Виробнича функція.

Дане питання в багатьох відношеннях являє собою своєрідне і цікаве явище, оскільки характерною особливістю факторів виробництва є їх взаємозамінність та взаємодоповнюваність. Тільки в єдності і взаємодії капітал, праця і земля стають дійсними факторами виробництва життєвих благ, реальною продуктивною силою суспільства. Кожен фактор виробництва окремо, ізольовано від інших, залишається потенційним виробничим ресурсом. Разом з тим в певних межах фактори виробництва взаємозамінюваності. Механізація і автоматизація - наочне підтвердження заміни людської праці машинною технікою. На взаємозамінюваності заснована розробка виробничої функції. її теоретичною основою є концепція Ж.-Б. Сея про фактори виробництва, згідно якій кожен з них на рівні з іншими створює вартість і дохід.

У зв'язку з цим необхідно зосередити увагу на тому, що виробнича функція відображає кількісну залежність обсягів виробництва від застосовуваних його факторів: праці, капіталу, землі, технічного прогресу. Перший варіант цієї функції був розроблений американським економістом П. Дугласом разом з математиком Ч. Коббом (1928 р), в якій розглядається залежність обсягів виробництва тільки від двох факторів - капіталу і праці, абстрагуючись від інших. В найпростішому вигляді дана функція може бути відображена формулою:

у = F (K,L),

де у - обсяг виробництва;

F - функція;

К - капітал;

L- праця.

За результатами самостійної роботи над цим питанням слід накреслити таблицю варіантів співвідношення факторів у виробничій функції.

Література:

1. Воробьев Е.М., Гриценко А. А., Ким М.Н. Лисовицкий В.Н. «Зкономическая теория» Харьков, 2008, с.37-39.

2. «Політична економія». За ред. В.О. Рибалкіна. Київ, «Академвидав», 2007, с. 147-149.

3. Предборський В.А., Гарін Б.Б., Кухаренко В.Д. «Економічна теорія», Київ, «Кондор», 2007, с.45-57.

Тема 3. «Економічна система суспільства». Класифікація економічних систем різними вченими (о. Шпенглєр,

Ф. Ліст, Б. Гільдебранд, В. Зомбарт, У. Рос5у).

Приступаючи до вивчення цього питання, необхідно з'ясувати, чому О.Шпенглєр виділяє наступні типи цивілізацій:

1. єгипетську;

2. індійську;

3. вавилонську;

4. китайську;

5. «аполонівську» (греко-римську);

6. цивілізацію майя;

7. «магічну» (візантійсько-арабську);

8. «фаустівську» (західноєвропейську).

На основі вищесказаного слід пояснити, чому німецький вчений пророкував «кінець» фастівської системи і прогнозував лідерство російська - сибірської цивілізації.

Ф. Ліст виокремлює наступні системи: дикість, пастухівство, землеробство, землеробно - мануфактурно - комерційний стан.

Далі слід виділити три етапи розвитку господарства Б.Гільдебранда: натуральний, грошовий і кредитний.

Якщо доповнити наведену вище схему Б. Гільдебранда бартерним господарством (розмістивши його між натуральним і грошовим) і прибавивши фондове та віртуальне господарство, то отримаємо доволі цікаву періодизацію розвитку економіки. При бажанні можна поєднати перші три типи господарств (натурально - бартерно - грошове) в особливу групу, «реальна економіка» - тобто ту, що має справу з повсякденними благами і товарами (в тім числі грошима - товаром), останні три (кредитне, фондове, віртуальне) складають «фіктивну економіку», головними знаряддями якої стають векселі, банкноти, акції, облігації, електронні гроші - всі вони представляють неповноцінні замінники реального багатства.

За результатами самостійної роботи над цим питанням потрібно накреслити схеми типів економічних систем В Зомбарта і У. Ростоу (по 5 типів).

Література:

1. Агуреева О.В. «Краткий курс экономической теории». - М : Окейкнига, 2007 с.40-49.

2. «Экономическая теория». Под ред. Грязновой АГ. - М: КноРус, 2007. с 20-41.

3. «Экономическая теория». Под ред. Дж. Итузлла и др. - М: Инфра - М, 2008. с.34-38.