2. Строки виконання у договорі

Зобов'язання, строк (термін) виконання яких є визначеним, підлягають виконанню саме у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання яких визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати (наприклад, початок навігації), піддягає виконанню з настанням цієї події.

Дострокове виконання боржником свого обов'язку згідно зі ст. 531 ЦК може мати місце лише у випадках, коли інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У деяких випадках право вимагати дострокового виконання зобов'язання надається кредиторові. Так, відповідно до ч. 1 ст. 107 ЦК кредитор юридичної особи, що припиняється шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, може вимагати від неї не тільки припинення зобов'язання, а й дострокового його виконання.

У тих випадках, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання такого зобов'язання у будь-який час. Боржнику для належного виконання обов'язку за цим зобов'язанням надається семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитора за умови, що обов'язок його негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

3. Позовна давність та її поширення на договори

- це строки, які обмежують можливість захисту права у примусовому порядку. Протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на захист свого порушеного цивільного права судом. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Строки позовної давності встановлюються законом та сторони за домовленістю не можуть скоротити або скасувати їх. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за письмовою домовленістю сторін. Межи дії позовної давності – це певна сукупність цивільних відносин, можливість юрисдикційного захисту прав за якими обмежена встановленими строками позовної давності.

Порушене право підлягає захисту у суді незалежно від спливу строків позовної давності, якщо:

• Сторони спору не заявили про її застосування до винесення судом рішення;

• Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, які унеможливлюють або ускладнюють звернення кредитора за захистом і виникнення яких не залежить від його волі (юридична необізнаність позивача, хвороба тощо).

Норми про позовну давність поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятками:

1. вимог вкладників про видачу вкладів, внесених до банку (фінансової установи), вклад або частина його підлягають видачі в будь-який час на першу вимогу вкладника.

2. вимог, які випливають з порушення особистих немайнових прав, оскільки вони є, як правило, безстроковими, за винятками, прямо передбаченими законом.

3. вимог про відшкодування шкоди, завданої життю або здоров'ю особи, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Проте такі вимоги задовольняються не більше ніж за три роки, що передують пред'явленню позову.

4. вимог власника або іншого володільця про усунення будь-яких порушень його права, хоча ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Оскільки названі порушення мають триваючий характер, то постійно відсувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права власника або іншого володільця.

5. вимог власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

6. вимог страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

7. інших вимог, передбачених законодавством.