27. Розрахунок та вимірювання природного освітлення.

100*So/Sn=e1*Кз*h10*Kзч/ł0*V1

So – площа світлових отворів

Sn – площа підлоги

Kзч – коф.затемнення іншими буд спорудами, деревами

ł0 – загал. коф. світлопропускання вікна. : 0,2/0,7

V1 – коф. який враховує відбиття світла 1/6

Kз – коф.запасу 1/2

h10 – світлова характеристика вікна 5/20

28. Методи розрахунку штучного освітлення

Визначення к-сті джерел світла

Медод використання світдового потоку, метод питомої потужності; точковий метод

Метод питомої потужності – найбільше простий, найменш точний(для приблизних розрахунків).

Рл=Рпп*S/N

Pпп – питома потужність; S – площа приміщення; N – к-сть ламп; Pл – потужність лапм

Метод використання (виз. світловий поток ламп необхідних для досягнення необхідного освітлення, з урахуваням світла відбитого від стін, стелі, роб. поверхні)

Ф∑=Ен*S*Кз*Z/η і=А*В/Н(А+В)

Ф∑ - сумарний світловий потік; S – порща приміщень; Ен – нормоване освітлення

Кз – коф. запасу(для ламп рожжар = 1,3\1,7; для люмінесцентних 1,5\2)

Z – коф. мін. освітлення(1,1\1,2)

А і В – довжина і ширина приміщень; Н – довжина світильника над роб. поверхнею

η - знах. по таблиці якщо відомо і.

N=Ф∑ / Фл

Фл – світловий потік однієї лампи.

Точечний метод:

Е=I*cos(куб.)α/Кз*h(квадрат)

Е – освітленість

І – сила світла (від джерела до т. роб. поверхні)

h – висота світильника над роб. пов.

α – кут між нормалю між роб. поверхнею і направленням світлового потоку на джерело

Кз – коф. запасу

30. Шум, вплив на організм людини, кількісні показники шуму.

Шумом наз. всілякий шкідливо діючий на організм людини звук.

підвищений рівень шуму викликає в людини втому, зниження уважності що може призвести до помилок і підвищеної небезпеки виникнення травм, зниження продуктивності праці.

Шум – небажаний для людини звук, або сполучення звуків.

При тривалому впливу шуму в людини зменшується гострота слуху, погіршується стан центральної нервової системи, сердце –судинної системи, шлунково-кишкового тракту, органів дихання – шумова хвороба.

симптоми дії шуму: безсонність, зміна тиску, зменшена увага.

ГОСТ 12.003-83 “Допустимі спектри рівнів шуму та його тиску”.

Шум:  низькочастотний (до 300Гц)  середньочастотний(300-800Гц)  високочастотний(> 800Гц)

Шум хар.: амплітудою(мах. відхал. т. від стану рівноваги) – А ; частотою коливань(к-сть колив за од. часу) –f,Гц ; інтенсивністю(к-сть що прох. за 1сек. ч\з площу 1м(кв) перпендикулярно до напрямку звуку хвилі) – І,Вт/м(кв); звуковим тиском(різниця між тиском мах. згуст. повітря, та атм. тиском);

Вимірюється в БЕЛАХ (ДБ)

10-30 ДБ – шум коли можна заснути.

100 – 110 – шум дискотек

120ДБ – больовий поріг

140ДБ – втома металу

31.Нормування вимірювання і засоби захисту від шуму.При нормуванні шуму до уваги беруться різні його види. Відповідно до ГОСТ 12.1.003-83 та ДСН 3.3.6.037-99 шуми класифікуються за характером спектра та часовими характеристиками. За першою ознакою шуми поділяються на широкосмужні, з неперервним спектром, шириною більш ніж одна октава, та вузькосмужні або тональні, у спектрі яких є виражені дискретні тони. За часовими характеристиками шуми можуть бути постійними, якщо їх рівень шуму протягом робочої зміни (8 годин) змінюється не більш ніж на 5 дБА, та непостійними. Останні поділяються:

• на мінливі, рівень шуму яких безперервно змінюється (коливається) в часі більш ніж на 5 дБА;

• переривчасті, рівень шуму яких змінюється ступінчасто на 5 дБА і більше, при цьому довжина інтервалів, під час яких рівень залишається сталим, становить Ici більше;

• імпульсні, які складаються з одного або декількох звукових сигналів, кожен з яких довжиною менше 1 с, при цьому рівні шуму відрізняються не менш ніж на 7 дБА.

Нормування шуму проводиться за двома методами: нормування за граничним спектром шуму та нормування рівня звуку в дБА Перший метод нормування е основним для постійних шумів. Рівні звукового тиску (дБ) нормуються в октавних смугах частот. Октавна смуга частот (октава) — діапазон частот, у

якому верхня гранична частота /в удвічі більша за нижню граничну частоту /и. Октава характеризується середньогеометричним значенням частоти

Заходи та засоби захисту від шуму

Заходи та засоби захисту від шуму поділяються на колективні та індивідуальні.

До засобів індивідуального захисту (313) від шуму належать навушники, протишумові вкладки, шумо-заглушувальні шоломи.

Засоби колективного захисту від шуму поділяються за такими напрямками:

— зменшення шуму в самому джерелі;

— зменшення шуму на шляху його поширення;

— організаційно-технічні заходи;

— лікувально-профілактичні заходи.

Засоби та заходи колективного захисту, що зменшують шум на шляху його поширення поділяються на архітектурно-планувальні та акустичні (рис. 4.4).

Зменшення шуму у самому джерелі — найбільш радикальний засіб боротьби з шумом, що створюється устаткуванням. Це досягається за допомогою таких заходів та засобів:

• удосконалення кінематичних схем та конструкцій устаткування;

• проведення статичного та динамічного зрівноважування і балансування; виготовлення деталей, що співударяються та корпусних деталей з неметалевих матеріалів (пластмас, текстоліту, гуми);

• чергування металевих та неметалевих деталей; підвищення точності виготовлення деталей та якості складання вузлів і устаткування;

• зменшення зазорів у з'єднаннях шляхом зменшення припусків; застосування мащення деталей, що труться та ін.