11.2. Виміри суспільного відтворення. Снр
Дня аналізу економічних явищ і процесів, складних господарських взаємозв'язків необхідна система надійних взаємозумовлених показників. В економічній теорії та у господарській практиці використовують різні форми виміру суспільного продукту. Різноманітність форм і способів виміру результатів народногосподарської діяльності зумовлена різними теоретичними підходами до характеристики суспільного виробництва» різною методикою статистичних розрахунків, різними стадіями руху суспільного продукту в процесі економічного кругообігу,
Останнім часом статистичні органи країн СНД здійснюють перехід від системи балансу народного господарства (БНГ), яка була запроваджена в 20-х роках XX ст., до нової системи національних рахунків (СНР), ухваленої Статистичною комісією ООН у 1993 року. Свого часу система БНГ дала змогу отримати достатньо повну, агреговану інформацію про механізм сукупного відтворення, основні пропорції та взаємозв'язки в народному господарстві, темпи економічного зростання тощо. Однак ця система мала суттєві недоліки, основними з яких була обмеженість тільки кількісними зв'язками в економіці, матеріально-речовими потоками; ускладнення використання в умовах порушення макроекономічної рівноваги і прогнозування динамічних змін; обмеженість суспільного відтворення тільки матеріальним виробництвом, недооцінка процесів і особливостей нематеріальної сфери; залишення поза увагою впливу на відтворення багатьох видів діяльності: кредитних ресурсів, руху доходів, зовнішньоекономічної діяльності; включення проміжного споживання, подвійного рахунку.
СНР як статистична модель ринкової економіки, сукупність міжнародних стандартів і сучасних параметрів економічного розвитку певною мірою долає обмеженість системи БНР, хоча також використовує балансовий метод. Перевагами СНР є те, що вона враховує всі види діяльності господарських суб'єктів (як юридичних, так і фізичних осіб, як вітчизняних, так і іноземних бізнесменів), пов'язаних з виробництвом матеріальних і нематеріальних благ і послуг; являє собою найбільш важливі та загальні аспекти економічного розвитку: виробництво і споживання продукції, розподіл і перерозподіл доходів, формування національного багатства; досліджує три види взаємопов'язаних операцій: товарно-виробничі, споживчо-розподільчі, доходно-фінансові.
Головною метою СНР є інформаційне забезпечення комплексного і всебічного аналізу процесу створення та використання національного продукту та національного доходу. Ця система покликана полегшити можливості співставлення економічних показників різних країн з метою усунення труднощів та перепон у прийнятті господарських і політичних рішень на міжнародному та національному рівнях, пов'язаних із суттєвими відмінностями існуючих у різних країнах систем рахунків. СНР - це узгоджена система збору, опису та ув'язки основних потоків статистичної інформації, відображених у макроекономічних показниках, що характеризують найважливіші результати і пропорції економічного розвитку.
Центральне місце в СНР займає показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який визначають як валову вартість усіх товарів і послуг, створених на території даної країни протягом певного періоду, за виключенням вартості їх проміжного споживання. Іншими словами, йдеться про виключення подвійного рахунку при кількісному обчисленні ВВП, про вимогу під час розрахунку враховувати тільки кінцеву продукцію і не враховувати проміжну.
Валовий національний продукт (ВНП) - сукупність вартостей усіх товарів і послуг, виготовлених упродовж певного періоду, переважно одного року (без урахування повторного рахунку), як всередині країни, так і її філіалами та відділеннями національних фірм за кордоном,.
Недоліком показника ВНП є те, що він враховує доходи окремих категорій працездатного населення, які не створюють національне багатство країни, а отримують доходи внаслідок перерозподілу створених у суспільстві благ, що штучно завищує економічну могутність країни.
Модифікація ВНП - валовий внутрішній продукт.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) - сукупність вартостей усіх товарів і послуг (або додаткових вартостей), що виготовлені не лише вітчизняними підприємствами, але й фірмами, які належать іноземному капіталу.
Під час обчислення ВВП враховують лише продукт, виготовлений всередині країни і не враховують продукт, створений закордонними філіалами та відділеннями національних фірм. Тобто ВНП відрізняється від ВВП на сальдо платіжного балансу: ВВП може бути більшим, якщо сальдо позитивне, і меншим, якщо воно негативне. Різниця між ВНП і ВВП незначна (не більше 1% ) і зумовлена розходженнями між величиною факторних доходів, що надійшли від закордонного виробництва країни, з Одного боку, й факторними доходами, отриманими зарубіжними інвесторами в цій країні (тобто за допомогою використання іноземного капіталу) - з іншого.
Основні методи Обчислення ВНП:
1) за витратами;
2) за доходами;
3) через виробництво (підсумуванням доданих вартостей).
1 метод. ВНП за методом витрат розраховується за формулою:
ВНП за методом витрат = С + І +G +Х, (11.1)
де С - особисті споживчі витрати, що включають кошти населення, які спрямовуються на придбання товарів поточного споживання (хліб, молоко, зубна паста), тривалого використання (автомобілі, побутова техніка), оплату послуг (перукаря, лікаря, юриста тощо);
І - валові інвестиції - це інвестиції на заміщення капіталу, що вибув, інвестиції на збільшення капіталу та інвестиції на матеріальні запаси;
G - державні закупівлі товарів та послуг - витрати уряду і місцевих органів влади на закупівлю товарів та послуг (виключення - трансфертні платежі - не віддзеркалюють зростання поточного виробництва, а є формою перерозподілу державних витрат);
X - чистий експорт - різниця між вартістю товарів і послуг, що експортуються та імпортуються.
2 метод. Розрахунок ВНП по доходах характеризує порядок його розподілу иа доходи суб'єктів господарської діяльності.
ВНП за методом доходів = З + П +Р +Д, (11.2)
З - заробітна плата найманих робітників - найбільш крупна стаття доходів (у західних країнах вона досягає 60-70% сукупного доходу). Доход на людський капітал включає заробітну плату, що виплачується приватними і державними підприємствами найманим робітникам, а також безліч доплат до заробітної плати (внески підприємців на соціальне страхування, у приватні фонди соціального забезпечення, медичного обслуговування й інші);
П - доход корпорацій, який після сплати податків і виплати дивідендів йде на збільшення інвестицій, у т.ч. розширення власного виробництва;
Р - доход, що одержують господарі власності, які надають її в оренду іншим особам. Наприклад, ділянки землі в сільськогосподарському обороті, для будівництва житла, виробничих і інших будівель;
Д - доход на грошовий капітал, що утворюється внаслідок оплати вартості товару - капіталу (грошової позики) потенційними інвесторами.
3 метод. Розрахунок ВНП через виробництво (підсушуванням доданих вартостей).
Додана вартість - це ринкова ціна продукції (послуг) підприємства за вирахуванням вартості сировини і матеріалів, що куплені та витрачені на виробництво продукції або на виконання послуг. Інакше кажучи, під доданою вартістю розуміється вартість, яка створена в процесі виробництва на даному підприємстві та відображає реальний внесок підприємства у формування вартості конкретного продукту (мається на увазі заробітна плата, прибуток, рента, відсоток за кредит, амортизаційні відрахування тощо). При цьому, вартість спожитих матеріалів, сировини, які були закуплені у постачальників і в створенні яких підприємство не брало участі, в додану вартість не включаються.
При правильному обчисленні кінцева сума за всіма трьома методами повинна збігатися.
Для визначення динаміки фізичного обсягу виготовленого Продукту використовують показники номінального та реального ВНП.
Номінальний ВНП (ВНПН)- це вартісний Показник, Який визначається за поточними ринковими цінами.
Реальний ВНП (ВНПР) - це вартісний показник, який визначається за незмінними (базисними) цінами.
(11.3)
Національний дохід (НД) - реальний доход, який використовується в суспільстві для особистого споживання та розширеного відтворення.
НД є частиною валового продукту за винятком тих засобів праці, що витрачаються на відшкодування їх зношеної частини. Щодо суспільства чистий продукт є національним доходом. Його можна поділити на фонд споживання і фонд нагромадження. НД також поділяється на необхідний і додатковий продукт.
Необхідний продукт - частина НД, яка йде на відтворення людини (витрати на житло, одяг, продукти харчування, соціальні та духовні потреби).
Додатковий продукт - частина НД, яка використовується на розширення виробництва, створення резервного фонду, виплати дивідендів, збагачення певного класу (придбання ним предметів розкоші, будівництво розкішних особняків тощо).
Взаємозв'язок основних макроекономічних показників:
ВНП
амортизація
Чистий національний продукт
- непрямі податки, приватні трансферти
+ субсидії державним підприємствам
Національний дохід
- внески на соціальне страхування
- податок на прибуток корпорацій
- нерозподілений прибуток корпорацій
+ трансфертні платежі
Особистий дохід
індивідуальні податки
Доход особистого користування (доход, що є в розпорядженні)