5. Правове регулювання договорів

Правове регулювання договорів полягає у встановленні порядку їх укладення та виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань, а також відповідальності за їх порушення, що регулюються Цивільним кодексом України. Одночасно не слід забувати, що джерелами договірного права є Конституція України, Господарський кодекс України, а також інші нормативні акти.

Існує думка, що договірне право може бути названо інститутом тільки особливої частини цивільної галузі. Динаміка договірних правовідносин регулюється також загальними положеннями про договір, а також нормами, що входять у склад загальної частини ЦК у цілому, а само загальної частини зобов’язального права (зобов’язання). Тому договірне право є комплексним інститутом цивільного права та неможливо вивчати навчальну дисципліну «Договірне право» та використовувати при укладенні договорів норми тільки особливої частини ЦК. Тільки комплексне вивчення правових норм, що стосуються договірних відносин, може дати позитивні результати.

Договір є особливим предметом регулювання при одній з найбільш розповсюджених моделей цивільно-правової норми – тої, що включає формулу: «якщо інше не передбачено договором».

Також, те, що можна назвати договірним правом, входить широкий набір різного роду актів за межами ЦК, до яких він адресує. ЦК та інші закони, що регулюють цивільні відносини, складають кістяк цивільного права у цілому, договірного зокрема. Слід говорити про широке розуміння терміну «законодавство» та в узькому: в узькому – це тільки закони, у широкому – закони та інші нормативні акти. Одним із способів захисту цивільних прав визнається незастосування судом акта державного органа або органа місцевого самоврядування, що суперечить законові. ЦК допускає у випадках, передбачених законом, визнання судом недійсними поряд з ненормативними також нормативних актів, що не відповідають законові або іншим правовим актам, що порушують цивільні права.

В Конституції України закріплений пріоритет правил міжнародних договорів щодо правил національних законів, якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж передбачені законом, то діють правила міжнародного договору.

Горизонтальна ієрархія правових норм полягає у вимогах: 1) новий закон має пріоритет щодо раніше прийнятого; 2) спеціальний закон витісняє загальний.

Норми окремих глав, присвячені різним типам договорів, витісняють правила загальних положень про зобов’язання, про договори. Принцип верховенства спеціальних норм носить генеральний характер та діє незалежно від того, чи закріплений він у нормах, присвячених відповідному договору, або ні.

Договори регулюються також звичаями – це правило поведінки, що ґрунтується на тривалості та багаторазовості його застосування. Звичай є обов’язковим до тих пір, доки не буде скасований закон, який санкціонує використання такого джерела. Застосування звичаїв – це визнання ролі децентралізованих засобів правового регулювання ринка у цілому та вільних договірних зв’язків.

Правовий звичай виконаний у вигляді норми, застосування якої санкціоновано волею законодавця. Ділові узвичаєння існують незалежно від такого санкціонування. Однак вони у рівному ступені виступають як засіб заповнення прогалин у договорі та нормативних актах.