Основні показники фінансового стану підприємства за 2010 – 2012 роки
Назва показника |
Розрахункова формула |
Нормативне значення |
Роки |
||
2010 р. |
2011 р. |
2012 р. |
|||
Коефіцієнт покриття (загальна ліквідність) |
Ф.1 - М (ряд.260)/ Ф.1 - М(ряд.620) |
>1 |
0,950 |
0,658 |
- |
Коефіцієнт поточної (проміжної) ліквідності |
Ф.1 - М (ряд.150+ряд.160+ +ряд.170+ряд.230)//Ф.1 - М(ряд.620) |
>1 |
0,048 |
0,048 |
0,058 |
Текст роботи…
За умови громіздкої „шапки” таблиці колонки нумерують та переносять на наступні сторінки тільки їх нумерацію.
Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на іншу сторінку, при цьому назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю колонок можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах однієї сторінки. Якщо рядки або колонки таблиці виходять за формат сторінки, то у першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її „шапку”, а у другому – „боковик”.
Заголовки колонок таблиці пишуться з великої букви, підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великої, - якщо вони мають самостійне значення. Висота рядків повинна бути не меншою, ніж 8 мм. Колонку “№ за пор.” у таблицю включати не потрібно (крім випадків, коли на рядок таблиці є посилання у тексті).
Якщо є текст, який повторюється у графі таблиці і складається з одного слова, то його можна замінити лапками (-“-); якщо текст повторюється і складається з двох і більше слів, то при першому повторенні його замінюють на слова “Те саме”, а далі – лапками.
Замість цифр, марок, знаків, букв, математичних чи хімічних символів лапки не допускаються. Якщо цифрові дані у якомусь рядку таблиці не наводяться, то у ньому ставиться прочерк.
Формули у роботі (якщо їх більше ніж одна) нумерують у межах розділу.
Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться біля правого поля сторінок (вирівнюється по правому краю сторінки) на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули, до якої він відноситься) в круглих дужках, наприклад (2.2) (друга формула другого розділу), при цьому сама формула розміщується симетрично до тексту розділу. Формула наводиться курсивом, висота шрифту відповідає 14-му розміру.
При написанні формул слід використовувати редактор формул (наприклад, Microsoft Equation 3.0).
Пояснення позначень символів чи числових коефіцієнтів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючись зі слова “де”, двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Обов’язково має бути наведена розмірність кожного параметру формули; розмірність одного і того самого параметра у межах роботи має бути однаковою.
При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, “у формулі (1.2)”.
Рівняння і формули виділяються з тексту вільними рядками: вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка (один Enter).
Приклад порядку відображення та нумерації другої формули другого теоретичного питання індивідуальної роботи наведений нижче.
Якщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишеться слово “Примітка” чи “Примітки”. Якщо приміток на одній сторінці в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку і примітки нумеруються, наприклад:
Примітки:
1. ...
2. ...
Якщо є одна примітка, то її не нумерують, і після слова “Примітка” ставиться крапка.
Т
екст
розділу…
,
(2.2)
де Кф.н. – коефіцієнт фінансової незалежності (автономії);
ф.№1 – Баланс.
Текст розділу…
або
Текст розділу…
,
(2.2)
де В заг. – загальні витрати підприємства, тис.грн.;
В п – постійні витрати підприємства, тис.грн.;
В з1. – змінні витрати на одиницю продукції, тис.грн./шт.;
К од. – обсяг випуску продукції, шт.
Текст розділу…
У роботі роблять посилання на літературні джерела, матеріали чи окремі результати, які використовуються при розробці проблеми, завдання, розгляді питання тощо. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту та обсяг.
Посилатись необхідно на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатись у тих випадках, якщо в них є матеріал, який не включений до останнього видання.
Якщо використовуються відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання.
Посилання у тексті роботи на джерела необхідно позначати порядковим номером за переліком їх у списку використаної літератури, виділивши двома квадратними дужками, наприклад, “… у працях [2-5, 8]….” (якщо зроблено логічні висновки з матеріалу наведеного в зазначених джерелах) чи [17, с. 20-25].
При посиланнях на ілюстрації, таблиці, формули, які розміщені у самій роботі студента, відповідно вказується: порядковий номер ілюстрації (наприклад, “рис. 2.4.”; номер таблиці (наприклад, ”… в табл. 1.4”); порядковий номер формули (наприклад “… у формулі (2.2)”). При повторних посиланнях на ілюстрації та таблиці необхідно вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад, “див. рис. 2.4”.
Основна вимога до складання списку використаних джерел - однотипне оформлення і дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис творів друку (ГОСТ 7.1-84).
До списку використаної літератури включаються усі використані джерела, які розташовуються за алфавітом.
Спочатку подають літературу видану кирилицею, після неї - видану латиною і далі - мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов - арабською, вірменською, грузинською, єврейською, китайською, японською тощо). Звичайно публікації мовами з особливою графікою подають в українській транскрипції або в перекладі запису українською мовою.
Переклад або транскрипція кирилицею чи латиною бібліографічного опису видань, виданих мовами з особливою графікою, включається у відповідний алфавітний ряд, вказуючи в кінці (через .-) мову видання (наприклад, .-Яп.,.- Араб.). Наприклад:
Бок Зі Коу. Економіка Японії. Яка вона? – 2002. – 350 с. - Яп.
Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях.
Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова “та інші”.
Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна скорочувати назву м. Києва (К.), а в описах книг іноземними мовами допускається скорочення назв міст: англійською мовою - Нью-Йорка (N.Y.), російською - Москви (М.) та Санкт-Петербурга (СПб.). Якщо у книзі зазначено два місця видання, то в описі їх наводять через крапку з комою (;). Якщо одна із двох назв міст не скорочується, тоді вказують повну назву обох. Наприклад, "М.; СПб.", "Київ; Львів". Але "К.; Львів" - буде помилкою.
Якщо місць видання три і більше, то вказують перше зі словами "та ін." (для книг латиною - "etc"). Наприклад, у книзі написано: "New York, Chicago, San Francisco, Toronto, London", тоді в описі буде "N.Y. etc".
Якщо ж місце видання книги невідоме, то вказують "Б.м." (без місця) для книг українською мовою або "S.I.", для книг, виданих латинкою.
Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як це вказано в періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова “сер”. Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, “С. 32-39”.
При посиланні на джерело з Інтернету слід навести назву інформаційного матеріалу, авторів (при наявності), електронний (веб-) ресурс з всіма наявними реквізитами, включаючи рік і місяць видання.