Тема VIII Поняття та система органів державної влади в конституційному праві

1. Система та види органів державної влади.

2. Державний апарат, органи державної адміністрації, статус державних виборців.

1. Одним із завдань Конституції є закріплення системи державної влади в країні. В сучасних державах панівною є система, яка базується на розподілі державної влади. Класичне її обґрунтування дав Шарль Монтеск’є в трактаті “Про дух законів”. Він писав: “Політична свобода може бути знайдена лише там, де немає зловживання владою. Однак багаторічний досвід показує нам, що кожна людина, наділена владою, схильна зловживати нею і утримувати владу в своїх руках до останньої можливості… Для того щоб запобігти подібному зловживанню владою, необхідно, як це випливає з самої природи речей, щоб одна влада стримувала іншу… Коли законодавча і виконавча влади об’єднуються в одному і тому ж органі … не може бути свободи… З іншого боку, не може бути свободи, якщо судова влада не відокремлена від законодавчої та виконавчої… І настане кінець всьому, якщо одна і та ж особа або орган, дворянський чи народний за своїм характером, стане здійснювати всі влади”.

Не визнають цього розподілу:

1. архаїчні монократії: ОАЕ, Бахрейн… - тут по традиції влада належить королю – бо це воля Аллаха;

2. ті держави, які не визнають розподілу влад через ідеологічні переконання: колишній СРСР, Китай, Південна Корея, В’єтнам, Лівія, Іран, Куба…

3. перехідні режими (військові), які запроваджені в наслідок державного перевороту. Тут керівники вважають, що країна тимчасово може обійтись без демократії (про яку свідчить розподіл влад), щоб потім створити нормальну цивілізовану державу (Нігерія, Чилі в 70 рр., Пакистан…).

Держави, які визнають розподіл влад, виходять з того, що державна влада є єдиною, а її поділ на три гілки дозволяє створити систему “стримувань і противаг”, яка покликана запобігти зловживанню владою. В залежності від того, як саме втілюється ця ідея держави поділяються на:

• парламентарні;

• президентські;

• змішані;

Крім розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу й судову, КП передбачає її поділ на центральну та регіональну.

До центральних органів влади відносяться:

• глава держави;

• парламент;

• уряд;

• міністерства і відомства.

До регіональних:

• префектури департаментів (Франція);

• префектури провінцій (Італія);

• облдержадміністрації (райдержадміністрації) (Україна);

• губернатори (Японія, Росія);

• урядові президіуми на чолі з президентами в землях ФРН (призначає уряд землі, підконтрольні МВС) (Місцеве самоврядування).

2. Державний апарат – прямо не передбачений в конституціях. Але він є однією з ознак держави, оскільки безпосередньо розробляє проект законів та інших державних документів, займається формуванням та реалізацією як внутрішньої так і зовнішньої політики країни. членів державного апарату прийнято називати бюрократією. По-суті вона є автономною в державі, саме від неї залежить все. Змінюваною є фактично лише верхівка державного апарату. Так, в США з 3 млн. державних службовців зі зміною адміністрації змінюється 2 тис. чоловік, а в Україні і того менше.

Кваліфікований управлінець (бюрократ) – це без перебільшення золотий фонд країни. Тому в більшості країн введено поняття – “державний службовець” чи аналогічне йому “менеджер державного управління”. Для них запроваджується спеціальні стимули за сумлінну роботу (надбавки до зарплат, нагороди, ранги, соціальні пільги – в Україні, зокрема, 90% - пенсія).

Разом з тим, як правило, їм забороняється робота за сумісництвом, обмежується або зовсім забороняється право на заняття бізнесом, строго регламентуються питання прийому на державну службу, етики тощо.

Так, в США бажаючих поступити на роботу в федеральне відомство повинні охарактеризувати не менше 20, а коли він претендує на посаду, яку затверджує президент, не менше 25 осіб. В Україні всі посади державних службовців повинні заміщуватись на конкурсних засадах.

Знаковим є закон США про етику (1978 р.). За ним кожен федеральний службовець середньої і вищої ланки зобов’язаний заповнити анкету і вказати усі акції і рахунки, що зареєстровані на його ім’я, на ім’я його дружини та дітей на суму від однієї тисячі доларів і більше, кожну статтю додаткового доходу, не рахуючи жалування, кожен дарунок членові його сім’ї вартістю понад 35, оплату кожної поїздки, розваг, обідів вартістю більше 350$ і нерухомість на суму більше 10 тис.$.

Йому забороняється мати доходи, що перевищують 15% річного заробітку. Закон забороняє подарунки і пожертвування нижчих чиновників вищим, а також отримувати такі подарунки від підлеглих або осіб, що мають менше жалування. Порушення усіх вимог спричиняє негайне звільнення чиновника зі служби.

Відповідно до закону “Про оподаткування” (1986 р.) невірне заповнення декларації про доходи тягне штраф на суму 1000$, а свідоме заниження доходів – штраф на суму 5000$ і ув’язнення до 5 років. Особи, що здійснюють фінансове розслідування, мають право перевіряти рахунки, чеки, квитанції, бухгалтерські книги…, здійснювати таємне стеження та обшуки, прослуховувати телефонні розмови, перегортати кореспонденцію, опитувати оточуючих підозрювану особу, у випадку їх відмови вони можуть бути притягненні до кримінальної відповідальності.