МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний університет технологій та дизайну

КОНСТРУЮВАННЯ ТРИКОТАЖНИХ ВИРОБІВ та основи швейної технології

Конспект лекцій

Для студентів напрямку 6.0918 «Легка промисловість»

спеціальності 7.091803 «Технологія і дизайн тканин і трикотажу»

КИЇВ КНУТД 2006

УДК 677.025

Конструювання трикотажних виробів та основи швейної технології: Конспект лекцій для студентів напрямку 6.0918 «Легка промисловість», спеціальності 7.091803 «Технологія і дизайн тканин і трикотажу», частина “Конструювання трикотажних виробів”/ упор. Махіня Т.О.

Упорядники: Махіня Т.О. доц.

Конструювання трикотажних виробів

Конструювання, художнє проектування - це вид художньої діяльності, в результаті якої промислові вироби крім привабливого зовнішнього вигляду отримують властивості та структурні зв'язки, що забезпечують їх функціональну та композиційну єдність. Процес конструювання полягає у визначенні розмірів, форми та деталей виробів, побудова їх креслень на площині.

Конструкція виробу - це його будова, представлена у вигляді креслення або комплекту лекал в їх взаємному розташуванні з вказівкою розмірів та методів їх виготовлення.

Один із способів конструювання - розтин складних поверхонь виробу на окремі частини з подальшою побудовою креслень.

Особливістю трикотажних виробів є те, що при одяганні на фігуру вони утворюють складну поверхню. Для цього необхідно визначити розміри припусків для отримання потрібного силуету та фасону.

Одним з основних завдань конструювання є отримання з плоского полотна просторової форми такими методами:

1. Використання посадки (утворення опуклої форми).

2. Розкрій полотна на частини.

3. Виточки.

Прийоми посадки: плечовий зріз при зшиванні (10,7÷1см); можлива посадка пройми з рукавом. Для створення просторової форми в жіночих трикотажних виробах використовуються виточки або посадка бічного зрізу полички.

Трикотажні вироби займають одне з провідних місць у гардеробі споживача. Вони повинні відповідати ряду вимог:

1. Мати гарний зовнішній вигляд.

2. Бути комфортними, зберігати при носінні колір, розміри та форми, надані їм в процесі проектування або виготовлення.

3. Зберігати міцність до розривних навантажень, протиранню, дії світлопогоди при виконанні таких умов:

• тиск на тіло;

• повітропроникність;

• теплозахищеність.

Для верхніх трикотажних виробів головним є гарний зовнішній вигляд, зберігання форми при максимальному комфорті.

Для білизняних виробів - окрім комфорту важливим є тиск на тіло людини.

Для спортивних виробів - комфорт, красота зовнішнього вигляду, міцність швів.

Засобом виконання всіх цих вимог є вибір для кожного окремого випадку оптимальних розмірів деталей, створення розмірів конструкції.

Етапи розвитку одягу

І	II	ІІІ	IV	V
5 тис. до н.е. Прототип одягу: шкури, листя.	До 9 ст. н.е. Драпіровка одягу.	До 12 ст. н.е. Кроєний одяг.	До 19 ст. н.е. Кравецька справа.	З 19 ст. н.е. Швейна промисловість.

Подія винаходу ткацького станка призвела до виробництва виробів з тканини, спочатку драпірованих, потім шитих. Кравецька справа виникла у 12 ст., одяг називався „Порти", а майстри - кравці. В16 ст. з'явилась інша назва одягу „Сукня”. Перші спроби зшити одяг з'явились з бажанням людей підкреслити одягом красу форм тіла. Для цього з боків робили вирізи і з'єднували деталі за допомогою шнурівки. Рукава були самостійним видом одягу. Штанини не зшивали, а надягали на кожну ногу окремо. В 14 ст. розділили одяг по горизонталі і виник новий вид жіночого костюму, який проіснував до 19 ст. В 1789 р. відбувся поштовх у нових формах одягу - поява піджака і брюк. В середині 19 ст. з'явилась перша система крою, до цього одяг шили по патронам. Наприкінці 19 ст. з'явились швейні машини, одяг став схожий на сучасний, зросла продуктивність праці, ускладнились форми деталей крою.

Характерна особливість 20 ст. - принципово новин тип одягу і швидка зміна мод.