За співвідношенням між ставкою податку та величиною доходу:

• прогресивні податки – податки, середня ставка яких зростає із ростом суми доходу;

• регресивні податки – податки, середня ставка яких знижується із зростанням суми

доходу;

• пропорційні податки – податки, середня ставка яких є незмінною і не залежить від

величини доходу.

4. За способом стягнення податків:

   • прямі податки – податки, що стягуються з доходів;

   • непрямі податки – податки, що включаються до ціни продукції.

5. За об’єктом оподаткування:

   • податки на доходи підприємства, організацій та громадян;

   • податки на майно, землю, транспортні засоби тощо;

   • податок на додану вартість;

   • інші податки.

6. За суб’єктом оподаткування:

   • податки, які сплачують підприємства та організації (юридичні особи);

   • податки, які сплачують громадяни (фізичні особи).

Кожен податок містить такі елементи:

• об’єкт оподаткування – предмет, що підлягає оподаткуванню (дохід, майно, товари);

суб’єкт податку (або платник податку – фізична або юридична особа, на яку

законом покладено обов’язок сплачувати податок;

• джерело податку – дохід суб’єкта (заробітна плата, прибуток тощо), з якого

сплачується податок;

• одиниця оподаткування – одиниця виміру об’єкта податку (для прибуткового

податку – грошова одиниця, для земельного – гектар квадратний метр земельної

ділянки та інш.);

• податкова ставка – величина податку на одиницю оподаткування;

• податкові пільги – повне або часткове звільнення юридичних та фізичних осіб

від податків. Вони є одним із елементів податкової політики і переслідують як

економічні так і соціальні цілі. Використовуючи податкові пільги держава регулює

певні економічні процеси, а також забезпечує соціальний захист окремих груп

населення та видів діяльності. Найбільш поширеними є такі види податкових пільг: неоподатковуваний мінімум доходів, податкові скидки (наприклад, для підприємств

окремих галузей, регіонів), виключення з оподаткованих доходів деяких витрат

платників податків, повернення раніш оплачених податків (податкові амністії),

звільнення від сплати деяких податків та інші.

Оптимальна система оподаткування повинна відповідати таким вимогам:

• вона повинна носити анти циклічний характер, сприяти стабілізації, оздоровленню та піднесенню економіки країни, її пропорційному та збалансовану розвитку;

• кожен податок повинен мати цільове призначення, конкретний вид видатків у

бюджеті, на покриття яких цей податок стягується. Наприклад, податки, що

стягуються з населення, повинні фінансувати соціальні програми; рентні платежі,

податки на майно, природні ресурси тощо повинні направлятися на структурну

перебудову економіки. Знеособлений податок зумовлює його непродуктивне

використання з боку уряду;

• умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникам податків,

не допускати довільного тлумачення;

• платники податків мусять мати інформацію, на які цілі використовуються кошти,

стягнені з них у формі податків;

• нові податки можуть вводитися тільки для покриття відповідних витрат, а не для

ліквідації бюджетного дефіциту;

• система оподаткування мусить мати мінімум необґрунтованих пільг, бути

ув’язаною із загальною політикою ціноутворення та оплати праці;

• витрати на утримання податкових служб та реалізацію податкових служб та

реалізацію податкового законодавства, зокрема у стягненні податків, мусять бути мінімальними;

• податки слід стягувати у зручний для платників час і сприятливими для них

методами;

• ставки податків не повинні перевищувати аналогічних ставок в сусідніх країнах.

В іншому випадку в ці країни буде проходити перелив капіталу;

• система оподаткування повинна бути рівною та справедливою для всіх платників

податків, тобто передбачати захист економічних інтересів підприємств, які

працюють успішно, та диференціацію ставок оподаткування для тих, хто створює

національне багатство країни, і тих, хто його перерозподіляє;

• система оподаткування мусить бути одночасно і відносно стабільною і гнучкою.

Гнучкість системи оподаткування полягає в тому, що вона повинна адекватно

відповідати економічному та соціальному станам країни. Разом з тим, необхідно

виключати часті перегляди законодавчих актів, бо це дезорганізує підприємницькі

структури, не дозволяє планувати свою фінансово-економічну діяльність.

Зобов’язання та відповідальність платників податків

Облік платників податків здійснюється державними податковими адміністраціями чи

іншими державними органами у відповідності з законодавством.

Ставки податків і зборів встановлюються Верховною Радою України, місцевими Радами народних депутатів у відповідності з законодавством і не можуть змінювалися протягом бюджетного року, якщо інше не передбачене законодавчими актами України.

Платники податків зобов'язані:

- вести бухгалтерський облік одержаних доходів від господарської або іншої діяльності у відповідності з чинним законодавством і нормативними документами про бухгалтерський облік на підприємствах.

- подавати у встановлені терміни в податкову інспекцію податкові декларації про доходи та іншу бухгалтерську звітність;

- в повному обсязі та своєчасно вносити платежі до бюджету.

За невиконання вимог по податковій системі державні податкові адміністрації мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій, фізичних осіб фінансові санкції у виді стягнення до бюджету.

Госпрозрахунок - метод господарювання, спрямований на досягання матеріальної зацікавленості підприємства та працівників в результатах виробничої діяльності або госпрозрахунок - це система господарювання, спрямована на досягнення максимальних результатів при оптимальних витратах.

Сутність госпрозрахунку проявляється в його принципах:

1. основним принципом госпрозрахунку є самоокупність або самофінансування.

З 1975 по 1986 р. діяв принцип самоокупності, тобто підприємства за рахунок власних доходів мало відшкодувати поточні витрати і отримати певну суму прибутку (рівень рентабельності був директивним показником, тобто затверджувався вищестоящою організацією), а гроші на розвиток виробництва виділяла вищестояща організація та держава.

З 1986 р. було запроваджено принцип самофінансування, тобто підприємство за рахунок власних доходів мало відшкодувати не тільки поточні витрати і отримати прибуток, але й забезпечити розвиток виробництва.

2)принцип матеріальної зацікавленості працівників у результатах виробничої діяльності при госпрозрахунку визначається порядком використання прибутку, що лишається в розпорядженні підприємства: чим більше прибутку отримає підприємство, тим більше йде на фонд заохочення (надбавки , премії), у фонд соціального розвитку (отримання путівок),фонд розвитку виробництва (впровадження нової техніки ,покращення умов праці)

3) принцип матеріальної відповідальності

Наприклад:

• за виконання плану доходів: якщо план по доходах не виконано, премія не виплачується;

• за обгрунтовані скарги, що надійшли на роботу даного підприємства: у випадку наявності скарги премія не виплачується;

• за недотримання показників якості роботи: якщо оцінка по якості 4 бали виплачується вся нарахована премія, якщо 3 бали - 50% премії, менше 3-х балів - премія не виплачується;

4) Господарсько-оперативна самостійність, що характеризується наявністю розрахункового рахунку в банку, правом найму та звільнення працівників, правом укладати угоди.

Схему розподілу доходу – див. у додатку.

Приклади розподілу доходу :

ПРИКЛАД 1

Визначити прибуток, що лишається в розпорядженні об’єкту , якщо тарифні доходи з ПДВ - 8000тис. грн.; доходи від сторонніх організацій -1300 тис. грн.; фонд оплати праці (ФОП) - 2500 тис. грн.; матеріальні витрати 2600 тис. грн.; пільги по оподаткуванню 120 тис. грн.

1) визначаємо загальну суму доходів: Д = Дт+Дсо

Д = 8000+1300=9300 тис. грн.

2) визначаємо суму ПДВ

ПДВ=(Д*20,0)/100,

де 20,0- ставка ПДВ , %

ПДВ = (9300 * 20,0) / 100 = 1860 тис. грн.

3) визначаємо чистий доход Дч=Д-ПДВ

Д_ч = 9300-1860=7440 тис. грн.

4) для того щоб визначити прибуток балансовий, спочатку слід розрахувати:

4.1 нарахування на зарплату Н3 = (ФОП*36,69)/ 100,

де 36,69 - норматив нарахувань на зарплату, %.

НЗ = (2500 • 36,69) / 100 = 917,25 тис. грн.

4.2 визначаємо загальну суму експлуатаційних витрат: Е = ФОП + НЗ + МВ

Е = 2500 + 917,25 + 2600 = 6017,5 тис. грн.

4.3 визначаємо прибуток балансовий

Прб =Д_ч-Е

Прб= 7440,0-6017,5= 1422,5 тис. грн.

5) визначаємо прибуток оподатковуваний

Проп = Прб - пільги

Проп =1422,5-120,0= 1302,5 тис. грн.

6) визначаємо суму податку з прибутку

Под = (Проп*25,0)/ 100,

де 25,0 - ставка податку з прибутку за діючим законодавством, %

Под = (1302,5*25,0)/100=325,6 тис. грн.

7) визначаємо прибуток в розпорядженні об’єкту

Прро = Прб - Под

Прро =1422,5-325,6=1096,9 тис. грн.

ПРИКЛАД 2

Визначити прибуток у розпорядженні об’єкту ,якщо тарифні доходи з ПДВ 8600,0 тис. грн. , чисельність працівників 30 шт. од., середньомісячна зарплата 1480 грн., матеріальні витрати 2500 тис. грн. Прибуток від сторонніх організацій 820 тис. грн. 1) визначаємо чистий доход

Дч = Дт-ПДВ

1.1.Визначаємо ПДВ ПДВ = (Дт*20,0)/ 100

ПДВ = (8600,0*20,0) / 100 = 1720,0 тис. грн.

1.2. Дч = 8600,0-1720,0=6880,0 тис. грн.

2) Визначаємо загальну суму експлуатаційних витрат Е = ФОП + НЗ + MB

2.1. ФОП = Зср • Росн. • 12

ФОП = 1480,0 • 30 • 12 = 532800,0 грн. = 532,8 тис. грн.

2.2. визначаємо НЗ

НЗ = (ФОП*36,69)/100

НЗ = (532,8 * 36,69) / 100 = 195,5 тис. грн.

2.3. Е = 532,8 + 195,5 + 2500,0 = 3228,7 тис. грн.

3) Визначаємо прибуток від основної діяльності

Просн = Дч-Е

Просн =6880,0-3228,7=3651,3 тис. грн.

4) Визначаємо прибуток балансовий

Прб = Просн +Прсо

Прб = 3651,3+820,0=4471,3 тис. грн.

За умовою задачі підприємство не має пільг по оподаткуванню, отже Проп = Прб

5) Визначаємо суму податку з прибутку

Под = (Проп • 25,0)/ 100

Под = (4471,3*25,0) / 100 = 1117,8 тис грн.

6) визначаємо прибуток в розпорядженні об’єкту

Прро = Прб - Под

Прро = 4471,3-1117,8=3353,5 тис. грн.

ПРИКЛАД 3

Визначити прибуток, що лишається в розпорядженні підрозділу, якщо тарифні доходи без ПДВ 5984,0 тис. грн. ФОП – 1380,0 тис. грн.; MB - 4200 тис. грн.; прибуток від сторонніх організацій 750,6тис.грн.; пільги по оподаткуванню 125,0 тис. грн.

1) визначаємо нарахування на зарплату НЗ = (ФОП*36,69)/ 100

НЗ = (1380,0*36,69) / 100 = 506,3 тис. грн.

2) визначаємо експлуатаційні витрати (загальну суму): Е = ФОП + НЗ + MB

Е = 1380,0 + 506,3 + 4200,0 = 6086,3 тис. грн.

3) Визначаємо прибуток від основної діяльності

Просн=Дч-Е

Просн = 5984,0-6086,3= -102,3 тис. грн.

Отже, по основній діяльності об’єкт зв'язку збитковий.

4) Визначаємо прибуток балансовий

Прб = Просн +Прсо

Прб = -102,3 + 750,6 = 648,3 тис. грн.

5) Визначаємо прибуток оподатковуваний

Проп = Прб - пільги

Проп = 648,3-125,0=523,3 тис. грн.

6) Визначаємо суму податку з прибутку:

Под = (Проп * 25,0)/ 100

Под = (523,3*25,0) / 100 = 130,8 тис. грн.

7) Визначаємо прибуток в розпорядженні об’єкту

Прро = Прб - Под

Прро = 648,3-130,8 = 517,5 тис. грн.

Кошторисне фінансування - це система господарювання, сутність якої полягає в тому, що всі доходи, отримані об'єктами зв'язку, перераховуються у вищестоящу організацію, яка, в свою чергу, розподіляє їх в межах запланованого кошторису витрат.

Матеріальна зацікавленість при кошторисному фінансуванні проявляється через додаткові нарахування до ФОП - 0,2-0,3 грн. за кожну понадпланову гривню доходів і за кожну гривню економії експлуатаційних витрат.

Наприклад:

Визначити середньомісячну зарплату по плану та по звіту за умови, що підрозділ працює по системі кошторисного фінансування, якщо доходи тарифні по плану 3960 тис. грн., по звіту 3970 тис. грн. Витрати експлуатаційні по плану 2405 тис. грн., по звіту 2400 тис. грн., чисельність працівників - 24; ФОП по плану - 515 тис. грн.

1) визначаємо середньомісячну зарплату по плану

Зср = ФОП / (Рекв. • 12)

Зср = 515000 / (24 • 12) = 1788,19 грн.

2) визначаємо на яку суму перевиконали план доходів Д дод = Дзв. - Дпл.

Ддод = 3970 - 3960 = 10 тис. грн.

3) визначимо на яку суму зменшилися експлуатаційні витрати порівняно з планом

Еек = 2405-2400 = 5 тис. гри.

4)визначаємо додаткові нарахування до ФОП за перевиконання плану доходів та економію витрат

(10+5) * 0,2 = 3 тис. грн.,

де 0,2 - норматив додаткових нарахувань до ФОП, грн.

5) визначимо ФОП по звіту

ФОП = 515,0 + 3,0= 518,0 тис. грн.

6) визначаємо середньомісячну зарплату по звіту:

Зср = 518000 / (24 • 12) = 1798,6 грн.

Основна вада цієї системи полягає в тому, що вона спонукає підрозділи занижувати план доходів та завищувати план експлуатаційних витрат.

Основні показники, що доводяться до підрозділів в межах кошторисного фінансування:

1. Експлуатаційні витрати - всього, в тому числі:

1. ФОП

2. НЗ

3. А (Амортизаційні відрахування )

4. МЗ (Матеріали і запчастини)

5. Ел (Електроенергія)

6. Опалення та комунальні платежі та інші витрати

2. Витрати за рахунок прибутку - всього, в тому числі:

1. Виплати, передбачені колдоговором (матеріальні заохочення, надбавки за роз'їздний характер роботи, утримання об'єктів соціальної сфери...)

2. Оплата податків та зборів (податок на землю, податок з власників автотранспорту)

2.3.Оплата ПДВ

Крім того, в кошторисі витрат затверджуються контрольні показники:

1. доходи тарифні з ПДВ і в т.ч. ПДВ

2. загальна сума доходів, в тому числі доходів від сторонніх організацій

3. прибуток від сторонніх організацій

4. нормативи відрахувань до ФОП (за 1 грн.)

1. понадпланових доходів

2. економії витрат

Кошторис затверджується щоквартально до 15 числа першого місяця кварталу.

До 1975 року в галузі зв'язку діяла система кошторисного фінансування. В 1975 році було розроблено внутрішні ціни на продукцію зв'язку; з'явилася можливість обчислювати загальний обсяг кожного підприємства в грошовому вимірі, а значить, можливість перерозподіляти тарифні доходи на власні доходи кожного підприємства.

Суть методики перерозподілу доходів полягала в тому, що раз на 5 років вищестояща організація доводила до підприємства коефіцієнт співвідношення тарифних та власних доходів (для цього співставляли обсяг продукції в грошовому вимірі та суму тарифних доходів).

Якщо коефіцієнт був менше 100% - це означало, що підприємство має надлишок тарифних доходів, який перераховувався у вищестоящу організацію.

Наприклад: якщо тарифні доходи 800 тис., а коефіцієнт 70%, це означає, що власні доходи: Двл. = (800 • 70) / 100 = 560 тис. 260 тис. - це надлишок, який перераховується у вищестоящу організацію.

Якщо ж коефіцієнт був більший 100%, це означало, що підприємство не має достатньої суми тарифних доходів для створення власних доходів.

Наприклад: якщо Дт - 700 тис, а коефіцієнт 120%, Двл=(700*120)/100=840тис.,отже всі тарифні доходи (700 тис.) підприємство лишає собі і ще 140 тис.(840-700) йому перераховує вищестояща організація у вигляді асигнувань.

Отже, з 1975 року підприємства зв'язку перейшли на госпрозрахунок. З 1975 по 1986 p.p. підприємство працювало за принципом самоокупності.

З 1986 по середину 90-х років на принципі самофінансування.

Внутрішні ціни на продукцію зв'язку останній раз переглядалися в 1992 році. З часом вони застаріли за рахунок високих темпів інфляції.

В 1997 році їх відмінили і галузь зв'язку повернулася до системи кошторисного фінансування, яку ще у 1975 році відмінили, як таку, що не забезпечує матеріальної зацікавленості працівників в роботі.

В сучасних умовах кошторисне фінансування запроваджувалось в два етапи:

• на 1-му етапі реструктуризації галузі (1997-1999 p.p.) кошторисне фінансування "замикалося" в межах області, тобто всі тарифні доходи отримані в районі, місті, селі перераховувались на субрахунок ОБЛТЕЛЕКОМу , який перерозподіляв ці доходи в межах запланованих кошторисів витрат;

• на 2-му етапі реструктуризації галузі ( з 1999 р. по сьогодні) відбувається повна централізація доходів у ВАТ "УКРТЕЛЕКОМ" і фінансування філіалів у межах запланованих кошторисів витрат.