2. Особливості організації оперативно-розшукової діяльності оперативних підрозділів податкової міліції. Характеристика елементів діяльності працівників податкової міліції.

У процесі реалізації оперативно-розшукових функцій працівники оперативних підрозділів ПМ виконують визначені дії в матеріальній і інтелектуальній сферах. Ці дії можна умовно розділити на основні і допоміжні. Переважна їхня більшість має на меті  боротьбу зі злочинами у сфері оподаткування. З визначеної сукупності різноманітних дій і складається діяльність оперативного працівника податкової міліції. Слід зазначити, що дані дії не повинні бути звичайним набором заходів, а підпорядковуватися визначеним правилам і грунтуватися на встановлених, закономірностях. Основною ціллю проведення всіх дій є процес пізнання, що стосовно до сфери ОРД здійснюється насамперед у формі сприйняттів і уявлень, що дозволяє досягти визначеного рівня знань. При цьому процес пізнання не може обмежуватися тільки емпіричним рівнем знань. Він припускає в якості обов’язкового елемента рішення раціональних прийомів пізнання і як слідство цього  досягнення більш високого (найчастіше абстрактного) логічного рівня знань із властивим йому складним вивідним характером.

Структурно діяльність співробітника оперативних підрозділів ПМ складають заходи організаційного і тактичного характеру. Самий же процес діяльності складається з таких основних послідовних стадій як: узагальнення, аналіз і оцінка наявної інформації; прогнозування оперативно-тактичної ситуації; планування своїх дій (на основі прогнозу); моделювання результатів запланованої роботи; матеріально-технічне забезпечення запланованих заходів; реалізація (виконання) запланованих заходів; аналіз і оцінка результатів виконаної роботи.

Варто підкреслити, що зазначені стадії є основними, що обов’язково входять у процес діяльності. Можуть бути і додаткові (не завжди обов’язкові) стадії, наприклад, при недостатності інформації для аналізу може бути здійснений її додатковий збір і ін.

1. Узагальнення, аналіз і оцінка наявної інформації.

На даній стадії здійснюється вивчення, аналіз і оцінка стану оперативної обстановки або іншої інформації. Вивчення наявної інформації необхідно для здійснення наступного аналізу досліджуваних явищ. Підлягаючому вивченню інформація повинна відповідати ряду вимог: об’єктивність (інформація повинна бути істинною); необхідна повнота (кількість інформації повинна бути достатнім для з’ясування сутності досліджуваного явища); відображати події і явища у досліджуваному періоді часу (інформація не повинна бути застарілою, а відбивати те явище, що підлягає вивченню).

Вивчення можна вважати закінченим, коли дослідник усвідомив основні положення наявної інформації і спроможний приступити до аналізу досліджуваного явища (оперативно-тактичної ситуації). Таким етапом є аналіз узагальнених даних, цілью якого являється визначення сутності явища, основних чинників його утворення, закономірності функціонування і подальшого розвитку, іншими словами - дати оцінку і прогноз досліджуваного явища. У "чистому" виді аналіз припускає розчленовування ситуації на окремі явища або елементи, але в практичній діяльності аналіз часто виконується разом із синтезом, при якому з окремих розрізнених елементів формується пізнання цілого явища.

Найчастіше для аналізу використовується так називаний вибірковий метод, на основі якого по обмеженому числу одиниць (вибіркової сукупності) можна скласти достатньо точну характеристику всієї маси окремих одиниць досліджуваної сукупності, відібраної з дотриманням визначених правил. Аналізу підлягають однотипні явища, частіше за визначений період часу, а також різнохарактерні явища, що спостерігаються під час аналізу. Найчастіше застосовується комбінований аналіз, що дозволяє, крім з’ясування сутності самого аналізованого явища, створити передумови для прогнозування (подальшого розвитку) досліджуваної ситуації. Слід зазначити, що, крім самої методики аналізу, оперативний працівник ПМ, виконуючи дану роботу, повинний використовувати знання, отримані в процесі вивчення різноманітних дисциплін (у першу чергу тих, що характеризують досліджуване явище), вміти їх синтезувати, стосовно до аналізованої ситуації. Дана стадія завершується оцінкою результатів аналітичної роботи й ухваленням рішення або про достатність бази для подальшої діяльності, або по збору додаткової інформації.

2. Прогнозування оперативно-тактичної ситуації.

Ця стадія діяльності полягає в "пророкуванні", а саме, як буде розвиватися досліджуване явище в майбутньому (без втручання в нього оперативного працівника). Власне кажучи, ця робота починає здійснюватися вже на етапі аналізу, що у сполученні з елементами прогнозування є обов’язковим при розробці оперативно-тактичних прогнозів. Іншими словами, аналіз дає оцінку явища в минулому і дійсному, а прогноз − у майбутньому. Тому, щоб вивчити майбутнє явище (у діяльності оперативного працівника це частіше протиправне діяння), необхідно враховувати не тільки дані про злочин, але й інші соціальні явища, що впливають на злочинність: соціально-економічні, політичні й інші. Це надасть можливість відповісти на запитання, чому, на підставі яких процесів передбачається, що умови дійсного періоду залишаться незмінними або зміняться в майбутньому і при якій уяві.

Прогнозування будь-якого явища здійснюється за допомогою визначених методів. У практиці найбільше часто застосовуються такі методи прогнозування:

• екстраполяція  побудова або вибір і наступне вивчення об’єкта (у вигляді моделі), який спроможний замінити досліджуваний об’єкт. Вивчення моделі дає нову інформацію про цей об’єкт, у тому числі інформацію про майбутнє його становище;

• експертні оцінки  метод прогнозування, заснований на одержанні й узагальненні даних по визначеному колу питань, відповіді на який дають спеціалісти відповідних галузей знань. По істоті вони (оцінки) є неформальним прогнозом, який заснований на досвіді та інтуіції спеціалістів.

Слід зазначити, що конкретні прийоми і методи прогнозування звичайно поєднують у собі елементи всіх названих груп і методів і переважання тих або інших ознак дозволяє віднести конкретну методику до однієї з названих груп. Може виникнути питання: навіщо оперативному працівнику, крім аналізу, необхідно і прогнозування, хіба недостатньо аналізу явища, щоб визначити свої дії по нейтралізації оперативно-тактичної ситуації? Рекомендується, що постановка даного питання буде не безпідставною у випадку, коли оперативно-тактична ситуація протягом визначеного часу не змінюється, що дозволяє оперативному працівнику розробити і здійснити комплекс заходів стосовно до теперішнього стану і досягти очікуваного результату в майбутньому. На жаль, на практиці "незмінних" ситуацій дуже мало і тому працівник оперативного підрозділу ПМ найчастіше змушений угадувати майбутній розвиток оперативно-тактичної ситуації, щоб підготувати сили та засоби і завдати "супротивнику" удар, що випереджає, заздалегідь визначивши найбільш уразливі місця.

3. Планування оперативним працівником підрозділу ПМ своїх дій.

Результати прогнозування розвитку оперативно-тактичної ситуації служать для оперативного працівника ПМ вихідним моментом при плануванні своїх дій по її нейтралізації (керування ситуацією). З усіх видів планів на даній стадії найбільш часто застосовуються: поточне планування та планування окремих заходів.

У план включаються заходи організаційного і тактичного характеру. Доцільно планувати заходи в хронологічному порядку їх виконання, особливо, якщо один із заходів випливає з іншого. У першу чергу плануються заходи, що можна виконати "не виходячи з кабінету", наприклад, встановлення особи по адресному бюро, перевірка за обліками ДПС, оформлення завдання на оперативну установку, оформлення різноманітних запитів і т.д. Найбільше складні заходи, наприклад, пов’язані з забезпечення проникнення та виводу негласних працівників із злочинного середовища, документуванням злочинних дій підозрюваних повинні плануватися дуже старанно з урахуванням усіх можливих чинників, у різноманітних варіантах виникаючої і мінливої обстановки. Як правило, по таких заходах складаються окремі плани. Особливо треба підкреслити необхідність ретельного планування оперативних комбінацій, як найбільше трудомісткого і складного засобу рішення оперативно-тактичних задач. Планування дуже відповідальний етап роботи, що дозволяє заздалегідь сконцентрувати зусилля на пріоритетних напрямках, здійснити перегрупування сил, залучити на визначальних напрямках додаткові сили і засоби, уникнути їхнього розпилення.

4. Моделювання результатів планованої роботи.

Дана стадія діяльності починається майже одночасно з плануванням і полягає в упорядкуванні моделі ситуації, що виникає після здійснення запланованих заходів. У цьому її основну відмінність від прогнозування розвитку оперативно-тактичної ситуації, при якому оперативний працівник припускає, що ситуація розвивається без його втручання (або втручання не переходить межу позначеного на момент прогнозування). Тут же оперативний працівник ПМ припускає, якою стане оперативно-тактична ситуація після виконання запланованих заходів (або здійснення окремого заходу). Навіщо це потрібно? Плануючи захід, забезпечуючи його виконання матеріально-технічними ресурсами і виконуючи його, оперативний працівник повинний знати, чим воно йому буде корисно. Це дозволить планувати найбільше оптимальні в даних умовах заходи та одержувати вихідну інформацію для подальшої роботи в плані перегрупування сил.

Слід зазначити, що моделювання результатів роботи не повинно бути догматичним, тобто необхідно передбачати декілька можливих варіантів. На практиці це виражається у такий спосіб: моделюється ситуація, коли всі заплановані заходи виконані і досягли поставлених цілей; заплановані заходи, у силу різноманітних причин, не цілком виконані, окремі з них не досягли поставлених цілей; основні з запланованих заходів не виконані.

Виходячи з зазначених положень і моделюється можлива оперативно-тактична ситуація. Слід зазначити, що найбільше часто моделюється друга проміжна ситуація, хоча варіанти подальшої роботи повинні передбачатися і для перший і для третьої.

6. Матеріально-технічне забезпечення планованих заходів.

Дану стадію діяльності представляють, в основному, організаційні заходи, ціль яких забезпечити оптимальну реалізацію планів. До зазначених заходів, наприклад, відносяться: створення оперативних і слідчо-оперативних груп, інструктаж членів СОГ; залучення сил і засобів інших служб ДПС, правоохоронних, і державних органів; забезпечення технічними і спеціальними засобами; забезпечення бланками документів; екіпірування різноманітних суб’єктів оперативної роботи і т.д. і т.п. При здійсненні зазначених заходів ініціатор повинний виходити з принципу "розумної достатності", що припускає залучення обгрунтованого обсягу сил і засобів, з огляду на критерії оптимальності. При упорядкуванні розрахунку на матеріально-технічне забезпечення запланованих заходів доцільно вивчити практику проведення аналогічних заходів іншими співробітниками, проаналізувати сильні і слабкі сторони забезпечення, а також результати (особливо негативні), із тим, щоб не припускати їх у своїй діяльності.

7. Реалізація запланованих заходів.

Можна сказати, що це самий відповідальний етап, заради якого здійснювалися раніше зазначені дії. У залежності від напрямків і функцій діяльності оперативних підрозділів ПМ ці заходи можуть бути спрямовані на: збір інформації про стан оперативної обстановки; пошук ознак, що свідчать про можливе вчинення злочинів і осіб, які у них беруть участь; документування злочинних дій підозрюваних; введення в розробку і виведення із неї оперативних джерел; придбання джерел оперативної інформації; попередження (припинення) злочинів; забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочинами і т.п.

Проведені заходи можна умовно розділити на такі види: основні (що безпосередньо досягають тактичні цілі); додаткові (що доповнюють основні); допоміжні (забезпечують виконання основних).

На конкретному прикладі можна проілюструвати кожний тип дій: оперативний робітник здійснює візуальне спостереження за особою, яка становить оперативний інтерес. У даному випадку його дії поділяються на: власне спостереження за об’єктом  ставиться до основних заходів; можливе візуальне спостереження за близькими зв’язками об’єкта  буде виступати додатковим заходом, результати якого можуть дати більш повну картину щодо діяльності об’єкта; використання при спостереженні засобів спеціальної техніки  забезпечує успішне виконання візуального спостереження, тобто основного заходу.

Розподіл може бути проведено і по інших критеріях (наприклад, комплексності, тривалості, спрямованості тощо).

Варто докладніше зупинитися на організації заходів: проведених особисто ініціатором; проведених іншими суб’єктами за завданням ініціатора.

Якщо в першому випадку ініціатор безпосередньо, беручи участь у проведенні заходу, має можливість оперативно реагувати на зміни ситуації, відхилення від плану, то у другому  усі можливі варіанти дій суб’єктів, у залежності від змін обстановки, необхідно передбачити заздалегідь (особливо це актуально при впровадженні негласних працівників у злочинне середовище і документуванні злочинних дій розроблювальних за допомогою негласних працівників, робітників інших підрозділів ДПС, представників громадськості). Таким чином, можна зробити висновок, що при реалізації таких заходів ініціатор виступає в ролі координатора, який управляє діями залучених суб’єктів.

8. Аналіз результатів виконаної роботи.

Заключна стадія діяльності носить аналітичний характер. Тут перевіряются висунуті гіпотези, наскільки виправдалося прогнозування ситуації, моделювання результатів роботи. У випадку якщо результати проведених заходів цілком відповідають моделюванню  ціль діяльності може рахуватися досягнутою.

Особливо треба зупинитися на аналізі й оцінці негативних результатів і недоглядів, із метою уникнути їх у майбутньому.

Таким чином, на цій стадії діяльності набувається досвід практичної роботи, виникають нові знання, виробляються алгоритми дій в аналогічних ситуаціях, тобто особистість оперативного працівника самовдосконалюється.

Викладене дозволяє визначити діяльність оперативного працівника як сукупність послідовних організаційно-тактичних дій розумового і прикладного характеру, спрямованих на формування конкретної задачі і виконання її найбільше оптимальними засобами для досягнення поставлених цілей, одержання нових знань, умінь і практичних навичок.