11.3. Економічне зростання. Циклічні коливання і кризи в економіці

Історія розвитку суспільства свідчить про те, що ринкова економіка здатна створити велику кількість товарів та послуг для великої кількості людей. Пояснюється це тим, що в умовах ринкової економіки забезпечується висока мотивація до творчої праці та прогресу.

Економічне зростання - це не тільки кількісна зміна обсягу виробництв, але й удосконалення продукту, факторів виробництва, якісні зміни життя суспільства.

Економічне зростання визначається багатьма факторами, важливими з яких є фактори попиту, пропозиції та розподілу.

До факторів попиту відносяться такі, що збільшують сукупний попит суспільства на продукцію (заробітна плата, податкова політика держави, схильність населення до накопичення) і стимулюють її ріст.

До факторів пропозиції відносять кількість та якість природних ресурсів (земля, корисні копалини, клімат), працездатного населення, наявність капіталу, рівень технологій.

До факторів розподілу відносять розподіл природних, трудових, фінансових ресурсів країни, який повинен бути організований таким чином, щоб сприяти економічному росту (приросту продукції, покращенню її якості, удосконаленню виробництва).

До умов виробництва, які забезпечують його ріст, відносять екстенсивні та інтенсивні фактори.

Екстенсивні пов'язані з кількісним збільшенням факторів самого виробництва, перш за все, робочої сили.

Інтенсивні фактори зумовлені науково-технічним прогресом та ростом ефективності продуктивних факторів.

Як правило, ці фактори проявляються у взаємозв'язку.

У залежності від факторів будуються моделі економічного росту: двохфакторні та багатофакторні. Метою розробок цих моделей є виявлення умов, за яких можливе підтримання рівноваги в процесі розвитку.

Двохфакторна модель ґрунтується на основі обліку впливу на збільшення ВНП двох факторів: праці та капіталу.

Багатофакторна модель припускає вплив наріст виробництва ВНП різних факторів та виражається набором рівнянь: рівнянням рівноваги на ринку праці, рівнянням рівноваги на ринку благ, функцією збереження.

Розвиток ринкової економіки відбувається хвильоподібно або циклічно.

В економічній літературі існує багато думок щодо причин цинічного розвитку. Одні бачать ці причини в низькій купівельній спроможності населення, інші - у порушенні рівноваги між інвестиціями і заощадженнями, треті - у розладі грошово-кредитної системи. Як би то не було, але вже майже два сторіччя в економіках різноманітних країн час від часу відбувають кризи та спостерігаються спади виробництва.

Циклічність - це форма економічного розвитку. Економічний розвиток промислово розвинутих країн у часі не є рівномірним: спостерігаються виражені циклічні коливання, тобто постійна зміна спадів та підйомів. Ці стани не повторюють один інший. Вони мають своїм початком різні вихідні рівні розвитку та характеризуються різною глибиною» тривалістю та формами реалізації. У той же час у процесі протікання більшості циклів можна виділити стадії, які змінюють одна іншу. Традиційно їх називають фазами циклу ділової активності чи фазами економічного циклу та виділяють чотири такі фази: криза, депресія, пожвавлення, підйом (рис. 11.1).

Рис. 11.1. Фази економічного цикну

Криза - проявляється у надвиробництві товарів, скороченні кредитів і підвищенні позикового відсотка, що призводить до зниження прибутків і падіння виробництва, росту банківських заборгованостей, банківського краху і банкрутств підприємств у різних сферах економіки. Скорочення виробництва під час кризи триває доти, поки не буде встановлена рівновага попиту та пропозиції. Після цього кризовий спад припиняється, а економіка входить у фазу депресії.

Депресія (застій) справедливо порівнюють з післяшоковим станом. Ділова активність млява, виробництво не скорочується і не зростає. Низькі товарні ціни не сприяють зростанню, прибутку, але дають можливість трохи зменшити товарні запаси. Оскільки попит На інвестиції мінімальний, процентні ставки низькі. Але поступово ведучі у своїх галузях підприємства, що зберегли можливість відновлення основного капіталу на новій технічній основі і передовій технології, знижують витрати, збільшуючи доходи.

Пожвавлення - відрізняється тим, що тут уперше після початку кризи зростає попит на засоби виробництва та робочу силу, відновлюється економічне зростання, збільшуються прибуток та заробітна плата. Відновлюється докризовий рівень економічного розвитку і готується майбутній підйом.

Підйом - економіка виходить на рівень, який перевищує попередні рівні. Економічне зростання прискорюється, поліпшуються всі показники ринкової кон'юнктури, передусім, збільшується платоспроможний попит. Це сприяє зростанню товарних цін, збільшує прибутки і стимулює пропозицію. Особливо значних розмірів досягають кредитно-фінансові операції, а також спекулятивні операції на біржах. Але саме у цей найбільш сприятливий для економіки період зріють передумови майбутнього спаду.

З урахуванням різноманіття причин (збудників) циклічного відтворення і частих порушень традиційних фаз ученими різних напрямків пропонуються наступні різновиди циклів:

- цикли Кондратьєва, або довгохвильові цикли, тривалістю 40-60 років: їх головною рушійною силою є радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;

- цикли Кузнеця. Їхня тривалість обмежується приблизно 20 роками, а рушійними силами є зрушення у відтворювальній структурі виробництва (часто ці цикли називають відтворювальними або будівельними);

- цикли Джаглера періодичністю 7-11 років, що є підсумком взаємодії різноманітних грошово-кредитних факторів;

- цикли Кітчіна тривалістю 3-5 років породжуються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах;

- частні господарські цикли, що охоплюють період від одного до 12 років і існують у зв'язку з коливаннями інвестиційної активності.

Таким чином, підводячи підсумки відзначимо наступне. Відтворення можна розглядати на мікро- та макрорівні. Процес виробництва, взятий на національному рівні не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні являє собою суспільне відтворення, яке може бути простим, розширеним, звуженим. У загальному вигляді процес відтворення включає розширене відтворення сукупного суспільного продукту, робочої сили, виробничих відносин, природних ресурсів.

Серед найважливіших макроекономічних показників разом з чистим внутрішнім продуктом і національним доходом виділяють валовий внутрішній продукт та валовий національний продукт, що обчислюються за методом витрат, за методом доходів та через виробництво.

Економічне зростання виявляється у кількісній зміні обсягів виробництва, удосконаленні продукту, факторів виробництва, якісній зміні життя суспільства і визначається багатьма факторами, найважливішими з яких є чинники попиту, пропозиції та розподілу.

Розвиток ринкової економіки проходить циклічно. Основними фазами циклу ділової активності є криза, депресія, пожвавлення та підйом.