1.3 Принципи передачі відеозображень рухомих об’єктів

Для рухомих об’єктів яскравість у кожній точці безперервно зміню­ється. В телебаченні ці зміни дискретизуються і замінюються послідов­ною передачею нерухомих кадрів (рисунок 1.4). На приймальній сторо­ні ці кадри зливаються в безперервне зображення за рахунок інерційності органів зору людини.

Уі у₂ у₃

Рисунок. 1.4 - Приклад дискретизації рухомих об’єктів на кадри у фіксовані моменти часу

Таким чином, зображення в ТБ підлягає таким операціям:

1) розбиття на послідовні кадри;

2) передача кожного елемента з передавальної на приймальну сторону.

Така обробка отримала назву розкладання зображення в рядково-кадрову структуру.

Для скорочення обсягу інформації, що передається по каналу зв’язку, на передавальній і приймальній стороні вводиться єдиний про­токол розкладу-відтворення:

1) швидкість рядкової розгортки (частота, період);

2) кількість рядків у кожному кадрі;

3) частота кадрів і полів;

4) спосіб синхронізації і часові інтервали, які виділяються на передачу синхроімпульсів.

1.4 Основні параметри вітчизняного стандарту

Для однакового функціонування телевізійних систем, проведення певної уніфікації параметрів необхідно ввести єдиний протокол розкладу-відтворення. Різні країни мають свої стандарти та протоколи. Від­значимо параметри вітчизняного стандарту.

Рядкова розгортка:

• частота - 15625 Гц;

• період - Н = 64 мкс;

• тривалість рядкового гасячого імпульсу - 10,2 мкс;

- тривалість рядкового синхроімпульсу - 5,1 мкс;

2. Кадрова розгортка:

- кількість рядків в кадрі - 625;

• кількість полів - 2;

• кількість активних рядків - 575;

• тривалість кадрового гасячого імпульсу - 1,5 мс;

• тривалість кадрового синхроімпульсу - 192 мкс (3 Н);

• частота кадрової розгортки - 25 Гц;

• частота полів - 50 Гц.

Різниця між кількістю рядків у кадрі й активними рядками стано­вить 50 рядків, які використовуються для зворотного ходу кадрової розгортки, протягом якого екран гаситься, а по каналу зв’язку передається кадровий гасячий і синхроімпульс (рисунок 1.5).

Рисунок 1.5 - Особливості структури телевізійного кадру

В телебаченні одним із найважливіших параметрів є відеосигнал.

Відеосигнал - одновимірний електричний сигнал, отриманий на передавальній стороні в результаті розкладу за визначеним стандартом, який подається по каналу зв’язку для передачі на приймальну сторону (рисунок 1.6).

Рисунок 1.6 - Узагальнена структурна схема приймально-передавальних вуз­лів у телевізійній системі

Для спостереження форми відеосигналу можна скористатися осци­лографом. Рівень сигналу буде змінюватися від мінімального значення рівня чорного (відповідає темним ділянкам зображення) до рівня білого (максимальна яскравість зображення) (рисунок 1.7).

Рисунок 1.7 - Структура відеосигналу

Телевізійне мовлення для вітчизняного розподілу частот ведеться в діапазонах метрових хвиль МХ (І-ІІІ) та дециметрових ДМХ (ІУ-V) і розподіл по частотах поданий нижче.

I Канали 1,2 48.5...66 МГц.

II Канали 3...5 76...100 МГц.

III Канали 6...12 176...230 МГц.

IV Канали 21...34 470...582 МГц.

V Канали 35...60 582...790МГц.