4. Опис лабораторної установки.

Схема лабораторної установки показана на рис. 3.4. В якості холодоагента використовується фреон Ф-12 (дифтордихлорметан СF₂Сl₂). Залежність тиску насиченої пари від температури наведена в табл. 3.1, звідки видно, що при Р=1,01 бар фреон Ф-12 кипить при температурі - 30°С, а, наприклад, при Р=6,60 бар кипить при температурі 25,1°С. Отже, стиснутий до тиску 6,6 бар фреон Ф-12 може бути сконденсований в конденсаторі 2 (рис. 3.1) при його охолодженні водопровідною водою, що має звичайно більш низьку температуру.

Манометри М₁ і М₂ служать для визначення тиску відповідно на вході і виході компресора. Секундна робота електродвигуна компресора визначається на основі вимірювань вольтметром напруги і амперметром лінійного струму.

У випарник 4 (рис. 3.4) подається попередньо нагріта в термостаті вода. Витрата води визначається за допомогою мірного бачка 5 (рис. 3.4), який має водомірну скляну трубку.

Для визначення температур t₁-t₆ служать термопари, ЕРС (електрорушійні сили) яких, визначаються за допомогою цифрового вольтметра.

Рис.3.4. Схема лабораторної установки.

Термопари (Т₁-Т_б) підключені до вольтметра через перемикач таким чином, що:

1 позиція відповідає температурі фреону на вході в компресор – t₁, ^оС;

2 позиція - температурі фреона на виході із компресора t₂, ^оС;

3 позиція - температурі фреона після виходу із конденсатора t₃, ^оС;

4 позиція - температурі фреона після виходу із дросельного вентиля t₄, ^оС;

5 позиція - температурі води на вході в випарник t₅, ^оС;

6 позиція - температурі води на виході із випарника t₆, ^оС.

Таблиця 3.1 Залежність від температури тиску насиченої пари фреону Ф-12.

t, °С	-40	-35	-30	-25	-20	-15	-10	-5	0
Р, бар	0,65	0,81	1,01	1,25	1,53	1,85	2,22	2,64	3,13
t, °С	5	10	15	20	25	30	35	40	45
Р, бар	3,67	4,29	4,97	5,74	6,59	7,53	8,56	9,69	10,9
t, °С	50	55	60
Р, бар	12,3	13,7	15,3

5. Методика проведення дослідів.

1. В конденсатор 2 (рис.3.4) із водопровідної мережі подати воду.

2. У випарник 4 (рис.3.4) подати попередньо підігріту в термостаті воду (t~30°С).

3. Ввімкнути електродвигун компресора холодильної установки.

4. Вимірювання, необхідні для виконання завдання, проводити 3-4 рази через рівні проміжки часу (10 хвилин). Заміри повторюються до досягнення стаціонарного режиму, тобто незмінності в часі значень усіх вимірюємих величин.

Результати вимірювань заносяться в таблицю 3.2. Для подальших розрахунків необхідно брати показання приладів, одержані при стаціонарному режимі роботи установки.

В табл. 3.2 Р₁, Р₂ – абсолютні значення тиску фреону (бар):

. (3.8)

Для визначення температур з виміряних ЕРС термопар ΔU (mВ) використовується тарировочна таблиця, в якій ΔU=0 відповідає температурі 0 ^оС. Якщо спай термопари, який термостатирується, знаходиться при кімнатній температурі, потрібна температура визначається з формули

, (3.9)

де t_к - кімнатна температура; t₀ - температура за тарировочною таблицею, що відповідає значенню ΔU.

Для контролю узгодженості вимірювань температури та тиску фреону в випарнику, необхідно за допомогою табл. 3.1 зіставити значення температури t₄ і тиску Р₁.

Таблиця 3.2. Протокол вимірювань.

Дослід	Електричні вимірю-вання		Тиск фреону, бар		Температура фреона, оС				Температура води, оС		Об’єм мірно-го бачка, л	Час напов-нення мірно-го бачка, с
	Нап-руга U, В	Струм, І, А	Р1	Р2	Перед комп-ре-сором, t1	Після комп-ре-сора, t2	Після конден-сатора, t3	Після дросе-ля, t4	На вході у випар-ник, t5	На виході із випар-ника, t6
1
2
3
4
Стаціонарні значення