедурою системного аналізу виступає побудова узагальненої моделі, що відображає всі фактори і взаємозв'язки реальної ситуації, які можуть проявитися в процесі здійснення рішення.

Готуючи відповідь на друге питання доцільно усвідомити, що дослідження операцій — наука про обгрунтування і прийняття рішення, складова частина вироблення і прийняття рішень. Вона заснована на точному, формалізованому описові ситуації, якісному аналізі факторів, що визначають можливості досягнення поставлених цілей. Слід звернути особливу увагу на тому, що математичні методи в ДО використовуються як засоби досянення результату, тобто кількісні результати не являються вичерпуючими для рішення. ЛПР (як і в усіх методах прийняття рішення) повинно враховувати мораль, традиції, звички й інші соціальио-психологічні фактори. Доцільним є розгляд основних положень лінійного програмування як методу визначення оптимального поєднання обмежених ресурсів для досягнення бажаної мети і одного із вдалих застосувань ДО.

Готуючи відповідь на третє питання слід з’ясувати, що теорія масового обслуговування і метод статистичних досліджень (Монте-Карло) так само, як теорія ймовірностей і математична статистика, застосовується в тих економічних завданнях, в яких розв'язання визначається випадковими факторами й обставинами. При цьому особливу увагу слід приділити тому, що теорія масового обслуговування ставить своїм завданням організувати обслуговування таким чином, щоб довжина черги була мінімальною, а час проходження замовлення — оптимальним. Далі слід зосередитись на тому, що кожна система масового обслуговування (СМО) — це комплекс набору одиниць обслуговування (каналів): лінії зв'язку, робочі місця, прилади, залізниця, автомобілі, ліфти і т.д. Варто не оминути увагою тієї обставини, що суть завдань, що розв'язуються методами теорії масового обслуговування, в більшості випадків зводиться до визначення такого способу обслуговування різних виробничих ділянок, який би забезпечив найменші витрати і збитки. На основі методів теорії масового обслуговування (крім вказаних) може вирішуватися багато завдань в галузі планування і організації виробництва.

Готуючи відповідь на четверте питання потрібно усвідомити, що типовим завданням теорії розкладів являється проблема складання розкладу роботи технологічної лінії. Далі доцільно зупинитися на тому, що на практиці широке розповсюдження одержали різні завдання теорії розкладів, які використовуються для складання календарних планів роботи підприємств і їх підрозділів на різні часові періоди (стратегічні, поточні, оперативні).

Готуючи відповідь на п’яте питання доцільно вивчити сутність теорії корисності — як одному з напрямків розвитку методів прийняття рішень, усвідомити, що зміст даного терміну полягає в незаперечному кількісному описі переваг якісних явищ (корисності) і в побудові методом логічної дедукції корисності складних комплексів явищ і подій. Важливо розглянути і охарактеризувати корисність як певним чином узагальнені втрати чи виграші, коли всі цінності приведені до одної шкали. Доцільно зупинитися на розгляді підходу Байєса в прийнятті рішень, який базується на розділах теорії ймовірності і може використовуватися в умовах ризику, неповної інформації і невизначеності. Слід чітко зрозуміти суть методу, який знайшов широке використання в західних країнах під назвою «витрати – вигода». Варто особливу увагу звернути на три етапи, які він нараховує в собі: 1 — побудова моделі ефективності, 2 — побудова моделі вартості, 3 — синтез вартості й ефективності.

Готуючи відповідь на шосте питання доцільно усвідомити, що суть методів оптимізації полягає в тому, що, виходячи з наявності певних ресурсів, вибирається такий спосіб їх використання (розподілу), при якому забезпечується максимум (чи мінімум) показника, що нас цікавить. Важливо зосередити увагу на вивченні суті розв'язання завдань лінійного програмування полягає в знаходженні умов, що спрямовують цільову функцію в мінімум чи максимум. Доцільно зосередитись на розгляді симплекс-методу.

Готуючи відповідь на сьоме питання доцільно вивчити і володіти розумінням сутності нелінійного програмування (планування) — математичних методів пошуку максимуму чи мінімуму функції при наявності обмежень вигляді нерівностей чи рівнянь. Важливо розглянути нелінійне програмування, як оптимізацію моделей завдань, в яких або обмеження, або показник ефективності (цільова функція), або те й інше — нелінійні. Доцільно зупинитися на характеристиці завдань нелінійного програмування на практиці, наприклад, коли витрати ростуть непропорційно кількості закуплених чи вироблених товарів (ефект «оптовості»). Багато нелінійних завдань можуть бути приблизно замінені лінійними (лініаризовані), в крайньому випадку, в галузі, близькій до оптимального рішення.

Готуючи відповідь на восьме питання слід зрозуміти, що динамічне програмування (динамічне планування) являє собою математичний метод оптимізації рішень, спеціально пристосований до так званих «багатоступеневих» (чи «багатоетапних») операцій. Важливо познайомитися з деякими завданнями, що розв'язуються методами динамічного програмування, викладені в загальному вигляді в роботі В.М. Колпакова: 1. Завдання перспективного планування; 2. Завдання з оптимального керівництва поставками. Доцільним є звернути увагу на тому, що динамічне програмування (планування) служить для вибору найкращого плану виконання багатоетапних дій.

Готуючи відповідь на дев’яте питання доцільно вивчити сутність стохастичного програмування, що являє собою сукупність методів планування з розв'язання оптимізаційних завдань із врахуванням можливішого (стохастичного) проходження процесів. Важливо розглянути і охарактеризувати корисність два підходи. Перший підхід, як більш простий, полягає в знаходженні середнього значення всіх даних випадкових параметрів і зводиться до завдань відповідного раніше розглянутого програмування. Суть другого підходу полягає в багатоступеневому, поетапному приближенні до бажаного результату.

Готуючи відповідь на десяте питання доцільно усвідомити, що граф — універсальний засіб наочного уявлення достатньо різноманітних завдань економічних, технічних і організаційних систем. Важливо зосередити увагу на вивченні сітьових методів, блок-схем і теорії графів сигналів.

Готуючи відповідь на одинадцяте питання доцільно вивчити і володіти розумінням сутності теорії ігор як теорії математичних моделей прийняття рішень в умовах конфлікту. Важливо врахувати, що теорія ігор розрахована для рішень в іграх, в які грають тільки один раз. Якщо гра повторюється, то треба використати статистичні методи. В одиничній, неповторній грі теорія ігор або дозволяє вибирати одне визначене рішення «найкраще» з багатьох можливих рішень, або одержати характеристики того випадкового механізму, з допомогою якого один раз вибирається якесь одне з можливих рішень.

Готуючи відповідь на дванадцяте питання слід зрозуміти, що введені поняття математичної теорії ігор мають пряме доповнення для аналізу проблем мікроекономіки, разом з тим для аналізу ринкової рівноваги як кооперативної гри багатьох осіб. Доцільним є звернути увагу на тому, що в результаті, як ми бачимо, проблеми ринкової взаємодії близькі до проблем теорії ігор і можуть бути ефективно описані і досліджені в її термінах.