Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
book.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.74 Mб
Скачать

2. Форми державного регулювання

2.1 Форми державного регулювання.

Держава використовує такі методи державного регулювання економіки:

1. Прямі (адміністративні).

2. Непрямі (економічні).

Непрямі методи застосовуються в екстремальних умовах щодо фірм, діяльність яких загрожує суспільній безпеці, середовищу існування людей тощо. Під прямим державним впливом знаходяться об'єкти державної власності, серед яких можуть бути підприємства ВПК, енергетики, виробничої і соціальної інфраструктури» рекреаційні об'єкти тощо.

Провідною формою державного регулювання є непрямі методи, серед яких значне місце посідають планування, прогнозування І програмування, бюджетно-податкове і грошово-кредитне регулювання, регулювання цін і заробітної плати, антимонопольне регулювання, а також регулювання зовнішньоекономічної діяльності

2 2. Планування

В основі побудови такої моделі - цілі, шляхи, способи і засоби досягнення бажаного. У радянській системі план мав директивний характер, тобто силу закону.

Фетишизація планування обернула його позитивні ознаки на недоліки, спричинила негативні наслідки. У сучасних передових країнах, що розвиваються на основі змішаної економіки, дотримуються принципу: ринок — наскільки можливо, план - наскільки необхідно. Народногосподарський план, планування в масштабах держави в цих країнах здійснюється у вигляді планів-прогнозів і має індикативний, тобто рекомендаційний характер, що орієнтує ринкових суб'єктів на певні економічні перспективи.

Пряме державне планування поширюється на підприємства, які знаходяться в державній власності. їхнє функціонування здійснюється в рамках ринкового механізму. Але вони мають перевагу по відношенню до приватного бізнесу - пріоритетність у виконанні державних замовлень. Державні замовлення розміщуються на конкурсній основі й у недержавному секторі, що спрямовує роботу приватних підприємств на «відомий» ринок і є своєрідною формою державного планування.

2.3. Бюджетно-податкове і грошово-кредитне регулювання

Державний бюджет у країнах ринкової економіки формується головним чином за рахунок податків. Маніпулюючи податковими ставками, держава отримує можливість стимулювати окремі напрями підприємництва (наприклад, сферу малого бізнесу, фермерський уклад), перспективні галузі, розвиток науково-технічного прогресу. Регулювання бюджетної сфери дає можливість сприяти вирівнюванню економічного розвитку регіонів, виділяти додаткові фінансові кошти окремим підприємствам (субсидії), галузям, соціальним групам. За рахунок коштів державного бюджету можуть надаватися довгострокові кредити великим корпораціям, що потрапили у смугу економічних труднощів. («Крайслер» шістдесятих років, що отримав державний кредит понад 1 млрд.$). Бюджетне фінансування може спрямовуватися на стимулювання сукупного попиту.

Грошово-кредитне регулювання — найбільш важливий важіль державного впливу на економіку. Сюди належать регулювання грошового обігу в країні, грошова емісія, обслуговування державного боргу Центральним банком.

Держава виступає активним суб'єктом ринку цінних паперів, купуючи і продаючи державні облігації, регулює відсоткову ставку й обов'язкові резерви комерційних банків.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]