20. Вентиляція виробничих приміщень.

Вентиляція – це регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на місце видаленого свіжого повітря.

Основна вимога до вентиляційних систем – це вилучення з приміщення забрудненого, вологого або нагрітого повітря та подача на йог місце чистого повітря, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

За способом переміщення повітря вентиляція буває природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно).

Залежно від призначення – для подачі чи видалення повітря або для того й іншого одночасно – вентиляція може бути припливною, витяжною або припливно-витяжною.

За місцем дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою.

На виробництвах часто влаштовують комбіновані системи вентиляції (загальнообмінні з місцевою і т. ін), а в окремих випадках і аварійну вентиляцію, як правило, вона проектується витяжною.

Системи вентиляції мають бути пожежо – й вибухобезпечними, простими в облаштуванні не переохолоджувати приміщення, не створювати надмірного шуму, бути надійними в експлуатації та економними. Крім паспорта на кожну вентиляційну установку складають журнал експлуатації.

Природна вентиляція відбувається внаслідок різниці температури повітря в приміщенні і ззовні, а також у результаті дії вітру. Різниця температур обумовлює надходження холодного повітря у приміщення й видалення з нього теплого повітря. Під дією вітру з навітряного боку будівлі виникає, підвищений тиск, а з підвітряного – розріджений. Розрідження зумовлює витяжку теплого й забрудненого повітря з приміщення, а на його заміну надлишок тиску зумовлює надходження свіжого повітря.

У системах механічної вентиляції рух повітря здійснюється за допомогою вентиляторів. Механічна вентиляція може бути робочою або аварійною, яку проектують на тих виробництвах де можливе надходження у повітря значної кількості шкідливих або вибухонебезпечних речовин.

Аерація – організована природна вентиляція. Здійснюється за рахунок різності гравітаційного тиску завнішнього і внутрішнього повітря і дії вітру. Аерацію передбачають якщо за її допомогою можуть бути забезпечені нормовані умови повітря і якщо вона допустима по технологічним умовам. Особливо ефективно аерація діє в гарячих цехах

21.Розрахунок систем механічної загально обмінної вентиляції

Розрахунок систем вентиляції з примусовим спонуканням умовно можна розбити на кілька етапів.

Перший з них, як і при розрахунку природної вентиляції, — визначення необхідного повітрообміну в приміщенні. СНиП 2.04.05-91 у додатку 17 визначає методику розрахунку кількості припливного повітря. Згідно неї, витрату припливного повітря, L, м3/год, для системи вентиляції та кондиціонування слід визначати розрахунком і приймати більшу з витрат, необхідних для забезпечення санітарно-гігієнічних норм і (або) норм вибухопожежної безпеки.

Необхідна витрата припливного повітря визначається окремо для теплого, перехідного і холодного періоду року за наступними умовами:

• за надлишками явної теплоти;

• за масою шкідливих та вибухонебезпечних речовин, що виділяються;

• за надлишками вологи (водяної пари);

• за надлишками повної теплоти;

• за нормованою питомою витратою приточного повітря;

Визначивши тип будівлі, в якій знаходиться приміщення, керуючись відповідним нормативним документом для даної будівлі і техзаданием на проектування системи вентиляції, проводять відповідні розрахунки. З отриманих розрахункових величин повітрообмінів для подальших розрахунків приймається максимальна. Якщо, що часто буває на практиці, техзавдання на проектування не містить повної інформації, або відсутнє взагалі, керуються рекомендованими кратностями повітрообмінів для відповідних типів приміщень.

На наступному етапі, керуючись техзавданням та будівельними кресленнями будівлі, приступають до побудови аксонометричних схем вентсистем. На даних схемах позначають розподіл повітряного потоку по приміщеннях, напрямок і кількість повітря в кожному з них.

Далі, встановивши кількість повітря по магістралях і відгалуженням систем, кількість повітророзподільних пристроїв, роблять розрахунок розмірів перерізів вентканалів і підбір решіток, анемостатів або дифузорів відповідно їх живих січень. При цьому беруться до уваги рекомендовані швидкості руху повітря в каналах і на виході із решіток для різних типів будинків. Приміром, для виробничих приміщень швидкість в сталевих повітроводах не повинна перевищувати 8 м / с, на виході з решіток — 3 м / с, для громадських будівель ці величини відповідно 5 i 1,5 м / с, житлових — 4 i 1 м / с. Проводять розрахунок і підбір відповідних комплектуючих, — нагрівачів, фільтрів, різних клапанів і т. п.

Потім виконується аеродинамічний розрахунок вентсистеми. Береться найдовша і найбільш навантажена гілка повітряної мережі. З урахуванням матеріалу повітроводів, їх протяжності, кількості та видів місцевих опорів (відводи, конфузори і дифузори, трійники і т. п. ), враховуючи падіння тиску на решітках, в комплектуючих системи визначається аеродинамічний опір вентиляційної мережі.

Величини необхідної витрати, опору мережі, а також деякі конструктивні особливості обслуговуваного приміщення є вирішальними факторами при виборі вентилятора або вентустановки для даної вентсистеми

22. Місцева вентиляція.

Для боротьби з виділяються в повітря виробничих приміщень парами і газами шкідливих речовин, а також пилом найбільш ефективне застосування місцевої витяжної вентиляції. Висока ефективність місцевих систем визначається максимально високою концентрацією шкідливих домішок в видаленому повітрі.

Навпаки, поширення шкідливості по всьому об'єму приміщення сприяє зменшенню концентрації шкідливості, збільшуючи повітрообмін необхідний для видалення виділився шкідливості, і погіршуючи стан повітряного середовища в робочій зоні приміщення, навіть не розташованій поблизу місць виділення шкідливостей.

Видаляти забруднене повітря у місця виділення шкідливості можна, влаштовуючи укриття біля агрегату, причому витяжка під укриття може бути як природною, так і механічної.

Чисте припливне повітря слід подавати у віддаленні від джерел шкідливих виділень, тобто припливне повітря повинно завжди подаватися в «чисту зону» далеко від місць утворення шкідливих виділень. Конструктивно пристрої місцевої витяжної вентиляції відрізняються великою різноманітністю тому повинні враховуватися конструкція устаткування, умови забезпечення технологічного процесу, особливості виділяється шкідливості.

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.

Місцева припливна вентиляція

При якій здійснюється концентрована подача припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс.

Повітряні душі використовуються для запобігання перегріванню робітників у гарячих цехах, а також для утворення так званих повітряних оазисів (простір виробничої зони, що різко відрізняється своїми фізико-хімічними характеристиками від решти приміщення).

Повітряні та повітряно-теплові завіси призначені для запобігання надходження в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря при необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Повітряна завіса створюється струменем повітря, що подається з вузької довгої щілини, під деяким кутом назустріч потоку холодного повітря. Канал зі щілиною розміщують збоку, знизу чи зверху воріт або дверей.

Місцева витяжна вентиляція

Забезпечує вловлювання шкідливих виділень (газів, парів, пилу) безпосередньо в місцях їх виділення, а відтак запобігає їх поширенню в приміщенні. У промисловості застосовують різноманітні місцеві відсмоктувачі, які можна умовно поділити на відсмоктувачі відкритого та закритого типу .