Глава 1

Лекція 2. Функції менеджера та функції керівництва.

1. Менеджер - центральна фігура системи управління організації.

2. Основні адміністративні функції менеджера.

3. Основні принципи керівництва.

Питання 2. Основні адміністративні функції менеджера.

Організація.

Адміністративна функція "організація" передбачає забезпечення підприєм­ства матеріальними, фінансовими і людськими ресурсами. Наявність всіх цих ре­сурсів дає можливість виконувати стратегічні, тактичні та оперативні плани.

За Файолем адміністративні організаційні функції передбачають виконання менеджером таких обов'язків:

1.Встановити програму дій, в якій ресурси організації приводяться у відповідність із задачами, засобами і потребами підприємства.

2. Спостерігати за виконанням програми.

3. Установити єдине, компетентне і енергійне керівництво.

4.Сприяти хорошому добору персоналу, енергійних і компетентних людей як керівників окремих служб, функціонерів, які відповідають їх службовій ролі.

5. Точно визначити повноваження.

6. Об'єднувати роботу, узгоджувати зусилля.

7. Ясно, виразно і точно формулювати рішення.

8. Заохочувати дух відповідальності та ініціативи.

9. Справедливо й уміло робити винагороди за виконані послуги.

10. Попереджати помилки та непорозуміння.

11. Примушувати дотримуватися дисципліни.

12. Слідкувати, щоб приватні інтереси були підкорені інтересам підприєм­ства.

13. Звертати особливу увагу на єдність розпорядності.

14. Встановити всеохоплюючий контроль.

15. Боротися зі зловживаннями регламентації, бюрократичного формаліз­му, паперової волокити.

Ця адміністративна робота повинна виконуватися менеджером будь-яко­го підприємства. Вона проста у малому приватному підприємстві, але усклад­нюється все більше, коли збільшується управлінський апарат.

Це правило підтверджується дійсним розвитком і удосконаленням со­ціального організму.

Одноосібний менеджер приватного підприємства стає керівником апара­ту управління і через нього здійснює управління підприємством.

При збільшенні підприємства з'являється ціла ієрархія посад, а з функці­ональної структури управління виникають нові органи управління: збори ак­ціонерів, спостережна рада, правління голови, правління, а також підвідомчий йому ієрархічний адміністративний апарат. Виконавчий орган управління підприємства розвивається і удосконалюється зі зростанням соціального орга­нізму, а керівнику, навіть з найвищими достоїнствами, вже неможливо самому виконувати всі процеси управління підприємством. Виконавчий апарат посту­пово перетворюється у свого роду штаб управління.

Цей штаб як група функціональних спеціалістів, наділений владними по­вноваженнями, є помічником керівника, розширює його особистість і цим полегшує виконання управлінських дій, сприяючи йому у прийнятті компе­тентних рішень.

У зв'язку з цим керівник повинен організовувати не тільки особисту пра­цю на підприємстві, а і управлінського апарату. Лінійні та функціональні ме­неджери повинні організовувати працю підпорядкованих їм людей для кращо­го виконання покладених на них завдань.

Сучасний менеджмент розглядає адміністративну функцію "організація" з точки зору організації взаємодій і повноважень та побудови організацій з та­ких питань:

• одноосібне керівництво;

• делегування повноважень;

• відповідальність;

• влада;

• лінійні і штабні(апаратні) повноваження;

• функціональні повноваження;

• проектування організаційної структури фірм;

• департаменталізація;

• побудова централізованих і децентралізованих фірм;

• організація праці та процесу управління.

Після побудови соціального організму треба привести його у дію, прийма­ти рішення, розпоряджатися — вести справу, господарство, управляти проце­сами. Це завдання виконують менеджери загального керівництва, лінійні та функціональні менеджери. Для кожного з них метою керування є одержання найбільшої користі від апарату управління і підпорядкованих працівників в інте­ресах підприємства.

Керування вимагає від менеджера високих особистих професійних якос­тей. Вимоги для менеджера вже розглядалися у попередній главі. У своїй роботі менеджер безпосередньо здійснює підготовку, прийняття і реалізацію управлін­ських рішень. А результати керівництва залежать від обґрунтованості, своєчас­ності й оперативності управлінських рішень.

Від уміння правильно вирішувати тактичні й стратегічні виробничі зав­дання залежать результати роботи всього колективу організації. За масштаба­ми рішення можна поділити на оперативні, тактичні й стратегічні.

Оперативні рішення приймають всі менеджери від нижчого рівня до ви­щого керівництва. Особливо важливе місце вони займають у роботі менеджерів нижчого рівня.

Стратегічні і тактичні рішення приймають менеджери лінійного керівниц­тва і загального керівництва. Залежно від виробничої ситуації менеджер може приймати рішення одноосібно і колегіально.

Компетенція прийняття управлінських рішень передбачається статутами організації і законодавчими актами України.

Керівник виконавчого органу управління має право вирішувати всі пи­тання процесу управління організацією, окрім тих, які віднесені до компетенції вищих органів управління.

Тільки колективне обговорення всіх можливостей та умов виробництва може виявити ще і невикористані можливості, резерви. А іноді менеджери не можуть прийняти рішення без його достатньої обґрунтованості, без компетен­тного консультування спеціалістів. При виконанні функції розпорядження і прийняття управлінських рішень менеджери повинні:

1. Поглиблено знати своїх підлеглих, які безпосередньо йому підпорядко­вані. Він може розпоряджатися невеликою кількістю підлеглих — до шести чо­ловік. Тільки менеджер нижчого рівня іноді може розпоряджатися до 20 пра­цівниками, коли вони виконують однорідні роботи. Тому йому неважко вивча­ти і знати їх здібності, який ступінь довіри їм надавати.

2. Для того, щоб утримувати єдність і правильність функціонування, ме­неджер повинен підбирати висококваліфікований персонал, здатний викону­вати покладені на нього завдання.

3. Досконально знати умови, які складаються на конкурентному ринку для прийняття відповідних рішень. Це спонукає його до подвійної ролі: захищати інтереси власника підприємства перед його працівниками і захищати інтереси працівників перед власниками. Щоб виконати це подвійне завдання менедже­ру слід знати умови функціонування підприємства, мати почуття обов'язку, справедливості, такт і енергію.

4. Подавати хороший приклад вірності, відданості підприємству і своїй роботі. Приклад керівника завжди є могутнім стимулом для підлеглих, ніж страх покарання.

5. Періодично розглядати стан соціального організму. Це загальний огляд складових частин адміністративного механізму.

6. Проводити наради з працівниками колективу для прийняття складних рішень з урахуванням думки учасників виконання. Це у декілька раз швидше, ніж досягти таких результатів без скликання наради. Нарада є кращим засобом для менеджера ближче пізнати своїх підлеглих.

7. Не давати дрібницям відволікати всю свою увагу. Рішення незначних питань делегувати підлеглим працівникам.

8. Менеджер повинен все знати, але він не може все бачити і все робити сам. Він повинен делегувати підлеглим всю ту роботу, в якій Не обов'язкова особиста участь. У нього ніколи не буде зайвого часу і сил для питань, що вима­гають постійної і особистої роботи.

Узгодження і розв'язання конфліктів.

Є кілька визначень поняття "узгодження":