Тема 8. Імпорт-експорт-імпорт послуг

1. Міжнародні інжинірингові послуги.

2. Міжнародні лізингові послуги.

3. Міжнародний туризм.

Міжнародні інжинірингові послуги.

Міжнародний інжиніринг – діяльність по наданню комплексу послуг виробничого, комерційного і науково-технічного характеру, що робляться інжиніринговою фірмою фірмам-клієнтам при будівництві складних інженерних споруджень, великих промислових комплексів (АЕС, греблі, тоннелі).

Комплекс послуг інжинірингових фірм може бути наступним:

1. Розробка конструкторсько-технологічної документації (КТД);

2. Розробка технологій у різних сферах інженерної діяльності;

3. Вибір оптимальних варіантів будівництва споруджень, постачання устаткування, машин і матеріалів;

4. Проведення вишукувань і пусконалагоджувальних робіт (геолого-розвідувальна робота, оптимальний варіант керування виробництвом, оптимальні технології);

5. Економічне прогнозування;

6. Супровід проектів – надання консультацій, постановка нових версій проекту, навчання фахівців у фірмі-клієнті.

Дослівно “інжиніринг” – інженерне мистецтво.

Контракти в міжнародному інжинірингу мають свою специфіку, а саме базові умови контракту містять ті ж розділи, що і контракти на купівлю-продаж товарів, а додаткові умови й особливо додатка до контракту в міжнародному інжинірингу відрізняються докорінно від типових контрактів на купівлю-продаж товарів.

У додаткових умовах до контракту по міжнародному інжинірингу докладно обмовляється основний комплекс послуг за даним контрактом, наприклад, розробка специфікації на закупівлю великої партії обчислювальної техніки.

Оплата контрактів по міжнародному інжинірингу найчастіше виконується у виді 100%-го авансу. Контракти в міжнародному інжинірингу короткострокові, тому що в базах даних інжинірингових фірм зберігаються типові рішення по інжинірингових послугах у різних сферах діяльності.

Відповідно до міжнародного поділу праці інжинірингові фірми в основному спеціалізовані.

Міжнародні лізингові послуги.

Лізинг – фінансово-торгова операція, при якій лізингова фірма купує у фірми-виробника визначене устаткування і передає його за плату орендарю на певний строк.

Існує 6 основних типових норм міжнародного лізингу:

1. Експортний лізинг.

деньги гроші обладнання Країна А Країна В

ЛФ – лізингова фірма;

Пр – виробник;

Орен. – орендар.

Гроші йдуть у федеральний бюджет. Розрахунки здійснюються на державному рівні.

2. Імпортний лізинг.

гроші Обладнання гроші Країна В - отримувач Країна А - виробник

Розрахунки між країнами.

3. Т

   обладнання

   ранзитний лізинг.

гроші гроші (%) Країна С Країна А обладнання Країна В

Усі суб'єкти знаходяться в різних країнах.

4. Зворотний лізинг.

здача обладнання в оренду Орен Пр ЛФ обладнання

Лізингова фірма здобуває устаткування і здає його ж в оренду. Орендар і виробник – одна особа. Він розраховується продукцією, зробленої на цьому ж (орендованому) устаткуванні. Хід подій – безгрошовий або з частковою оплатою.

Завод випускає верстати, у нього відбувається затоварення, завод знаходить лізингову фірму, що як би купує верстати і здає їх в оренду заводу; завод розплачується продукцією з цих верстатів.

Орендар просить заплатити виробнику за устаткування, а потім повертає гроші з відсотками.

5. Лізинг постачальника.

гроші купля-продажа здає в оренду суборенда

Лізингова фірма здобуває у виробника устаткування, здає його в оренду виробнику, що, у свою чергу, здає продукцію вдруге орендодавцю. Суборендатор розраховується з виробником. При цьому сполучається зворотний лізинг і звичайна оренда.

6. Складний лізинг.

Страна В Країна А країна В гроші (%) суборенда купля-продажа Орен ЛФ2 гроші (%) оренда

В операціях беруть участь дві або кілька лізингових фірм, розташованих у різних країнах. На цій схемі виробник, орендар і одна з лізингових фірм розташовані в одній країні – У, а інша лізингова фірма – у країні А.

Виробник продає устаткування в іншу країну лізинговій фірмі. Ця фірма прийняла рішення передати устаткування в оренду іншій лізинговій фірмі в тій же країні, де і виробник, вона не буде використовувати устаткування, а передасть його в оренду орендарю.

Найбільші лізингові фірми світу:

1. “Горфрей-Девіс” Англія;

2. “Кенінг-Мотор” Англія;

3. “Бермон лізинг” США;

4. “Фюл-Карон” Франція.

З розвитком міжнародних лізингових операцій з'явилася потреба в розділі ринків, що обумовило появу національних асоціацій лізингових фірм, а так само лізингових клубів. Прикладом лізингового клуба може служити організація “Інтерлиз”, у якій беруть участь лізингові фірми: Англії, Бельгії, Данії, Німеччини, Голландії, Італії, Іспанії, Норвегії, Франції, Швеції і Швейцарії.

Міжнародний туризм.

Послуги в США – 70%, Німеччини – 40%, Італія – 37%.

Основні терміни, визначення і поняття:

Туристичні агентства – фірми, що виконують роль посередників між туристсько-операторськими фірмами й обслуговуючими підприємствами з однієї сторони і клієнтами-туристами – з іншої.

Туристичні агентства або організують тури, пропонують тури операторськими фірмами, або займаються наданням окремих видів послуг індивідуальним туристам або групам, при цьому встановлюючи безпосередні зв'язки з транспортними організаціями, готельними корпораціями й екскурсійними бюро. Продаж турів здійснюється за цінами, установленим туроператорами і зазначеними в їхніх проспектах.

Туроператорські фірми – виступають посередниками між підприємствами туристичної індустрії й агентствами. Вони реалізують тури від свого імені через туристичні агентства або безпосередньо клієнтам. Найчастіше туроператори орендують на основі довгострокових контрактів готельні комплекси, транспортні засоби, тим самим, забезпечуючи їхнє максимальне завантаження, і за це одержують значні знижки.

Туристичні корпорації – це великі підприємства, що поєднують коло фірм, що надають різні види туристичних послуг. Вони в значній мірі монополізували ринок туристичних послуг і перетворилися в могутні міжгалузеві господарчі, виробничо-господарські комплекси, в які входять транспортні компанії, банківські, страхові, готельні комплекси й ін.

Життєвий цикл туристичного продукту – це еволюційний процес надання туристичних послуг вчасно, що містить 4 основних етапи: розробка, запуск, зрілість, занепад.

Індустрія міжнародного туризму дуже прибуткова, наприклад: США заробляють у рік на міжнародному туризмі близько 58 млн. дол. У міжнародному туризмі більший відсоток прибутку приносять найбільші готельні комплекси. У світі нараховується близько 100 так званих “готельних ланцюгів” із загальним числом готельних номерів близько 2 млн.

Готельний ланцюг – транснаціональна інфраструктура готельних корпорацій. Ведучими з готельних ланцюгів є: Холидей, Шеротон і Хилтон. Особливістю готельних ланцюгів є мережа готельних комплексів по всіх континентах планети. При цьому готельні ланцюги найчастіше роблять комплекс послуг, крім проживання (проведення міжнародних нарад, спортивних змагань, надання транспортно-страхових послуг).

В умовах, коли конкуренція в туристичному бізнесі висока, власники туристичних компаній пропонують дисконтні програми, наприклад, поширюються дисконтні картки, що надають право безкоштовного користування клієнту при екскурсійному обслуговуванні, технічним устаткуванням конференц-залом, факсимільним зв'язком, Інтернетом. Потім реалізуються також у цих цілях дорожні чеки, його ще називають туристичним чеком, під яким розуміється платіжний документ – зобов'язання виплатити позначену в ньому суму валюти його власнику. На відміну від пластикових карток для придбання дорожнього туристичного чека не обов'язково мати рахунок у банку.

У Європі з 1968 р. широку популярність придбав єврочек – це чек у європейській валюті, що виписується банком без попереднього внеску клієнтом готівки в рахунок банківського кредиту терміном до одного місяця. Чек оплачується в будь-якій країні-учасниці угоди “Єврочек”, до яких відноситься Євросоюз (ЄС).

Привабливість міжнародного туризму в країнах промислово розвинутих природно вище, ніж у тих, що розвиваються, і на громадян цих країн приходиться 70-75% світового обсягу турів. Понад 60% усіх туристів планети відвідують, у свою чергу, промислово розвиті країни.

Найважливішим фактором, що визначає географію туризму у світі, є економічний. Загальна діяльність розвинутих країн у сфері туризму була оцінена комісією ЄС, що публікувала основні тенденції розвитку туризму на період 2000-2010 р. Зокрема в ньому відзначається:

1. У Європі прийдеться витримувати тверду конкуренцію за доходи від туризму, що зажадає від європейської індустрії туризму підвищення якості наданих послуг;

2. Подорожі стануть більш частими, але менш тривалими, тому що витрати на одну поїздку знизяться;

3. Число поїздок на планеті буде збільшуватися за рахунок міжконтинентальних подорожей з Європи в Америку, Азію й Океанію. (США заробляє 58 млн. дол., Італія – 27 млн.дол., Франція – 27 млн.дол., Іспанія – 25 млн.дол.);

4. Серйозні зміни ринкової кон'юнктури перестануть бути проблемою для індустрії туризму, тому що вдалий маркетинг буде сприяти їхньому вигідному використанню. Для цього буде потрібно активне співробітництво між державами і частками туристичними структурами;

5. Використання повітряного транспорту буде розширюватися завдяки збільшенню числа зручних прямих рейсів;

6. Групи, включаючи сімейні, будуть по чисельності зменшуватися, тому що буде можливість усе більш гнучкого вибору програми відпочинку;

7. В міру усе більш активного впровадження комп'ютерних систем будуть зменшуватися терміни бронювання готельних місць;

8. Активніше інших будуть подорожувати дві вікові групи – люди літнього віку і молодь;

9. Буде продовжувати рости попит на туризм, зв'язаний з відвідуванням культурних визначних пам'яток і з активним відпочинком;

10. Стан навколишнього середовища стане одним з домінуючих факторів залучення туризму, одержить розвиток екологічний туризм;

11. Маркетингове сегментування ринку стане більш чітко вираженим у міжнародному туризмі, тобто пропозиція необхідна буде підбудовувати під потреби кожної групи туристів.

Економіка туристичної фірми і структура керування туристичної фірми визначається її задачами й обсягом послуг, що робляться. Звичайно в цій структурі передбачаються відділи по організації посередницьких операцій, маркетингової діяльності, рекламі, а також передбачені групи гідів-перекладачів. Економіка туристичних фірм будується на базі детального аналізу ринку туристичних послуг. При цьому аналізуються основні наступні фактори:

• Мети поїздки – відпочинок, бізнес, навчання, шопінг;

• Географічні фактори – відпочинок на морі, у горах, зимовий туризм, інтерес до культурних і архітектурних цінностей;

• Вікові групи: школярі, студенти, дорослі туристи, пенсіонери, сім’я;

• Економічні потреби і престиж, економія часу і зусиль при досягненні комфорту, прагнення належати до визначеної соціальної групи.

Процес створення будь-якої туристичної програми з метою мінімальних ризиків і одержання максимального прибутку починається з розробки загальних цілей. Потім виробляються попередні прогнози, засновані, насамперед, на вивченні попиту та пропозиції конкурентів. Велике значення для економіки фірми має правильно розроблена рекламна компанія (туристичні фірми на рекламу витрачають 20-30% свого прибутку). Рекламною компанією займаються звичайно туроператори. У туристичному бізнесі просування туристичного товару дуже утруднено, тому ведучі фірми обов'язково беруть участь на міжнародних ярмарках і виставках по туризму, що дають можливість привернути увагу клієнтів не до одного виду продукту, а до фірми в цілому.

Основними туристичними центрами, що організовують світові ярмарки і виставки є: Брюсель, Мілан, Люксембург, Париж, Лондон.

Для правильного прогнозування економіки туристичної фірми необхідно побудувати діаграму життєвого циклу туристичного продукту.

Суть фаз циклу:

1. Розробка – період дослідження ринку, пошук партнера, налагодження зв'язків, надання послуг за попередньою версією продукту;

2. Запуск – період поширення рекламних оголошень, завоювання потенційних клієнтів і одночасне надання послуг;

3. Зрілість – період, коли туристичний продукт стає відомим. Уже є постійні клієнти, збільшується обсяг продажів;

4. Занепад – період, коли попит на даний вид послуг падає з появою нових послуг.

Організація і техніка виконання міжнародного туризму.

Здійснення міжнародних туристичних операцій у прямій залежності від відносин суб'єктів цих операцій.

Схема відносин суб'єктів операцій міжнародного туризму.

Договірне оформлення операцій міжнародного туризму.

Система взаємин між основними суб'єктами операцій міжнародного туризму юридично оформляється договорами. У договорі між туристичною фірмою і туристом, як правило, містяться наступні типові умови:

• Предмет договору – придбання туристом прав (гарантій) на тур, оформлених у виді путівки;

• Вартість послуг і форма їхньої оплати;

• Обов'язки туристичної фірми (перелік обов'язкових послуг);

• Відповідальність і звільнення від відповідальності сторін (мажор-форс-мажор, зміна якості наданих послуг, термінів, відмовлення сторін від туру);

• Обов'язки туристів (по оплаті, надання документів для оформлення віз).