1.10 Види модуляції, які використовуються в телебаченні

Відеосигнал у прямому вигляді використовувати не можна, оскіль­ки він займе весь ефір і програми змішаються. Для цього використову­ють модуляцію, тобто накладання коливань одне на одне. Несуча часто­та береться не менш 50-60 МГц (УКХ і ДХ) - пряма видимість. Санти­метрові хвилі через велике поглинання в атмосфері застосовуються тільки для пересувних телевізійних станцій.

Для обмеження смуги частот, яку займає телевізійний радіоканал, застосовують амплітудну модуляцію для сигналу зображення (рисунок 1.16), а для звукового сигналу - частотну модуляцію (ЧМ) (рисунок 1.17).

Рисунок 1.16 - Види сигналів (а) і відповідні їм частотні спектри (б) при амплітудній модуляції

Рисунок 1.17 -Види сигналів (а) і відповідні їм частотні спектри (б) при частотній модуляції

Для ЧМ характерний параметр

де m - коефіцієнт модуляції; ∆f - девіація частоти; F - частота модулювального коливання.

У результаті модуляції спектр частот утвореного радіосигналу зна­чно більший спектра модулювального: АМ - в 2 рази від fн - F до fн + F (fн- несуча частота); ЧМ -залежно від m:

m < 1 - 2F; m > 1 - 2mF.

Процес виділення висхідного модулювального сигналу називається демодуляцією, або детектуванням (АД, ЧД). Інформація про модулювальний сигнал міститься в нижній і верхній бокових смугах (f - F; f_B + F). В ТБ передають повністю верхню бокову смугу, а нижню част­ково заглушують. Це роблять для того, щоб вмістити більше каналів в діапазоні. При цьому спектр сигналу буде мати вигляд, зображений на рисунку 1.18.

І канал II канал

f н зобр f н звук

Рисунок 1.18 - Спектр телевізійного сигналу

Звуковий супровід передається на своїй піднесучій при ЧМ для ви­сокої якості. Спектр радіосигналу звукового супроводу безпосередньо примикає до спектра сигналу зображення. Частота піднесучої залежить від номера каналу.

Контрольні питання до розділу

1. Історія та перспективи розвитку сучасного телебачення.

2. Принципи передачі зображень. Основні фізичні процеси та принци­пи.

3. Метод послідовної та паралельної передачі інформації.

4. Принцип передачі нерухомих та рухомих об'єктів.

5. Поняття протоколу розкладу-відтворення зображення. Вітчизняний стандарт телебачення.

6. Поняття структури відеосигналу, його форми та основних парамет­рів.

7. Узагальнена структурна схема телевізійної системи.

8. Поняття розгортки зображення, сигналу яскравості, сигналів син­хронізації, рівень „чорного” і „білого”, повний ТВ сигнал.

9. Поняття та необхідність застосування синхросуміші та врізок в те­левізійному сигналів.

10. Вибір параметрів системи телебачення.

11. Способи розгортки зображення, їх використання. Основні переваги і недоліки.

12. Особливості використання черезрядкової розгортки та її характерис­тики.

13. Основні параметри розкладу зображення і відеосигналу.

14. Рядкова і черезрядкова розгортка. Розрахунок ширини спектра ТВ сигналу.

15. Види модуляції, які використовуються в телебаченні.

16. Спектр ТВ сигналу та його характеристика.

РОЗДІЛ 2

ЕЛЕМЕНТИ ФОТОМЕТРІЇ. ЗАКОНИ ЗОРОВОГО СПРИЙНЯТТЯ