Мотиви активізації рухової діяльності дітей

Вроджена потреба в руховій діяльності. Інтерес до цікавого та доступного змісту. Таємничість, новизна (в основі цього лежить допитливість дітей, їхній пізна­вальний інтерес) — це можуть бути нова вправа, цікаві аксесуари, казковий сюжет, нове обладнання.

Наслідування дій однолітків та дорослих. Бажання досягти позитивних результатів. Прагнення самоствердитися у тому, що найкраще виходить (самореалізація).

самостійно організовувати знайомі ігри, розподі­ляти ролі, продумувати й ускладнювати правила. Саме такий підхід допоможе деяким дітям, які зви­кли перебувати під пильною опікою дорослих, до­цільно й цікаво організовувати власне дозвілля.

Активність та самостійність дітей у здобутті рухового досвіду допоможе сформувати у них здатність генерувати ідеї, асимілювати власний досвід, передбачати результати. Все це позитив­но позначиться на рівні їхньої рухової компетент­ності, формуванні активної життєвої позиції.

Для формування правильної самооцінки у дітей, їх самоствердження та самопізнання слід форму­вати у них віру у власні сили та можливості, ба­жання і намагання досягти значних результатів.

Особливості проведення різних форм роботи з фізичного виховання

Щоденні колективні заняття

з фізичної культури

Структура занять, зміст кожної структурної частини залежать від працездатності організму дитини (поступовість підвищення рівня працездатності, пік та зни­ження). Заняття проводяться дві­чі на тиждень в залі, тричі — на свіжому повітрі.

• Міні-заняття

Міні-заняття проводять на прогулянках з однією дитиною, двома або десятьма дітьми. Це різновид самостійної діяльнос­ті, проте під пильним контролем вихователя. Такі заняття прово­дять з дітьми, які мають висо­кі показники в руховій сфері та з тими, хто відстає. Тривалість — 5-15хв. Під час міні-занять слід дотримуватися послідовності та чергування високого та низького рівнів рухової активності.

^ Фізкультхвилинки

Під час фізкультхвилинок традиційно викону­ються вправи з таких вихідних положень: сидячи за столом, стоячи за столом, стоячи біля столу, що є, власне, копіюванням шкільної практики. Натомість корисно використовувати килим, що дасть змогу виконувати вправи з різних вихід­них положень: лежачи на спині, боці, животі, що корисно для корекції хребта, профілактики сколіозу, оскільки хребет при цьому перебуває в оптимальному положенні для розвантаження і розслаблення. На килимі можна виконувати ігрові вправи на розвиток гнучкості та рухливості хреб­та, що так важливо після перебування в статич­ному положенні: повзання по підлозі з опорою на кисті рук та коліна, як "собачки", "черепашки", "жучки", "змійки", з опорою на кисті рук та стопи ніг, як "слоники", "ведмеді" тощо.

Мовленнєво-рухливі фізкультурні хвилинки доцільно доповнювати загальнорозвивальними вправами (2-4) коригувального та імітаційного характеру з поворотами в різні боки, нахилами тулуба в протилежний бік від їхнього положення на занятті (прогинання тулуба назад, повороти вбік-назад, подивитися на п'яточку), повзанням, ходьбою на носочках. Хороводну рухливу гру доречно поєднувати з двома-чотирма загаль­норозвивальними вправами або одним-двома основними рухами (повзанням по підлозі, під­лізанням під дугами, розташованими по пери­метру килима). Варто поєднувати вправи для кистей рук та пальчикові ігри з трьома-чотирма загальнорозвивальними вправами на інтенсивне потягування, випрямляння та вигинання хребта, на розпрямляння грудної клітки, які виконують­ся з одночасними рухами рук угору, в сторони або в "в замку" за спиною тощо). В кінці кожної фізкультхвилинки — заспокійлива ходьба, вправи на розслаблення та відновлення дихання.

Здоровий спосіб життя має бути не лише засобом досягнення міцного здоров'я, а нор­мою щоденного життя.