11.3. Визначення виду і ступеня забруднення об’єктів радіоактивними речовинами, зараження отруйними речовинами і сильнодіючими отруйними речовинами

11.3.1. Визначення виду і ступеня забруднення об’єктів радіоактивними речовинами

Обов’язковою умовою дотримання правил радіаційної безпеки є реєстрація і точний кількісний облік величин, що характеризують взаємодію іонізуючих випромінювань з речовиною, в тому числі і біологічною. Дозиметрія – це визначення кількості та якості іонізуючих випромінювань. За допомогою дозиметрії вирішують два основні питання [86]:

пошук джерела випромінювання, визначення його виду, кількості та енергії;

визначення ступеня впливу випромінювання на об’єкт, що опромінюється.

Для визначення виду і ступеня забруднення об’єктів радіоактивними речовинами використовують такі одиниці вимірювання [86]:

радіоактивність – здатність ядер атомів хімічних елементів самочинно перетворюватися на ядра атомів інших хімічних елементів з виділенням енергії у вигляді іонізуючих випромінювань. Одиниця радіоактивності – Бк (беккерель), який дорівнює 1 розпад/с;

експозиційна доза – енергія фотонного випромінювання, яка витрачена на іонізацію атомів сухого повітря. За одиницю експозиційної дози прийнято Кл/кг, це така енергія, яка в 1 кг сухого повітря утворює заряд кожного знака в 1 Кл. Позасистемна одиниця вимірювання дози – Р (рентген);

поглинута доза – енергія іонізуючого випромінювання, поглинута одиницею маси будь-якої речовини, що опромінюється, в перерахунку на одиницю маси. Одиниця поглинутої дози – Гр (Грей), позасистемна одиниця – рад (1 Гр = 100 рад). Потужність поглинутої дози вимірюється в Гр/с;

еквівалентна доза – поглинута доза, помножена на коефіцієнт відносної біологічної ефективності (коефіцієнт якості), який відображає здатність різних видів випромінювань пошкоджувати тканини організму. Ця здатність прямо залежить від щільності іонізації, створюваної випромінюванням. Одиниця еквівалентної дози – Зв (Зіверт), позасистемна одиниця вимірювання – бер;

ефективна доза – величина, яку використовують як міру ризику виникнення віддалених наслідків опромінення усього тіла людини або окремих його органів і тканин з урахуванням їхньої радіочутливості. Одиниця ефективної дози – Зв, позасистемна одиниця вимірювання – бер.

11.3.2. Визначення виду і ступеня зараження об’єктів отруйними речовинами і сильнодіючими отруйними речовинами

Для визначення виду і ступеня зараження об’єктів ОР і СДОР використовують дві групи методів:

суб’єктивні (ґрунтуються на показаннях органів відчуття);

об’єктивні (ґрунтуються на даних технічних засобів, класифікацію та призначення яких розглянуто вище).

До суб’єктивних методів відносять [23; 89]:

органолептичні методи ґрунтуються на визначенні ОР за допомогою органів відчуття людини. Найбільш суттєве значення має зір (можна побачити краплі ОР, виявити хмару та ін.). Є особливості розриву хімічних боєприпасів: глухий звук, маленька воронка, мало осколків, слабка руйнівна дія, мало поранених, утворюється хмара пари та туману;

хімічні методи ґрунтуються на використанні характерних хімічних реакцій між ОР та реактивом (індикатором). Методи бувають прямі (виявлення ОР за їх характерними хімічними властивостями у присутності індикатора) та непрямі (виявлення ОР за продуктами їх розпаду). За наочністю вони можуть бути колориметричними (кольоровими) та нефелометричними (осадовими). У польових умовах частіше використовують колориметричні реакції;

біохімічні методи використовують з метою збільшення чутливості та специфічності методів визначення хімічного зараження об’єктів. Наприклад, для індикації ФОР застосовують холінестеразну реакцію;

біологічні методи визначення ґрунтуються на оцінці клініко-патоморфологічних та біохімічних змін, що виникають в організмі тварин, спеціально заражених ОР або СДОР. Для цього використовують собак, котів, кролів, мишей, щурів, птахів, риб тощо. Суттєве значення цей метод має при визначенні швидкодіючих, високотоксичних, раніше невідомих ОР;

фізичні методи індикації ґрунтуються на визначенні ОР і СДОР за фізичними властивостями (температура кипіння та плавлення, розчинність, летючість, питома вага, оптичні, електричні та теплові процеси у зараженому середовищі та ін.). Недолік цих методів полягає у тому, що вони вимагають спеціального обладнання, високої кваліфікації працівників, а через це малопридатні для використання у польових умовах. Найчастіше їх застосовують при вивченні невідомих ОР і СДОР;

фізико-хімічні методи ґрунтуються на використанні явищ, які супроводжують або є наслідками хімічних реакцій, що відбуваються при взаємодії ОР і СДОР з індикаторами і реєструються за допомогою фізичних методів. Їх широко використовують в автоматичних засобах індикації ОР і СДОР.