2. Характеристика венеричних захворювань

Метод: заповнення текстової таблиці

ІПСШ різняться ознаками, формами перебігу, можливими наслідками і методами лікування. Одні з них невиліковні, нерідко спричиняють тяжкі патології і навіть смерть. Від інших можна вилікуватись. Основні ознаки ІПСШ повинен знати кожен, щоб вчасно застосовувати заходи, не заразити інших і допомогти самому собі в лікуванні.

Тому зараз ми з вами ознайомимось з деякими хворобами, що передаються статевим шляхом.

Характеристика венеричних захворювань

Хвороба	Збудник	Шляхи зараження	Ознаки	Лікування, засоби профілактики
Сифіліс	Бліда спірохета	Статевий контакт, дуже рідко побутовий	Інкубаційний період: 3-4 тижні, виразка, збільшенні лімфовузли, висипи на тілі, ураження всіх систем, параліч, сліпота, глухота, втрата розуму, смерть.	Під контролем лікаря, антибіотики; регулярні обстеження «груп ризику», контроль крові донорів, вагітних жінок, особиста гігієна, гігієна статевих стосунків
Гонорея	гонокок	Статевий контакт, побутовий	Інкубаційний період: 2-21 день, болі при сечовипусканні, гній, простатити, безпліддя.	Ті ж самі
Генітальний герпес	Вірус ІІ	Статевий контакт	Червоні висипи, виразки, біль, температура, у зародка – сліпота, глухота, загибель	Ті ж самі
Хламідія		Статевий контакт	На 7-21 день; біль при сечовипусканні, гній. Веде до безпліддя.	Ті ж самі
Генітальні поліпи	вірус	Статевий контакт	Через 1-6 місяців	Гігієна статевих стосунків
Трихомоноз	трихомонада	Статевий контакт	Гнійні виділення	Ті ж самі

3. Поняття про віл/ снід

Метод: Експрес – опитування

ЯКА РІЗНИЦЯ МІЖ ВІЛ ТА СНІД?

1. Розшифрувати абревіатуру ВІЛ, СНІД.

2. Пояснити, що означають написані слова:

В – «Вірус» (збудник захворювання).

І – «Імунодефіциту» (відсутність захисної реакції системи організму, яка забезпечує захист від мікроорганізмів, що спричиняють хворобу).

Л – «Людини».

С – «Синдром» (ряд симптомів, що вказують на наявність якоїсь хвороби чи стану).

Н –«Набутого» (такого, що набутий протягом життя, а не від народження)

І – «Імунного» (стосується імунної системи, яка забезпечує захист людини від мікроорганізмів, що спричиняють хворобу).

Д – «Дефіцит» - в даному випадку відсутність захисної реакції імунної системи людини на наявність в організмі шкідливих бактерій.

Метод: робота в групах

І група – історія поширення ВІЛ/ СНІД

Перші випадки захворювання на СПІД було діагностовано в 1981 р. у СІ1ЇА. Спочатку хвороба видавалась вельми загадковою. У Франції, як тільки з'явилися перші повідомлення про таємничу хворобу, сформували групу дослідників під керівництвом вченого-вірусолога Люка Монтеньє для її вивчення. Протягом двох років (починаючи з 1981р.) було з'ясовано загальну картину хвороби, вивчено її збудник - вірус імунодефіциту людини (ВЇЛ), розроблено методи, за допомогою яких знаходять вірус хвороби в організмі людини, встановлено механізм негативної дії вірусу на організм. Вперше ВЇЛ був виділений та ідентифікований у 1983 р. французьким вченим на чолі з Монтеньє в Пастерівському інституті в Парижі. Водночас про факт відкриття вірусу, котрий спричинює СПІД, повідомили американські вчені з Національного Інституту Здоров'я на чолі з Робертом Галло.

Таким чином, успіхи у вивченні ВІЛ та СНІД насправді великі, але невідомого в дослідженні проблеми ще багато.

ІІ група – про збудник СНІДу

Віруси, в тому числі і ВІЛ, виявляються за допомогою спеціальних методів дослідження крові. Коли вірус з'являється в організмі, імунна система починає виробляти в імунних клітинах специфічні білки – антитіла, які борються з вірусом. Наявність антитіл у крові людини свідчить про те, що в її організм потрапила інфекція (наприклад, коли аналіз крові показує наявність антитіл до ВІЛ, це означає, що людина інфікована ВІЛ). Але слід знати, що з моменту проникнення ВІЛ в організм проходить від 2 до 12 тижнів, протягом яких організм продукує достатню кількість антитіл, щоб їх вже можна було виявити в крові. В цей період ('його називають "вікно") неможливо виявити вірус в організмі, оскільки він не накопичився в достатній кількості. Тому людям, що проходять тестування на ВІЛ, рекомендують при наявності негативного результату повторити аналіз через три місяці.

Носії ВІЛ протягом тривалого часу можуть виглядати і почуватися здоровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються симптоми, що нагадують гостре респіраторне захворювання або простуду. Потім настає прихований період, коли вірус себе не проявляє. Цей період може тривати роками. Весь цей час ВІЛ-інфікована людина почувається добре і, не підозрюючи, що в неї ВІЛ-інфекція, може заражати інших. Та з часом імунна система все більш ослаблюється, а вірус сильнішає. Проходять роки і людина врешті захворює на СНІД, що через деякий час призводить до смерті. Дуже часто головною причиною смерті є навіть не СНІД, а інші інфекції, з якими ослаблений ВІл-інфекцією організм не може боротися.

ІІІ група – шляхи зараження

Існують три основних шляхи передачі віл від однієї людини до іншої:

1. При статевому контакті з Віл-інфікованою людиною, коли сперма чи вагінальні виділення інфікованої людини попадають на слизові оболонки вагіни, пеніса, ротової порожнини або прямої кишки здорової людини.

2. Коли цілісність шкірних покривів порушується гострим предметом (голкою, бритвою, або інструментом для нанесення татуювання), який перед цим вживала інфікована людина, і кров залишилась на цьому предметі. Ризик інфікування ВІЛ найбільший при повторному використанні шприца чи голки для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також при переливанні крові, що містить ВІЛ.

3. ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері під час вагітності, пологів чи після народження дитини через молоко матері.