14. Підвищення стійкості роботи об’єкта господарювання

14.1. Стійкість роботи об’єкта в надзвичайних ситуаціях

Стійкість роботи об’єкта господарювання	можливість в умовах НС мирного і воєнного часу виробляти продукцію в запланованому обсязі і номенклатурі, а при слабких пошкодженнях відновлювати виробництво в мінімальні терміни.

Стійкість роботи промислового підприємства складається із [27]:

стійкості інженерно-технічного комплексу (будівель, споруд, систем енерго-, газо-, водозабезпечення, технологічного обладнання) до дії зовнішніх факторів при аваріях, катастрофах, стихійних лихах, а також при застосуванні щодо них сучасної зброї;

стійкості виробничої діяльності (захист виробничого персоналу, надійність систем управління, постачання, поновлення роботи в найкоротші терміни).

Під стійкістю роботи об’єктів, які не виробляють матеріальних цінностей, розуміють їх можливість виконувати свої функції в умовах НС.

Виділяють такі шляхи і засоби підвищення стійкості роботи об’єктів господарювання України:

створення фондів захисних споруд і засобів індивідуального захисту;

будівництво важливих підприємств за межами зон можливих зруйнувань;

будівництво підприємств-дублерів;

розширення шляхів сполучення і розвиток всіх видів транспорту;

підсилення і дублювання енергетичних потужностей;

розширення зв’язків між галузями промисловості і підприємствами;

утворення матеріально-технічних резервів;

підтримання сил ЦО в постійній готовності.

14.2. Методика оцінки стійкості об’єкта в надзвичайних ситуаціях

Дослідження стійкості роботи об’єкта господарювання полягає у всебічному вивченні умов, які можуть скластися у НС мирного і воєнного часу, і у визначенні їх впливу на виробничу діяльність.

Мета дослідження стійкості об’єкта господарювання полягає в тому, щоб виявити вразливі місця в роботі об’єкта у НС і виробити найефективніші рекомендації, спрямовані на підвищення стійкості.

Критерії стійкості об’єкта господарювання до впливу вражаючих факторів НС:

за кількісний показник стійкості об’єкта до впливу повітряної ударної хвилі приймають значення надлишкового тиску, при якому будівлі, споруди, обладнання і комунально-енергетичні мережі об’єкта зберігаються або зазнають слабких або середніх руйнувань – це значення надлишкового тиску прийнято вважати межею стійкості об’єкта до ударної хвилі;

показником стійкості об’єкта до впливу теплового (світлового) випромінювання є мінімальне значення теплового (світлового) імпульсу, при якому може статися загоряння матеріалів або конструкцій будівель і споруд, у результаті чого можуть виникнуть пожежі на об’єкті. Це значення світлового імпульсу прийнято вважати межею стійкості об’єкта до впливу теплового (світлового) імпульсу;

критерієм стійкості об’єкта в умовах радіоактивного зараження є граничне значення рівня радіації на об’єкті, при якому ще можлива виробнича діяльність у звичайному режимі;

показником стійкості роботи об’єкта в умовах впливу електромагнітних випромінювань ядерного вибуху є коефіцієнт безпеки. Стійкість системи в цілому визначають за мінімальним значенням коефіцієнта безпеки елементів, що входять до її складу.

За результатами досліджень розробляють план заходів з підвищення стійкості роботи об’єкта у НС. Крім того, визначають вартість впровадження заходів, джерела фінансування, сили і засоби, терміни виконання і назначають відповідальних за виконання осіб. План заходів, які проводяться силами об’єкта, затверджує керівник підприємства – начальник ЦО.

На кожному підприємстві, виходячи з його призначення, розташування і специфіки виробництва, заходи з підвищення стійкості можуть бути різні.