Інвестиційний ринок та його інфраструктура
У найбільш широкому розумінні інвестиційний ринок - це іиісце, де громадяни та організацн, які хочуть позичити гроші, зустрічаються із тими, у кого ці гроші є.
Інвестиційна діяльність завжди починається з ринку, оскільки заощаджень і поточних доходів потенційному інвестору для початкового капіталу, як правило, не вистачає. Крім того, інвестор завжди намагається залучити до справи позичковий або залучений (акціонерний капітал) з метою зменшення ризику і розподілу ризику відповідальності.
Стан інвестиційного ринку в цілому і окремих складових його сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна і конкуренція
В країнах з ринковою економікою інвестиційний попит і пропозиція врівноважуються через механізм ціноутворення на базі цін рівноваги на об’єкти інвестування. Система цін рівноваги формується мікроекономічними пропорціями у народному господарстві, основною з яких є співвідношення: інвестиції - приріст інвестиційних товарів. При цьому ринок характеризується випереджуючим розвитком інвестиційної пропозиції і відносно стабільним попитом.
Для стимулювання інвестиційного попиту товаровиробників і розвитку конкуренції між ними держава застосовує систему заходів антимонопольного регулювання.
Механізм дії ціни рівноваги знаходить свій вираз у наступному.
Інвестор, вкладаючи кошти, розраховує отримати максимальний прибуток (дохід) за мінімальних витрат. Він віддає перевагу активам з найбільшою нормою прибутку на вкладений капітал. Зазначені активи приваблюють велику масу капіталу, що призводить до структурних зрушень на інвестиційному ринку. Попит на активи починає перевищувати пропозицію, і їх
ціна збільшується. їх висока ринкова ціна є індикатором їхньої привабливості для інвесторів з точки зору віддачі на вкладений капітал.
Переливання інвестицій у вказані активи призведе, у підсумку, до розширення їх пропозиції і, як наслідок, до зниження ціни. Інвестиції ж спрямовуються до нових високоприбуткових видів вкладень.
Економічна теорія і практика країн з ринковою економікою виробили різноманітні комплекси заходів впливу, що стимулюють або обмежують інвестиційні попит і пропозицію.
в залежності від стану економіки (рівня інфляції, дефіцитності держбюджету тощо) застосовуються різні концепції державного регулювання. При цьому будь-яка концепція базується на двох поставлених цілях:
кінцева - зростання національного доходу, зайнятість населення, зниження темпів інфляції;
проміжна - співвідношення між попитом і пропозицією на інвестиції, процентні ставки, динаміка грошової маси.
Досягнення проміжних цілей означає зміну фінансових (грошових) факторів, які потім впливають на сферу виробництва у заданому поставленими цілями напрямі.
Загальними макроекономічними задачами є: збільшення обсягів виробництва і зайнятості, стабілізація цін, збільшення темпів зростання національного доходу, оптимізація платіжного балансу. Вирішення цих задач є основою стабільного розвитку кожної країни.
Кожному інвестору потрібно знати, на який ступінь активності інвестиційного ринку йому необхідно орієнтуватися при розробці інвестиційної стратегії і формуванні інвестиційного портфеля.
Для кон’іоктури інвестиційного ринку характерні такі стадії: підноіи кон’юнктури, кон’юнктурний бум, послаблення кон’юнктури, кон’юнктурний спад (рис. 1.3).
Рис.
1.3. Стадії
кон’юнктури інвестиційного ринку
Підйом кон’юнктури пов’язаний з підвищенням активності ринкових процесів у зв’язку з пожвавленням економіки в цілому. Обсяг попиту на об’єкти інвестування зростає, ціни також, розвивається конкуренція серед інвестиційних посередників.
Кон’юнктурний бум характеризує стрімке зростання попиту на всі об’єкти інвестування, яке пропозиція задовольнити не може. Ціни на об’єкти інвестування зростають, підвищуються доходи й інвестиційних посередників.
Послаблення кон’юнктури пов’язане зі зниженням інвестиційної активності у зв’язку з економічним спадом, відносно повним насиченням попиту на об’єкти інвестування і деяким надлишком їхньої пропозиції. Для цієї стадії характерні спочатку стабілізація, а потім і зниження рівня цін на більшість об’єктів інвестування. Відповідно знижуються доходи інвесторів та інвестиційних посередників.
Кон’юнктурний спад на інвестиційному ринку є найбільш несприятливим періодом з позиції інвестиційної активності. Він характеризується найнижчим рівнем попиту і скороченням обсягів пропозиції об’єктів інвестування. Ціни на ці об’єкти знижуються. Інвестиційна діяльність стає збитковою.
Інвестиційний ринок розвивається циклічно. Тому потрібно систематично вивчати стан кон’юнктури для формування ефективної інвестиційної стратегії і прийняття економічно обґрунтованих рішень.
Процес вивчення інвестиційного ринку складається з низки послідовних етапів, на яких здійснюється оцінка і прогнозування: