Лабораторна робота №

Тема: Оцінка впливу сміттєзвалищ твердих побутових відходів (ТПВ) на навколишнє середовище.

Мета: Ознайомитися з проблемою відходів в Україні та засвоїти методику оцінки економічних збитків від забруднення земельних угідь ТПВ

Основні теоретичні відомості

Виробнича та побутова діяльність людини неминуче пов'язана з утворенням відходів. Проблема відходів - це проблема великих міст, і чим більше місто, тим ця проблема гостріша.

Відходи розподіляють з урахуванням їх особливостей:

• за агрегатним станом на: газоподібні, рідкі та тверді.

• за походженням на: побутові (комунальні) та промислові.

За експертними оцінками загальний обсяг накопичених відходів в Україні сягає близько 30 мільярдів тон (50 тисяч тон на 1 км² або 4 % території України), що є одним з найбільш високих показників накопичення відходів у світі.

Структура утворення відходів в Україні

ВІДХОДИ – 100 %
Відходи гірничої промисловості (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області) (88 %)	Відходи інших галузей промисловості (10 %)	Побутові відходи (2 %)

Побутових відходів в Україні накопичено 60 млн. тон. Щорічно утворюється близько 10 млн. т. (0,7 кг на душу населення). Рівень їх утилізації близько 35 %, в той час, як в розвинених країнах – 50-70 %, а в Японії – 90 %. Найпоширеніший метод поводження з відходами в Україні – це їх захоронення. Так, Україна має 6 тисяч полігонів, які значною мірою вже використали свій ресурс, лише 2 діючих сміттєспалювальних заводи (в Києві та Харкові) і більше 3-х тисяч стихійних сміттєзвалищ.

Окрему проблему становлять токсичні відходи, які вже накопичилися в кількості 63 млн. т, зних 20 тисяч т – це непридатні та заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин (пестициди). Це хімічно стійкі сполуки з тривалим періодом природного напіврозпаду. Вони мають здатність нагромаджуватися в ґрунті й воді, просуватися в ланцюгах живлення, збільшуючи свою концентрацію на кожному трофічному рівні в декілька разів. Так, в кінці, накопичуються в тканинах людини і спричинюють захворювання нервової системи, серця, печінки тощо.

До складу ТПВ входять наступні компоненти:

1. Папір та картон -30%;

2. Харчові відходи - 28 %;

3. Скло -12%;

4. Метал чорний - 10 %;

5. Пластмаса - 5 %;

6. Деревина - 5 %;

7. Гума та шкіра - 3 %;

8. Текстиль - 2 %;

9. Кольоровий метал - 1 %;

10. Інші матеріали - 3 %.

Таке процентне співвідношення складу ТПВ дуже умовне, оскільки на нього впливає ступінь благоустрою житла (технічно облаштовані будинки - 0,5 кг, будинки приватного сектору - 1,5 кг), пори року, кліматичні та інші умови. Так, наприклад, особливо великі коливання харчових відходів - від 28 % весною до 45 % і більше влітку та восени.

Санітарна очистка міст від ТПВ здійснюється наступним чином: спочатку відходи збираються, потім відвозяться на сміттєпереробні (СПЗ) чи сміттєспалювальні заводи (ССЗ) з подальшою ліквідацією чи утилізацією. Важливо зазначити, що в Україні централізовано на СПЗ відбираються на утилізацію лише 2 цінні компоненти – чорний метал та папір.

Способи збору ТПВ:

• валовий збір (без розділу на окремі складові);

• роздільний збір.

Відомі на сьогоднішній день методи знешкодження відходів, що застосовуються в практичній діяльності, можна об’єднати у три групи:

1. Ліквідаційні. Це ті, що застосовуються виключно з метою ізолювання і по можливості знищення зростаючої маси відходів без використання цінних речовин, які в них містяться. До цієї категорії належать дуже широко запроваджені у наш час методи захоронення сміття на звалищах різноманітного типу, як відкритих, так і удосконалених (багатоярусних, із земляним перекриттям); спалення відходів у спеціальних пічках, часто дуже величезних за потужністю, використання сміття як баласту для вирівнювання негативних форм рельєфу тощо. До цієї ж групи методів відносяться методи, що застосовуються в багатьох районах земної кулі скидання відходів у прибережні акваторії морів і навіть внутрішні водоймища, заповнення ними вироблених кар’єрів або шахт.

2. Частково ліквідаційні. Вони передбачають сортування маси відходів на спеціальних заводах для виділення найбільш легко утилізованих категорій сміття – вторинної сировини, органічних частин. Основна частина сміття спалюється.

3. Утилізаційні методи. За їх допомогою використовуються усі складові частини сміття – вторинна сировина, паливні частини, органічні речовини. Технологія подібної переробки відходів опирається на діяльність високомеханізованих сміттєпереробних заводів. Повна утилізація відходів досягається у результаті складного закінченого циклу виробничих процесів – сортування, з застосуванням магнітної сепарації і дроблення, біологічної переробки, піролізу або газифікації органічних речовин, спалення неутилізованих частин для отримання пари або енергії, використання вторинної сировини.

Знешкодження відходів шляхом захоронення їх на різноманітних смітниках базується на явищі природного самоочищення забрудненого грунту. Застосування відходів і їх подальше, як правило, дуже тривале розкладення, утворюють, по суті, новий грунтовий шар. Так, процес виготовлення органічних добрив, які отримують в результаті біологічного розкладу органічних відходів називається компостуванням.

Однак далеко не усі види відходів можна ізолювати в грунті, не викликаючи одночасно погіршення якості природних комплексів. Токсичні речовини, металобрухт, гума, шлами очисних споруд і багато інших речовин не підлягають захороненню на звичайних звалищах, а потребують організації особливих спеціалізованих об’єктів для свого знешкодження, оскільки їх розклад викликає різке забруднення грунтових вод і грунту.

Найбільш сильний негативний вплив на якість навколишнього середовища мають відходи, усунуті ліквідаційними методами.

Складування відходів на міських звалищах є найбільш екологічно недосконалим способом їх знешкодження. ТПВ містять велику кількість вологих органічних речовин, які розкладаючись, виділяють гнилісні запахи та дуже забруднену токсичну рідину (фільтрат). При висиханні продукти неповного розкладу утворюють насичену забруднювачами та мікроорганізмами пилюку. В результаті відбувається інтенсивне забруднення повітря, ґрунту, поверхневих та ґрунтових вод. Розповсюджувачами патогенних мікроорганізмів (тобто носіями різних захворювань) є мухи, криси, пташки, бездомні собаки та коти. Мікроорганізми, які виявлені в ТПВ є збудниками гепатиту, туберкульозу, дизентерії, аскаридозу, респіраторних, алергічних, шкіряних та інших захворювань.

Окрім забруднення атмосфери газоподібними речовинами та пилом, що утворюються в результаті розкладу ТПВ, особливо небезпечними є газоподібні викиди при спалюванні сміття на звалищах, яке здійснюється відкритим способом. При цьому часто виділяються діоксини – надстійкі органічні забруднювачі. Діоксини руйнують гормональну систему людини, призводять до імунодефіциту і ослаблення захисних сил організму, сприяють розвитку жіночих хвороб, зростанню кількості викиднів та дітей-інвалідів. Також недоліком спалювання є накопичення великої кількості попелу (30% початкової маси сміття) з великим вмістом токсичних речовин.

На сьогоднішній день прийнято більше 50-ти нормативно-правових актів державного рівня з яких 14 Законів України, близько 30 рішень і постанов уряду, які регулюють діяльність у сфері поводження з відходами. Базовим є закон України „Про відходи” прийнятий 5 березня 1998 року. Нормативно-правова база України у сфері поводження з відходами наближена до вимог європейського законодавства, але через незадовільне фінансування на всіх рівнях (національному, регіональному, місцевому і підприємствах) та низьку екологічну свідомість населення вона не працює належним чином.