Тема 4. Теорії механізмів виникнення конфліктів

Конфлікти виникають за однією із трьох формул. При цьому необхідно пам’ятати, що наведені нижче формули не можуть бути універсальним методом оцінки та вирішення будь-яких конфліктів. У багатьох випадках вони можуть бути лише орієнтиром у складному та суперечливому процесі управління конфліктами.

Перша формула конфлікту показує залежність конфлікту (КФ) від конфліктогенів (КФГ).

Конфліктогени – це слова, дії (або відсутність дій), які можуть призвести до конфлікту.

Схематично формула конфлікту має наступний вигляд:

Тип А КФГ₁ → КФГ₂ → КФГ ₃ → … → КФ,

де КФГ₁ – перший конфліктоген;

КФГ₂ – другий конфліктоген, відповідь на перший, більш сильний;

КФГ ₃ – третій конфліктоген, відповідь на другий, ще сильніший тощо.

Друга формула конфлікту показує залежність конфлікту (КФ) від конфліктної ситуації (КС) та інциденту (І) і виражається наступним чином:

Тип Б КС + І = КФ.

Конфліктна ситуація – це протиріччя, що накопилися у зв’язку з діяльністю суб’єктів соціальної взаємодії і які створюють підгрунття для реального протиборства між ними.

Інцидент – це збіг обставин, які є приводом для конфлікту.

Третя формула конфлікту показує залежність конфлікту (КФ) від декількох конфліктних ситуацій (КС). Її можна виразити наступним чином:

Тип В КС₁ + КС₂ + … + КС_n = КФ, при цьому n ≥ 2.

Тобто сума двох або більше конфліктних ситуацій призводить до конфлікту. Вирішення таких конфліктів зводиться до усунення всіх конфліктних ситуацій.

Модуль 2. Теорія та практика вирішення конфліктів Тема 1. Технології управління конфліктами

Вивчаючи цю тему, студенти повинні мати уяву про управління конфліктами. Воно може розглядатися у двох аспектах: внутрішньому та зовнішньому. Перший полягає в управлінні власною поведінкою у конфліктній взаємодії, другий аспект управління конфліктами відображає організаційно-технологічні сторони даного процесу. Саме їх необхідно розглянути.

Управління конфліктами як складний процес включає наступні види діяльності:

• прогнозування конфліктів та оцінка їх функціональної спрямованості;

• попередження конфлікту;

• регулювання конфлікту;

• вирішення конфлікту.

Управлінню конфліктами повинна передувати стадія його діагностики, тобто визначення основних складових конфлікту, причин його виникнення.

Також студенти повинні засвоїти основні методи управління конфліктами:

• структурні методи: роз’яснення вимог, використання координаційних механізмів, уточнення загальноорганізаційних цілей, створення обгрунтованих систем винагород;

• міжособистісні методи або стилі поведінки у конфлікті;

• внутрішньоособистісні;

• переговори;

• персональні (особистісні) методи;

• відповідні агресивні дії.

Форми завершення конфлікту: вирішення, врегулювання, затухання, усунення. Наслідки конфлікту. Критерії конструктивного вирішення конфліктів.

Умови конструктивного вирішення конфліктів: припинення конфліктної взаємодії, пошук спільних чи близьких за змістом точок зіткнення, зменшення негативних емоцій протилежної сторони. Фактори конструктивного вирішення конфліктів: час, третя сторона, своєчасність, рівновага сил, єдність цінностей, досвід.

Процес вирішення конфлікту: аналіз та оцінка ситуації, вибір способу вирішення конфлікту, формування плану дій, його реалізація, оцінка ефективності своїх дій. Стратегії виходу з конфлікту.