3. Економічна політика в сучасних умовах

3.1. Економічна політика

Економічна політика - це система практичних заходів, здійснюваних державою, урядом у сфері управління економікою для надання економічним процесам спрямованості відповідно до цілей, завдань та інтересів країни. У цьому визначенні простежується тісний взаємозв'язок економіки й політики, що виявляється більш реально через позитивну й нормативну функції економічної теорії. Економічна політика виконує переважно практичну, тобто нормативну функцію. Взаємовплив економіки й політики завжди суперечливий. Визначальною у суперечності "економіка — політика" виступає економіка. Вона визначає напрямок діяльності політичних інститутів — уряду, політичних партій, суспільних організацій. Оскільки суспільство — це сукупність класів, соціальних груп людей, кожна з яких має свої економічні інтереси, арбітром, покликаним стримувати двобій інтересів у цивілізованих рамках, є держава. Тому політика, яку вона запроваджує, виступає концентрованим вираженням економіки.

3.2. Фіскальна й монетарна політика

Фіскальна політика, що запроваджується, включає оподаткування й державні витрати, за допомогою яких уряд впливає на рівень економічної активності, темпи зростання випуску продукції, підвищення продуктивності праці, заощадження сировини і трудових ресурсів. Часто прагнення уряду сформувати бюджет, здатний максимально забезпечити державні витрати на соціальні, культурні й освітянські потреби населення, провокує його на збільшення податкових ставок не тільки на прибуток від підприємницької діяльності, але й на підвищені доходи фізичних осіб. Однак у практиці господарської діяльності існує правило - збільшення доходної частини бюджету за рахунок зростання оподаткування має межі, за якими завдається удар по приватному бізнесу, що або розорюється, або відходить у тінь. Приховують свої доходи й фізичні особи. У результаті бюджет втрачає навіть оптимальні доходи, які за значно нижчої І податкової ставки могла б вільно отримати держава. Використання інструментів грошово-кредитної монетарної політики ми вже проілюстрували на прикладі концепції «дешевих» і «дорогих» грошей.

Функція держави - фінансування суспільних благ і послуг, гасіння негативних зовнішніх ефектів - одна з найважливіших. На відміну від особистого блага; яке є виключно об'єктом суперництва, суспільне благо доступне для всіх без будь-якої плати. Використання суспільних благ у теорії розглядається як ефект безквиткового пасажира, коли людина, маючи вигоду з користування благом, отримує його безкоштовно. її не можна обмежити або вилучити з числа людей, які користуються суспільним благом. Національна оборона, певний стандарт безоплатної освіти й охорони здоров'я, світло маяка і святковий феєрверк - це лише окремі приклади суспільного блага, А надаючи їх безкоштовно, держава зазнає значних збитків. Тому, визначаючи ті чи інші види суспільного блага, їхній обсяг, урядові структури аналізують їх з точки зору витрати-вигоди. Такий аналіз менш точний, ніж за виробництва особистого блага, тому що він зачіпає інтереси великої кількості людей.

У сфері економічної діяльності держави знаходиться проблема зовнішніх ефектів або екстерналій. Екстерналії зачіпають інтереси третіх осіб (не покупців і не продавців). Якщо вони вигідні третім особам, такі екстерналії називають позитивними, якщо завдають їм шкоди - негативні екстерналії. Взагалі середня або вища освіта, крім збільшення вартості людського капіталу, підвищує загальний культурний рівень населення, сприяючи зменшенню злочинності в країні. Це приклад позитивних екстерналій. Ілюстрацією негативних зовнішніх ефектів може бути забруднення навколишнього середовища. Теплові електростанції, що працюють на низькосортному вугіллі, інтенсивно забруднюють прилеглу територію. У ціні їх кіловат-години зовнішні витрати не відображені, оскільки побічний негативний ефект - збідніння природи, хвороби людей - економісти електростанції не враховують. Отже, ціна електроенергії для суспільства несе спотворену інформацію, і без зваженої економічної політики уряду тут не обійтися.

Питання для повторення

Необхідність і суть державного втручання у розвиток суспільного виробництва та відтворення. Сучасні теоретичні уявлення про роль держави в економіці. Удосконалення економічної системи та її господарського механізму. Держава і ринок. Держава як суб’єкт економічних відносин. Моделі державного регулювання господарства. Основні форми, види і методи регулювання державою ринкової економіки. Зовнішньоекономічна роль держави.

Тестовий логічний тренінг

1. Енциклопедично держава визначається як:

а) Організація політичної, економічної правової та ідеологічної влади у суспільстві;

б) централізований механізм реалізації суспільних функцій у країні, примноження національного багатства, перш за все в інтересах пануючого класу;

в) спеціальний орган насильства, уособленням якого стали чиновницькі апарати, армія, поліція, суди, в’язниці тощо;

г) правильні усі відповіді.

2. В образному класичному розумінні головна політика держави-це:

а) економіка;

б) право;

в) ідеологія;

г) мораль.

3. Державне втручання в економіку спричинене насамперед;

а) обмеженням виробництва і природних ресурсів;

б) недосконалістю суспільної організації права;

в) неспроможністю ринкового механізму стихійно вирішувати нагальні соціально-економічні проблеми;

г) необхідністю забезпечення економічні проблеми;

4. Пріоритетними інтегративними завданнями держави у суспільному господарстві постають;

а) боротьба з економічною злочинністю;

б) підтримка ділової активності на ринку;

в) утвердження мотивації чесної праці;

г) розвиток економічної системи,її господарського механізму.

5. В основі економічної системи суспільства знаходиться:

а) підприємство;

б) власність;

в) ринок;

г) інновації.

6. Важливішим функціональним елементом економічної системи служить:

а) господарський механізм;

б) об’єктивні закони розвитку виробництва;

в) управління господарством;

г) науково-технічний прогрес.

7. Господарський механізм як економічна категорія виражає:

а) продукти сили суспільства;

б) об’єктивні закони розвитку виробництва;

в) сукупність виробничих відносин з приводу використання різни форм і методів управління народним господарством та саморегулювання, насамперед економічної власності;

г) структуру суспільного виробництва.

8. Сутнісне господарський механізм розкривається у його внутрішніх функціях:

а) пізнання і використання економічних законів;

б) розв’язання соціально-економічних суперечностей;

в) всебічний розвиток людини шляхом реалізації власності;

г) усі відповіді плавильні.

9. Базові складові господарського механізму:

а) ринкове саморегулювання;

б) державне регулювання;

в) наднаціональне регулювання;

г) дійсні усі відповіді.

10. Основний зміст державного регулювання економіки полягає у:

а) сприянні розвитку суспільного виробництва;

б) в забезпечені добробуту всього населення країни;

в) виконанні державою своїх функцій щодо ефективного впливу на процес розширення економіки;

г) недопущенні криз, інфляції, безробіття та інших негативних явищ у житті суспільства.

11. Класична теорія віддає перевагу у системі регулювання господарства:

а) державні;

б) ринку;

в) праву;

г) менеджменту.

12. Соціально-інституціональний напрям пропонує:

а) посилити вплив соціально-психологічних, культурних та політичних факторів на розвиток економіки, створити для цього відповідну систему народного контролю;

б) мінімізувати державне втручання в економіку, зменшити прибутковий податок, соціальні виплати, регулювати переважно грошовий обіг;

в) змішану систему державного регулювання економіки: поєднанням ринкових умов (конкуренції, динаміки цін та ін.);

г) звести основну роль держави до підтримки розвитку сільського господарства.

14. Серед «дерева цілей» державного регулювання економіки можна виділити провідну:

а) рентабельне функціонування підприємств;

б) досягнення макроекономічної сталості та ефективності;

в) розвиток зовнішньоекономічних зв’язків;

г) випуск якісних товарів і надання послуг населенню.

15. Враховуючи, що суспільне виробництво є основною життєдіяльності людини, важливішими серед безлічі функцій держави виступають:

а) політичні;

б) соціально-культурні;

в) економічні.

16. Існують такі основні форми державного регулювання економіки:

а) планування, програмування і прогнозування;

б) грошовий обіг і кредитування;

в) науково-технічна політика;

г) збалансування й оптимізація структури господарства.

17. Макроекономічне планування представляє собою:

а) складання бізнес-планів підприємств;

б) форму управління народним господарством;

в) господарський (комерційний) розрахунок;

г) захист інтересів власного товаровиробника.

18. У свою чергу трьома основними формами державного планування:

а) науковість, об’єктивність, цілеспрямованість;

б) обґрунтованість, оптимальність та ефективність;

в) директивне, індикативне та стандартне;

г) місцеве, регіональне, загальне,

19. Найпоширеніші види державного регулювання економіки:

а) держконтракт, держзамовлення, ліцензування;

б) бюджетно-податкова, грошово-кредитна і грошова;

в) нормування і регламентування господарської діяльності;

г) встановлення державних стандартів, сертифікація і контроль за якістю продукції.

20. Сукупність прийомів, способів і засобів впливу на соціально-економічний розвиток країни означає поняття:

а) методи;

б) форми;

в) види;

г) типи.

21. Застосовуються такі методи державного регулювання економіки:

а) прямі і непрямі;

б) правові;

в) економічні та адміністративні;

г) усі відповіді правильні.

22. У розвинутих країнах переважають економічні методи державного впливу на господарське життя суспільства, до яких відносяться:

а) госпрозрахунок, стимулюванні виробництва і праці, ставка податків, митний тариф, норма амортизації тощо;

б) заходи державної влади-заборони, дозвіл або примус;

в) система юридичних законів, які визначають єдині «права гри» на ринку;

г) правильної відповіді немає.

23. В умовах капіталістичного ринку специфічним інструментом матеріальною основою виконання державою своїх функцій у першу чергу служить:

а) підприємницька діяльність;

б) ринкова кон'юктура;

в) державний спектр економіки;

г) сприяння зайнятості населення.

24. Держава як суб’єкт економічних відносин:

а) не може займатися бізнесом;

б) бере активну участь у підприємстві;

в) не є суб’єктом ринкових відносин;

г) відсутня правильна відповідь.

25. За допомогою державного сектора економіки вирішуються проблеми:

а) забезпечення національної безпеки і цілісності економіки;

б) збалансування господарства, підвищення його конкурентоздатності;

в) соціалізація виробництва, задоволення потреб у суспільних благ (екологія,загальнолюдські цінності, регіонал істика тощо);

г) правильні усі відповіді.

26. У розвинутих країнах із ринковою економікою держава активно реалізує соціальні цілі:

а) охорона праці. Регулювання зайнятості і доходів населення;

б) підготовка і перепідготовка кадрів, допомога бідним сім’ям вирішення демографічної проблеми;

в) дотримання прав і свободи людини, боротьба із злочинністю, соціальний захист в умовах стихійності ринку;

г) усі відповіді дійсні.

27. Для країн економічного лібералізму властива:

а) мінімальна участь держави в економіці;

б) наявність значного державного сектора і його ролі в господарстві;

в) система використання переважно прямих, а також адміністративних методів регулювання;

г) досить осяжна доля державних витрат на добробут людей.

28. У соціальному відношенні найбільш привабливо виглядить шведська модель державного регулювання економіки, для якої характерно:

а) використання правових та ін. сприятливих умов для бізнесу, акцент переноситься на ринкові регулятори економічних процесів;

б) активне втручання держави в соціально-економічний розвиток країни,домінування ідей гуманізму і солідарності;

в) поєднання системи управління національною економікою з потужним використанням ринку і створення на державному рівні ефективної системи соціальної підтримки громадян країни;

г) централізоване регулювання економіки на основі переважно економічних, опосередкованих та неформальних методів, домінує, психологія колективізму,підпорядкування особистих інтересів колективним і державним.