Тема 1. Загальна характеристика господарського права

1. Приватні та публічні правові засади у господарському праві

2. Комплексний характер правових норм господарського права.

3. Поняття господарського права. Поняття та принципи господарської діяльності.

4. Нормативно-правове регулювання господарської діяльності.

5. Предмет регулювання господарського права.

6. Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин.

1. Приватні та публічні правові засади у господарському праві

Ще в римському праві вивчення права умовно поділяли на дві частини: публічне право, яке регулює відносини на користь держави й приватне право, яке регулює відносини на користь окремого суб'єкта. Однак це спрощений погляд.

Приватне право має такі характерні риси:

" Визнання пріоритетності інтересів приватної особи;

" Юридична рівність учасників;

" Ініціативність сторін;

" Вільний вибір варіантів поведінки, не заборонених законом;

" Позовний порядок захисту інтересів суб'єктів у суді.

Публічне право відрізняється такими характерними рисами:

" Жорстка окресленість меж можливої поведінки суб'єктів"не заборонено лише те, що дозволено";

" Покладення на учасників відносин обов'язку діяти певним чином; застосування заборони як методу формування поведінки суб'єкта;

" Використання таких стимулів, як примус, загроза покарання тощо.

Право публічне разом із приватним правом у сукупності створює єдину загальну систему права, що є складовою частиною цивілізації. Згідно з теорією природного права правом є внутрішня воля вільної людини. У відносинах приватного характеру внутрішнє право людини може домінувати над писаним правом. Учасники приватних відносин можуть відступити від положень цивільного законодавства, поступати на власний розсуд, якщо це прямо не обмежено або не заборонено законодавством. Цивільно-правові норми існують якби про запас, якщо сторони не передбачать інше в договорі. Відповідно до ст. 8 Конституції України визнано й гарантовано дію принципу верховенства права, що дотримується загального правила: дозволене все те, що не заборонене законом.

Цивільний кодекс складений як кодекс приватного права. Цим актом підтверджується природне поділення права на публічне та приватне. Система права поділяється на галузі публічного та приватного права залежно від їх предмета та методу. Цивільне право, як одна з галузей приватного права, регулює на засадах юридичної рівності майнові відносини, відносини, що виникають у сфері інтелектуальної власності, та передбачені цивільним законодавством особисті немайнові відносини.

Господарське право є комплексною галуззю права та містить у собі як норми приватного права, так й норми публічного права, що регулюють господарську діяльність.

2. Комплексний характер правових норм господарського права

Господарські відносини є комплексними відносинами. Вони поєднують у собі організаційні і майнові (вартісні) елементи. Тому у господарському праві як комплексній галузі права загалом діють три (а не один, як у некомплексних галузях) основні методи правового регулювання. Передусім це метод автономних рішень суб'єктів господарських відносин. Він грунтується на тому, що підприємства, підприємці мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України. Це означає, що суб'єкти господарських відносин самостійно: а) планують свою господарську діяльність; б) в межах законодавства вільно обирають предмети господарських договорів і визначають зобов'язання в них, всі необхідні умови господарських взаємовідносин. Існує ще метод владних приписів (вимог законів і вказівок компетентних органів, обов'язкових для суб'єктів господарських відносин). Згідно з ним діяльність (поведінка) суб'єктів підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством. Це, зокрема, обов'язковість додержання заборон закону щодо здійснення господарської діяльності (ліцензії, квоти, спеціальні режими тощо), обов'язок визначених у законодавстві підприємств укладати з державою державні контракти та ін. Саме тому переважна більшість актів господарського законодавства має комплексний характер, тобто складається з правових норм різних галузей права, присвячених одному предмету правового регулювання (господарським договорам певного виду, суб'єктам господарювання певної господарсько-правової форми або органу господарського керівництва тощо). Проте провідне місце в будь-якому акті господарського законодавства посідають господарсько-правові норми, яким властиві загальні (притаманні всім правовим нормам) та специфічні (видові) ознаки, що віддзеркалюють їх відмінність від норм інших галузей права.

До загальних ознак господарсько-правових норм належать:

" - встановлення господарсько-правових норм компетентними органами (залежно від юридичної сили та виду нормативно-правових актів, в яких містяться норми, такими органами є: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні органи державної виконавчої влади, обласні ради народних депутатів та обласні держадміністрації, міські (Київська та Севастопольська) ради народних депутатів та держадміністрації), господарські об'єднання та суб'єкти господарювання;

" - офіційний, тобто встановлений законом, порядок прийняття таких норм (залежить від юридичної сили та виду нормативно-правових актів, в яких містяться норми);

" - фіксація таких норм у спеціальних правових документах (їх назва залежить від юридичної сили документа та відповідно - від органу, що його приймає: закон, декрет, постанова, указ, наказ, положення, статут, засновницький договір, правила);

" адресування таких норм заздалегідь невизначеному колу осіб, усім потенційним чи зареєстрованим суб'єктам господарювання взагалі чи суб'єктам певної організаційно-правової форми, наприклад, господарським товариствам (тобто цим нормам не притаманна індивідуальна персоніфікація - адресування конкретній особі).

Крім того, господарсько-правові норми характеризуються такою специфічною ознакою, що відрізняє їх від норм інших галузей права, як сфера застосування: вони містять правила у сфері господарювання (щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або організації, керівництва такою діяльністю). Узагальнення згаданих ознак дозволяє дати таке визначення: Господарсько-правові норми - це встановлені компетентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила у сфері господарювання.