19

Тема 1. Предмет дисципліни "Міжнародні фінанси"

Тема 2. Валютні системи Лекція 1 (2 год.)

Мета заняття: ознайомити студентів з поняттям “міжнародні фінанси”, специфічними ознаками, призначенням міжнародних фінансів, охарактеризувати основних суб’єктів міжнародних фінансових відносин, розкрити поняття “валюта”, “валютний курс” та дати характеристику видам валют, валютних курсів. Визначити необхідність та особливості створення валютних резервів та стабілізаційних валютних фондів на міжнародному рівні. Формування у майбутніх фахівців відповідальності в галузі економіки та любові до обраної професії.

План

1. Міжнародні фінанси як підсистема міжнародних економічних відносин.

2. Призначення (функції) міжнародних фінансів. Суб'єкти міжнародних фінансових відносин.

3. Валюта: види та характеристика.

4. Поняття і види валютних курсів.

5. Валютні резерви і стабілізаційні валютні фонди.

Рекомендована література: 3, 6, 8, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 27,30, 35, 43, 46, 47, 48, 46, 47, 49, 50, 54

1. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 № 959-XII

2. Про міжнародні договори: Закон України вiд 29.06.2004 № 1906-IV

3. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV // Урядовий кур’єр. - 1999.- № 120-121.

4. Про систему валютного регулювання та валютного контролю: від 19 лютого 1993 року / Кабінет Міністрів України, Декрет.

5. www.mfa.gov.ua - Міністерство закордонних справ України

1. Міжнародні фінанси як підсистема міжнародних економічних відносин.

Де існують товар і гроші, там існують фінанси. Фінанси — це економічні відносини, які пов’язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави та забезпечення умов розширеного відтворення.

Фінанси залежно від масштабу їх функціонування і від природи суб’єктів можна поділити (з певним ступенем умовності) на національно-державні та міжнародні, які разом складають світові фінанси.

Національно-державні фінанси — це фінанси, які:

• не виходять за межі території однієї держави;

• не залучають іноземних суб’єктів;

• здійснюються на основі національного законодавства;

• мають виключно внутрішньонаціональний характер, який проявляється у:

внутрішніх міжбанківських переказах,

розрахунках між підприємствами-резидентами [хоча дуже складно сьогодні виділити розрахунки між резидентами, бо на території кожної країни діють і нерезиденти (підрозділи ТНБ), що здійснюють розрахунки всередині країни];

• внутрішньодержавні кредити тощо.

Предметом вивчення дисципліни «Міжнародні фінанси» є світові фінансові ресурси (потоки грошових коштів, активів) та система вартісних відносин, що виникає в процесі їхнього руху, злиття та диверсифікації. Міжнародні фінанси є складовою міжнародних економічних відносин, у розрізі тих з них, які пов’я­зані з міжнародним рухом фінансових активів.

Існує певний механізм функціонування міжнародних фінансів, який постійно розвивається. На нього впливають рівень економічного розвитку країн, характер їхньої зовнішньоекономічної діяльності, поточні та довгострокові політичні пріоритети держави та ін. Чим досконалішим стає цей механізм, тим більша вірогідність ефективного розміщення ресурсів у межах світової економіки.

Можна виділити декілька сфер міжнародних фінансових відносин, які формують загальну систему міжнародних фінансів. Це валютні системи, світовий фінансовий ринок, вивіз капіталу та іноземні інвестиції, оподаткування в галузі зовнішньоекономічної діяль­ності, міжнародні розрахунки та баланси міжнародних розрахунків (по кожному з яких буде своя тема).

Призначення міжнародних фінансів

Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси взагалі досить ши­роко, не обмежуючись конкретними чіткими рамками: де існують товар і гроші, там є й фінанси. У наукових дослідженнях зарубіж­них авторів фінанси постають як категорія економічного життя, що випливає з об'єктивних процесів у економіці та є невід'ємною части­ною ринкової економіки.

Саме таке розширене трактування переноситься і на категорію "міжнародні фінанси". Так, за визначенням Дж. Менвіла Херріса, міжнародні фінанси — це економічна сукупність часу і невизначе­ності щодо рішень, які стосуються декількох різних країн з ураху­ванням того, що кожна суверенна держава має власну валюту, свої закони бізнесу і політичні системи.

У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб'єктів — держави, підприємств, громадян, виділяються наднаціональні суб'єк­ти — міжнародні організації і міжнародні фінансові інституції. На основі такого умовного поділу деякі вітчизняні автори дають досить звужене трактування міжнародних фінансів, вважаючи, що вони відоб­ражають тільки діяльність міжнародних організацій і фінансових інститутів².

Насправді міжнародні фінанси сьогодні є досить розгалуженою структурою з множинністю державних, приватних і власне міжна­родних елементів, через які здійснюються координація і регулюван­ня міжнародних фінансових зв'язків.

Співробітництво тієї чи іншої країни з міжнародними кредитно-фінансовими структурами здійснюється через міжнародні організації універсального характеру системи 00Н; міжнародні кредитно-фінан­сові інституції, такі як Міжнародний валютний фонд (МВФ) та гру­па Світового банку (СБ); міжнародні організації регіонального ха­рактеру — регіональні банки розвитку та ін.

Крім того, активний процес регулювання міжнародних фінансів здійснюється сьогодні через щорічні наради "великої сімки" (нині— "велика вісімка" США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, та Канада), яка приймає найбільш важливі стратегічні рішен­ня; Паризький клуб, який об'єднує державних кредиторів, котрі ре­гулюють і уніфікують підходи кредиторів до того чи іншого борж­ника; Лондонський клуб, який об'єднує найбільших приватних кре­диторів, котрі виробляють спільну політику приватних комерційних банків стосовно боржників і т. ін.

Міжнародні фінанси включають міждержавні й транснаціональні кре­дитно-фінансові відносини і характеризуються участю в них інозем­ного елементу. Причому міжнародні фінанси не можна розглядати як наслідок відносин у цій сфері абстрактних держав як монолітних блоків. Це співробітництво з метою раціональної розстановки внутрішніх сил для вироблення раціональних зовнішньоекономіч­них і політичних рішень.

З одного боку, невідворотно "старіючий" з демографічної точки зору розвинутий світ постійно шукає вигідні сфери вкладання за­ощаджень і намагається максимально диверсифікувати їх. З іншого боку, країни зі всіх куточків земної кулі, традиційно зараховані до категорії "ринків, що формуються", об'єднує характерна риса — вони гостро страждають від нестачі притоку довгострокових інвестицій. І саме сфера міжнародних фінансів дає змогу і розвинутим країнам, і тим, що розвиваються, а також постсоціалістичним задовольнити тією чи іншою мірою свої нагальні потреби.

Рух міжнародних фінансів здійснюється такими основними ка­налами:

• валютні операції;

• валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів (у тому числі й особливого товару — золота);

• операції з цінними паперами і різними фінансовими інстру­ментами;

• зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал;

• перерозподіл частки національного доходу через бюджет у формі допомоги бідним країнам та внесків держав до міжнародних органі­ зацій та ін.

Розвиток міжнародних фінансів

Міжнародні фінанси почали формуватися багато тисячоліть тому, коли з розвитком суспільства складалися перші ознаки міжнародних товарообмінних відносин.

За тих часів війни, що виникали між окремими родами, могли закінчуватися вимогами (зобов’язанням) одного роду сплатити іншому певну данину. До речі, вимоги (зобов’язання) щодо сплати не обов’язково були наслідками військових конфліктів, вони могли супроводжувати звичайні товарообмінні операції. Пізніше, зі становленням державності, такі стосунки набули форми отримання (сплати) контрибуцій, репарацій, різноманітних дарів тощо. Розвиток міжнародної торгівлі супроводжувався появою особливого суспільного прошарку торгових посередників – купців, які мали власні кошти й торгували не тільки в межах окремих держав, але й з іншими країнами.

Розробленість монетної справи, карбування феодалами власних монет та їх псування вимагали періодичного обміну одних монет на інші, особливо під час поїздок купців на іноземні ярмарки. Розвиток заморської торгівлі прискорив розвиток міняльної та вексельної справи — прообразів сучасних міжнародних фінансів, які існували у Стародавній Греції та Римі. Міняли та міняльні контори обмінювали іноземні монети на місцеві та були посередниками під час платежів. Згодом деякі з них почали надавати грошові позички. Це вже були банкіри.

У середні віки були відомі вексельні ярмарки, які супроводжували ярмарки торгові. На вексельних ярмарках зосереджувався вексельний обіг. У ХІІІ—ХІV ст. найбільшими були Шампанські (Франція, графство Шампань), а у ХV—ХVІ ст. — Ліонські та Антверпенські (Бельгія) вексельні ярмарки.

Міжнародні фінанси почали формуватися в період, коли ще:

• складалися перші ознаки міжнародних товарообмінних від­носин;

• виникали зобов'язання сплатити данину;

• почала застосовуватись сплата контрибуцій, репарацій, різ­номанітних дарів тощо;

• почала розвиватися торгівля між купцями не тільки в межах певних держав, а й з іншими країнами;

• розроблялася монетна справа, карбування феодалами влас­них монет та їх псування;

• розвивалася міняльна та вексельна справи (міняли та міня­льні контори обмінювали іноземні монети на місцеві й були по­середниками під час платежів);

• стали надаватися перші грошові позики (поява банкірів).

На сучасному етапі міжнародні фінанси набули форми досить складної системи міжнародних потоків грошових коштів і пов’я­заних з ними відносин.

Міжнародні фінанси є історичною категорією, яка постійно розвивається. В основі їх розвитку — об’єктивні соціально-еко­номічні закони та закономірності.

До основних чинників становлення та розвитку міжнародних фінансів можна віднести: по-перше, виникнення світових ринків, особливо товарних; по-друге, міжнародний поділ праці; по­трете, інтернаціоналізацію і глобалізацію економічних зв'язків; по-четверте, посилення інтеграційних процесів у політичній та соціальній сферах.

Об’єктивною основою становлення і розвитку міжнародних фінансів є закономірності міжнародного кругообігу функціоную­чого капіталу, на одному полюсі якого виникають тимчасово ві­льні кошти, на другому — постійно з'являється попит на них.

Міжнародні фінанси вивчаються в різних аспектах:

як економічна категорія — це фонди фінансових ресурсів, які утворилися на основі розвитку міжнародних економічних (ринкових) відносин і використовуються для забезпечення безперервності й рентабельності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення.

з інституційного погляду — сукупність банків, валютних та фондових бірж, міжнародних фінансових інституцій, регіональних фінансово-кредитних установ, міжнародних та регіональних економічних організацій і об’єднань, через які здійснюється рух світових фінансових потоків.

як економічні відносини — це відносини у грошовій формі, що виникають у процесі перерозподілу національних продуктів під час руху товарів, послуг і капіталів на світовому ринку; включають міждержавні й транснаціональні кредитно-фінансові відносини і характеризуються участю в них іноземного елементу;

як економічний важіль — застосування різноманітних економічних засобів для досягнення максимального прибутку суб’єкта господарювання або зростання загальної вартості капіталу, що був вкладений у міжнародний бізнес.

Найхарактернішою рисою міжнародних фінансів є те, що вони призначені ефективно обслуговувати міждержавний рух товарів та послуг і перерозподіл грошового капіталу між конкуруючими агентами світового ринку. Вони ж вчасно подають сигнали про стан світової фінансової кон'юнктури, які служать певними орієнтирами для швидкого прийняття адекватних рішень суб'єктами міжнародних фінансів.

Особливості міжнародних фінансів як економічних відносин полягають у їх відносній відокремленості від відносин розвитку виробництва та руху капіталу (відгалуження частини коштів у національній валюті на внутрішньому ринку інших держав і світових господарських ринках. Ці кошти втрачають взаємозв’язок із національною економікою і підпорядковуються правилам міжнародних фінансів).

Виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумовлено глоба­лізацією економічних зв'язків, посиленням інтеграційних процесів у економічній, політичній та соціальній сферах.

Однією з новітніх тенденцій у розвитку міжнародних фінансів останнього часу є їх глобалізація, яка є складною, багатоаспектною проблемою, у зв'язку з чим породжує численні наукові дискусії. Саме тому проблема глобалізації міжнародних фінансів на сьогодні ще недостатньо викристалізувалася для того, щоб однозначно її тлума­чити. За цим поняттям стоїть багато реальних явищ і процесів, а також складних проблем, які торкаються всього людства і які є вирі­шальною складовою сукупності глобальних проблем сучасності.

Глобалізація міжнародних фінансів — явище далеко не однозначне. Цей процес неминуче вступає в суперечність з діючи­ми національними режимами регулювання і пов'язаний із серйоз­ними макроекономічними обмеженнями і ризиками.