2. Об’єкти договірних відносин

Об’єкти цивільних прав є потенційними об’єктами цивільних правовідносин, у тому числі договірних, якщо суб’єкти стануть учасниками цих відносин. Об’єктами цих суб’єктивних прав та обов’язків учасників правовідносин є конкретні матеріальні й нематеріальні блага, щодо яких учасники цих відносин здійснили певні дії, або щодо яких трапилися інші юридичні факти, що вплинули на ці права та обов’язки суб’єктів. Дії, поведінку, діяльність або бездіяльність не можна визначати об’єктом чи предметом договорів та інших цивільно-правових відносин, дії є підставою виникнення суб’єктивних цивільних прав, поряд з іншими юридичними фактами, та є фактичним змістом правовідносин.

Об’єкти цивільних правовідносин, у тому числі договірних, складаються з об’єктів суб’єктивних цивільних прав та обов’язків учасників цих правовідносин – це конкретні блага, із приводу яких в учасників цих правовідносин їх абстрактні можливості, потреби та необхідність перетворилися на суб’єктивні цивільні права та обов’язки внаслідок здійснення юридичних фактів (дій та подій).

3. Предмет договору

Для того, щоб визначити, що є предметом договору, проаналізуємо норми Цивільного кодексу та визначимо, у якому сенсі застосовує ці слова законодавець. Відповідно до ст. 177 ЦК гроші є різновидом речей, у свою чергу речі є об’єктами цивільних прав. Особливим об’єктом вважається майно, що містить у собі окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (ст. 190 ЦК). За ст. 179 ЦК річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки. Таким чином, річ та предмет є поняттями тотожними. Поняття «майно» є ширшим, оскільки містить у собі як окрему річ, так й інші поняття. Ст. 551 ЦК установлює, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме й нерухоме майно. Під предметом неустойки розуміється певна річ, сукупність речей тощо. За ст. 718 ЦК предметом договору дарування є речі, майнові права. За договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати … об’єкт (ст.. 875 ЦК). Власником об’єкту … результату … робіт … є підрядник (ст. 876 ЦК). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси (ст. 980 ЦК). Предметом договору управління майном може бути підприємство, ….майнові права та інше майно (ст. 1030 ЦК). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги (ст. 1078 ЦК). Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність … майнового права або речі … (ст. 1238 ЦК). У ст. 591 ЦК предмет застави розглядається як те, що підлягає реалізації. Норму ст. 577 ЦК «якщо предметом застави є нерухоме майно …» слід розуміти як «якщо заставленою річчю є нерухоме майно …». Норму ст. 581 ЦК «у разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика» слід розуміти як те, що предметом застави стає майнове право. Відповідно до ч. 4 ст. 576 ЦК предметом застави не можуть бути певні цінності, які є об’єктами права державної власності. Таким чином, якщо предмет договору – це річ, будь-яке майнове або немайнове благо, щодо якого суб’єкти правовідносин намагаються виникнення у них цивільних прав, то об’єкт цивільних прав – це річ, благо, на яке існує суб’єктивне право, тобто це суб’єктивне право виникло в суб’єктів внаслідок юридичних фактів, зокрема, договору. Вважаємо, що законодавець застосовує термін «предмет» для визначення речі, сукупності речей та інших благ, не пов’язуючи цей термін із майновими правами, які вже є, а тільки з тими правами, які виникнуть внаслідок виконання умов договору; предмет договору ні в якому разі не означає певні дії або діяльність. Так само можна тлумачити й ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України, за якою умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування та кількість продукції, а також вимоги щодо її якості, тобто, категорія «предмет договору» – це певна інформація про благо, що не є об’єктом прав. Як зазначено в ст. 656 ЦК, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який відсутній у продавця на момент укладення договору, а значить може бути відсутнє й суб’єктивне право на предмет договору. Таким чином, предмет зобов’язання або договору слід відмежовувати від об’єкта зобов’язання чи об’єкта інших цивільно-правових відносин, оскільки щодо предмету може й не бути цивільних прав, але якщо мова йде про об’єкт цивільно-правових відносин, то останній пов'язаний із суб’єктивними цивільними правами учасників цих відносин.

Предмет договору – це істотна умова договору про передбачуване благо, щодо якого існує можливість виникнення речового чи зобов’язального права у сторін договору після виконання зобов’язань. Наприклад, у покупця є гроші, для нього предметом договору буде товар. Як правило, ця категорія в Цивільному кодексі України не пов’язується із суб’єктивними правами осіб на це благо, а існує для встановлення певного правового режиму, це певна інформація про благо, що не є об’єктом цивільних прав, однак на підставі юридичних фактів ці права можуть виникнути у суб’єктів чи трансформуватися.