3.4. Помилка і шахрайство: визначення та фактори, що їх зумовлюють.

 

У процесі виробництва на всіх стадіях і циклах ділової активності працівники підприємства (навмисне чи не навмисне) можуть вдава­тися до перекручень і фальсифікації.

У результаті таких дій підприємства можуть зазнати великих ма­теріальних і моральних втрат, і одним із основних завдань аудиту є виявлення помилок і фактів шахрайства, а також вжиття необхідних заходів щодо попередження можливих втрат підприємства. Плануючи та здійснюючи аудит, а також оцінюючи та подаючи висновки щодо його результатів, аудитор повинен розглядати ризик суттєвих викривлень у фінансових звітах унаслідок шахрайства або помилок (рис. 3.6).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мса 240 «Відповідальність аудитора, що стосується шахрайства, при аудиті фінансової звітності»

визначає, що термін шахрайство означає навмисні дії особи або декількох осіб серед управлінського персоналу та найвищого управлінського персоналу, найманих працівників або третьої сторони, при яких застосовується омана для отримання нечесної або незаконної переваги

Неправдика фінансова звітність базується на навмисних викривленнях, включаючи пропуск сум або розкриття у фінансових звітах, метою введення в оману користувачів інформації

 

 

s

Маніпуляції, фальсифікації (включаючи підробку) або внесення змін до облікових записів чи первинних документів, на підставі яких готуються фінансові звіти

Неправильне подання або навмисний пропуск у фінансових звітах подій, операцій або іншої важливої інформації

Навмисне неправильне застосування облікових принципів, щодо сум, класифікації, способу подання або розкриття

afe-income.com 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Неправдика фінансова звітність часто включає уникнення управлінським персоналом контролю, який справляє враження ефективного функціонування

Рисунок 3.6 – Ознаки шахрайства за міжнародними стандартами аудиту

 

Термін “помилка” означає ненавмисне викривлення інформації у фінансових звітах, включаючи пропуск загальної суми або розкрит­тя, наприклад, такої інформації:

–       помилка під час збирання або оброблення інформації, яка є осно­вою для фінансових звітів;

–       неправильне облікове оцінювання з недогляду або помилкове тлумачення фактів;

–       помилка у використанні принципів бухгалтерського обліку сто­совно вимірювання, визнання, класифікації, надання або розкрит­тя інформації.

Термін “шахрайство” означає навмисні дії однієї або кількох осіб з управлінського персоналу, працівників або третіх сторін, які використо­вують обман, щоб отримати нечесні або незаконні переваги.

Аудитор розглядає випадки шахрайства, що належать до двох типів навмисних викривлень: викривлення, які є результатом непра­вдивої фінансової звітності, та викривлення, які є результатом не­законного привласнення активів.

Незаконне привласнення активів включає крадіжку активів підприємства. Є багато способів незаконного привласнення активів, зокрема, роз­трати, крадіжки майна чи нематеріальних активів, сплата підприємством коштів за неотримані товари і послуги. Воно часто супроводжується фальшивими чи оманливими обліковими записами або документами для приховування факту нестачі активів.

Основна відповідальність із запобігання та виявлення випадків шахрайства і помилок покладається науправлінський персонал підприємства. Управлінський персонал підприємства повинен створи­ти умови для контролю, підтримувати відповідну політику і проце­дури, допомагати всіма можливими способами забезпечувати нале­жне й ефективне ведення бізнесу суб'єктом господарювання.

Ця відповідальність охоплює впровадження і забезпечення по­стійного функціонування систем обліку та внутрішнього контролю, створених для виявлення шахрайства й помилок.

Аудит, здійснений згідно з міжнародними стандартами, покликаний надати обґрунтовану впевненість у тому, що фінансові звіти в цілому вільні від суттєвих викривлень, спричинених шахрайством або помил­кою.

Факт здійснення аудиту може діяти як запобіжний засіб, але аудитор не несе (і не може нести) відповідальність за запобігання шахрайству або помилкам.